Шановні павлоградці! У вересні минулого року я, через соціальні мережі, звернувся з відкритим листом до вже вчетверте обраного вами мера Івана Метелиці. В ньому я нагадав Івану Сергійовичу про всі невиконані за три його каденції обіцянки і обіцяв допомогти, чим зможу, у їх виконанні. Згідно з чинним законодавством, відповідь на своє звернення я мав отримати не пізніше півторамісячного терміну, але не отримав її і досі – через півроку. Не думаю, що відповісти мені, людині з якою Іван Сергійович знайомий вже понад 17 років, завадив брак часу. Просто відповідати на поставлені в листі питання Івану Метелиці нема чого. Судіть самі.
Хіба він на сьогодні відновив Павлоградський водозабір з одною з кращих в Україні питною водою? Чи може хтось почав будувати обіцяний ним сміттєспалювальний завод? Спитайте себе про те кому з вас стало краще жити в рідному місті. Відповідь на це питання шукати довго не доведеться. Переважній більшості жити стало важче за винятком... За винятком Івана Сергійовича та його оточення. І за доказами далеко ходити не треба. Достатньо до міського відділу статистики. Там ви знайдете: на 1 січня 1991 р в Павлограді мешкало 132 тис., на 1 січня 2002 р - 111 тис. а на сьогодні вже і того не буде. При цьому стверджувати, що різниця створилась за рахунок померлих та ненароджених не візьметься ніхто. Люди Павлоград залишають. На традиційне питання «Чому так сталось?» відповідь також довго шукати не доведеться, і її легко знайти навіть без відвідин раніше вказаного мною місця.
Достатньо подивитись на стан колись добре відомих підприємств. Що залишилось від колишнього ДБК, на якому працювало 900 чол.? Куди зник «Дніпрошахтобуд», який збудував в Західному Донбасі 11 шахт, що і понині дають країні 40% енергетичного вугілля і де працювало кілька тисяч людей? Що залишилось від «Ливмашу», де свого часу Іван Сергійович був парторгом? Тут працювало понад 2 тис. чоловік, продукція заводу була відома в багатьох країнах світу. Скільки робочих місць з 8 тис. залишилось на ПМЗ, чиїх ракет боялися в усьому світі? А скільки нині працюючих на ПХЗ, на якому стільки років виготовляли одне з кращих в світі ракетне пальне? На що перетворився нині «Хіммаш», де колись 2500 робітників виготовляли теплообмінники для вітчизняних та закордонних атомних електростанцій, і де Іван Сергійович також працював? Скільки робочих місць з майже 5 тисяч залишилось нині на ПЗТО, який виготовляв сучасні металорізальні верстати? Про інші підприємства згадувати не буду, бо якщо скласти втрачені робочі місця на згаданих підприємствах, то їх кількість впритул наблизиться до зменшеної кількості населення.
Івану Метелиці варто пригадати, що переважну частину цього часу за винятком періоду з 1991 р. по 1994 р. та з 2006 р по 2010 р., він був мером, як і сьогодні, тому несе відповідальність за стан справ в місті. Принаймні перед тими, хто його обирав! При цьому посилання моїх можливих опонентів на брак у нього досвіду так само, як і на великі досягненя міста несумісні зі здоровим глуздом. Додатковим доказом тому березневі акції протесту підприємців, які дуже давно за власний кошт створили кілька десятків робочих місць, і, при цьому, перетворили смітник в центрі міста на зручний для мешканців торгівельний майданчик. Ці акції продемонстрували, що Іван Метелиця думає не про тих, хто своєю працею в складний час дбав не тільки про себе, а й про місто. Його думки – про інтереси зовсім чужих місту людей, головною метою яких є власне збагачення.
Разом з тим, аналізуючи березневі акції протесту підприємців та все написане вище, прихожу до дуже сумних висновків:
1. Вихованець КПСС Іван Метелиця завжди казав те, що хотіли від нього почути, робив тільки те, що від нього вимагали і думав про те, що він з цього буде мати.
