Франківськ —
європейське місто. Так принаймі кажуть нам написи на стоянках для велосипедів,
де жоден тверезомислячий велосипедист не припаркується. Якщо він, звісна річ,
захоче знову покататись.
Хоча сам напис є позитивом:
брехня повторена багато раз автоматично стає правдою. Чи буде результат від
такого самонавіювання покаже тільки час.
Але говорити про велосипеди в
нашому європейському місті зимою неактуально. А от голандці і взимку не
відмовляються від них. І, звісно, не лише голандці.
Живучи у Відні зимою я постійно
брала в оренду велосипед. По перше, це доступно. Сітка прокатних пунктів
покриває не лише центр. До того ж вона постійно розширюється. По-друге, це
безкоштовно. По третє це безпечно. Відповідальність характерна для всіх
учасників руху, а порушити правила є неможливим. Якось на відлюдній
велосипедній доріжці я замріялась і їхала нею посередині. Велосипедист позаду
відразу зробив мені зауваження. По четверте, для велосипедного руху організовані
перфектові доріжки і розчищено сніг.
В нашому європейському місті умов
взимку немає навіть для пішоходів. Можливо, меру чи комунальникам приємно
кожного року читати як вони не впорались зі своїми обов’язками? Невже вони не
розуміють: щоб робити гучні заяви про європейськість міста треба спиратись на
певні факти. Не можна так просто брехати. Тим більше, що тури в ту ж Європу
стають все доступнішими, і все більше людей знають, що таке сучасна
європейськість з власного досвіду.
Можна навіть не брати до уваги окраїни, в
центрі площу біля ратуші з так званим новорічним ярмарком не розчистили
відповідно. Кілька днів тому мусіла пройтись нею і вона потопала у воді.
В нашому випадку складові зимового
європейського міста — велосипеди, різдвяні ярмарки, хороші дороги — є дешевою
китайською підробкою.
З іншого боку, я розумію, що я не
одна така. Що погано думають про нашу владу всі.
Немає напевно жодного користувача соцмереж,
який би не лаяв владу, зокрема місцеву на своїх сторінках. І, звісно ж, кожен знає,
як вирішити проблеми, крім неї самої.
Ми годинами обговорюємо, як у нас все погано,
і як би це можна було вирішити. Але проходить зима. А влітку все забувається.
Потім в грудні знову неочікувано приходить наступна зима з аналогічними
проблемами…
Цим я хочу підвести до ще однієї, дуже
важливої ознаки європейського міста — свідомості і соціальної ангажованості її
жителів.
Колись один розумний чоловік
сказав, що якщо в Україні кандидат до виборів завезе в село вантажівку щебеню,
то ніхто не вийде з лопатою і не закидає ями принаймі навпроти своєї хати.
Ніхто не подасть приклад сусіду. А от громадяни Австрії беруть участь в житті
міста і мають для цього відповідні повноваження.
Я знаю яким складним процесом обернеться для
австрійського підприємця зрубати одне дерево. Це не лише дозвіл від кожного
жителя району, це і повноважена комісія, і публічні обговорення. І навіть при
позитивному рішенні, дерево має бути заміщене іншим деревом у відведеному
місці.
Недавно я бачила відео і про
американську систему самоврядування. Йшла мова про такі об’єкти як сирена, що
попереджує про цунамі, і подібні їй об’єкти. Важливо, щоб, сирена, наприклад,
була завжди справною. Для цього потрібно лише вчасно міняти батарейки.
Американці розробили спеціальний додаток для гаджетів, де цю сирену може взяти
під опіку будь-який свідомий громадянин і слідкувати за її справністю. Як гра.
Невеличке зусилля для благородної цілі.
Можливо нам також необхідно
створити таку інтернет платформу, яка б об’єднювала жителів міста, в яких наразі
немає реальних можливостей і повноважень. Але які б могли брати участь у
вирішенні дрібних проблем.
Якщо вам здастся ця ідея наївною, і ви
подумаєте, що вона може бути дієвою на заході, але абсолютно безглуздою для
України. Що поговорити в інтернеті — це одне, а щоб діло дійшло до розчищення
вулиці — це вже зовсім інше. І чому саме я маю брати лопату і розчищати сніг, і
хто піде за мною, і де ми візьмемо машину, яка вивезе сніг? І за що ми справно
платимо податки комунальникам? Це саме запитувала себе і я.
І перше, що я зрозуміла: якщо не
бути націленим на результат, то нічого не вийде.
До справи потрібно підходити серйозно і
відповідально. Потрібно знати і розуміти, чим ми готові пожертвувати заради
успіху справи, чи заради міста або країни, в якій нам буде приємно жити. В якій
ми мріємо жити.
Вернемось до маленького прикладу з розчищенням
вулиці.
Тому, хто б її розчистив, я
готова виділити на своєму будинку місце під меморіальну дошку. На ній би
писало:
“Такої-то зими за ініціативи та
підтримки такого-то свідомого громадянина, патріота свого міста, супермена та
бетмена, 2в1, була повністю розчищена дана вулиця. В результаті чого жодна
бабуся не зламала руку та жодна машина не попала в аварію! Слава герою
України!”
Влада бідкається, що на розвиток
немає грошей. Але інколи для того, щоб досягнути результату, потрібно зовсім
мало. Дуже часто, особливо в нашому місті, організовуються патріотичні мітинги
та віче. Туди приходять патріоти, патріотичність яких дуже легко перевірити,
давши в руки лопату.
Чи буде політичним силам краща реклама і чи
зможуть вони знайти краще підтвердження своєї дієвості, як розчищена вулиця чи
інша подолана невеличка проблема?!
Зрештою все більше
тверезомислячих громадян розуміє, що кричати гасла та роздавати листівки
замість прийняття ефективних рішень, які б вирішували проблеми – це шлях, який
веде в нікуди. Тому поки одні(політики) вважатимуть інших(громадян) за ідіотів,
ми залишатимемось на тому ж, як каже наш мер, “європейському” рівні.
автор: nepinka
Немає коментарів:
Дописати коментар