Атрофія мозку

Вибори міського Голови Кривого Рога, які відбулися 27 березня, яскраво висвітлили спадок недавнього радянського колоніального минулого України. Я маю на увазі совка, який кожного разу на чергових виборах продає свій голос за пайку: гроші, гречка, продовольчі пайки. Павлоградці, які їздили в Кривий Ріг в якості спостерігачів, потрапили до Інгулецького району.

Це віддалений район Кривого Рога, де люди проживають в суцільних злиднях, в будинках, що розвалюються, тобто типовий шанхай. Я пам’ятаю ще з дитинства шахтарські селища на Донбасі, де люди жили в убогих хатинах і працювали в шахтах в нелюдських умовах, без елементарної техніки безпеки, наслідком чого була велика кількість смертельних випадків і травматизму. Все це компенсувалося так званими масовими гуляннями, де людей елементарно споювали. Під враженням побаченого на виборах в Кривому Розі, де люди навіть не приховували, що їм роздали по п’ятсот гривень, тобто купили їхні голоси, мій знайомий запропонував всіх їх просто виселити з України. Але, на жаль, всіх совків з України не виселиш – це просто нереально, та й кому вони потрібні? Але ж проблема існує і вирішувати її потрібно. Совок – це гальмо в поступі до самостійності і економічного розвитку України, бо він кожного разу голосує за «минуле», за дешеву горілку, за ковбасу по 2.20, за ленінів і сталінів. Совку однаково де жити: в Україні, в Росії, в Білорусії, аби були «пойло і жратва» - дешеві! В совка немає Батьківщини, в нього атрофовано почуття родинності і того, що називається «зовом предків», немає відповідальності перед наступними поколіннями. Совок живе одним днем, а після нього «хоч трава не рости». В совка повністю атрофовано розум, він діє на рівні рефлексів собаки Павлова, тобто він не є «гомо сапієнс» (людина розумна), за своєю суттю це скоріше «гомо советікус»(совок). І цього совка в Україні, шановні, ще доволі багато і залишати надалі все це було б нерозумно, з огляду на подальший поступ України.
І тут постає одвічне питання – що робити? Я думаю, що не треба видумувати «українського велосипеда», а брати до уваги світовий досвід. Українцям на початку незалежності підсунули «міну сповільненої дії» у вигляді громадянства для всіх, хто проживав в 1991 році в Україні. І це була фатальна помилка «української» влади! Як в цьому випадку зробили прибалти? Наприклад, в Латвії після виходу із складу Радянського Союзу приїжджих, тобто п’ятої колони, нараховувалося 52% і це було великою небезпекою для маленької країни. Що зробила латвійська влада? Сейм Латвії прийняв « Закон про громадянство», в якому було передбачено для отримання громадянства обов’язкове складання іспиту на знання державної мови, основних положень Конституції та історії країни. Таким чином було усунено від доступу до виборчого права основну масу зайд, яких комуністи завезли в цю прибалтійську країну. Москва підняла хвилю обурення в західних ЗМІ, але Захід віднісся до цього прохолодно, тобто підтримав Латвію. Моя родичка проживає в Канаді. Їй знадобилося 10 років, аби отримати громадянство цієї країни і це правильно. Вона теж складала іспит на знання державної мови та Конституції Канади. Така практика розповсюджена по всьому демократичному Світу і нікого це не обурює. В нашому випадку позбавляти громадянства нікого не потрібно, бо Закон не має зворотньої сили. Але, ми можемо ініціювати прийняття «Закону про виборче право», в якому передбачити «Посвідчення виборця», для отримання якого необхідно б було скласти іспит на знання державної мови, основних положень Конституції України та історії. Я впевнений, що основна маса совка не піде складати цей іспит, бо для них це непосильне завдання. Таким чином ми змогли б відсікти п’яту колону від виборів і впливу на політичне життя України. Для здійснення цього надважливого законодавчого акту необхідна політична воля Президента, Верховної Ради і всього українського суспільства. 
Я викладаю в інтернет цю статтю для обговорення серед української спільноти і подальшого втілення в життя.

Місто Павлоград Микола Заремба