2. Іван Сергійович і нині не зрозумів, що за ринкової економіки одним з приорітетів мера є робочі місця, бо свого часу не вчинив спротиву руйнуванню вельми потужних промислових підприємств, а нині – сам руйнує малий бізнес, чим провокує подальше зубожіння та скорочення чисельності населення.
3. Показовою є історія з сучасною котельнею, яка весь опалювальний сезон не запущена. Хоча з великою помпою «прийнята в експлуатацію» - кажуть в присутності губернатора. Це сталося через неузгодженість технічних характеристик обладнання та мережі. Тобто, чинний мер або безвідповідально віднісся до своїх обов’язків, або втратив якості інженера.
4. Приорітетом для Івана Метелиці завжди були не інтереси мешканців міста, а імітація своєї бурхливої діяльності, що він добре вмів і вміє приховувати.
Підводячи підсумок вважаю своїм обов’язком порадити змусити Івана Метелицю припинити свавілля над підприємцями та принести вибачення перед Вами за невиконані понад як за 13 років власні обіцянки. Або вжити заходів для його дострокової відставки, бо таке керівництво містом може в недалекому майбутньому зменшити кількість мешканців в ньому до рівня 1940 р. Як кажуть: «Не дай Боже!».
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_25.html
Хіба він на сьогодні відновив Павлоградський водозабір з одною з кращих в Україні питною водою? Чи може хтось почав будувати обіцяний ним сміттєспалювальний завод? Спитайте себе про те кому з вас стало краще жити в рідному місті. Відповідь на це питання шукати довго не доведеться. Переважній більшості жити стало важче за винятком... За винятком Івана Сергійовича та його оточення. І за доказами далеко ходити не треба. Достатньо до міського відділу статистики. Там ви знайдете: на 1 січня 1991 р в Павлограді мешкало 132 тис., на 1 січня 2002 р - 111 тис. а на сьогодні вже і того не буде. При цьому стверджувати, що різниця створилась за рахунок померлих та ненароджених не візьметься ніхто. Люди Павлоград залишають. На традиційне питання «Чому так сталось?» відповідь також довго шукати не доведеться, і її легко знайти навіть без відвідин раніше вказаного мною місця.
Достатньо подивитись на стан колись добре відомих підприємств. Що залишилось від колишнього ДБК, на якому працювало 900 чол.? Куди зник «Дніпрошахтобуд», який збудував в Західному Донбасі 11 шахт, що і понині дають країні 40% енергетичного вугілля і де працювало кілька тисяч людей? Що залишилось від «Ливмашу», де свого часу Іван Сергійович був парторгом? Тут працювало понад 2 тис. чоловік, продукція заводу була відома в багатьох країнах світу. Скільки робочих місць з 8 тис. залишилось на ПМЗ, чиїх ракет боялися в усьому світі? А скільки нині працюючих на ПХЗ, на якому стільки років виготовляли одне з кращих в світі ракетне пальне? На що перетворився нині «Хіммаш», де колись 2500 робітників виготовляли теплообмінники для вітчизняних та закордонних атомних електростанцій, і де Іван Сергійович також працював? Скільки робочих місць з майже 5 тисяч залишилось нині на ПЗТО, який виготовляв сучасні металорізальні верстати? Про інші підприємства згадувати не буду, бо якщо скласти втрачені робочі місця на згаданих підприємствах, то їх кількість впритул наблизиться до зменшеної кількості населення.
Івану Метелиці варто пригадати, що переважну частину цього часу за винятком періоду з 1991 р. по 1994 р. та з 2006 р по 2010 р., він був мером, як і сьогодні, тому несе відповідальність за стан справ в місті. Принаймні перед тими, хто його обирав! При цьому посилання моїх можливих опонентів на брак у нього досвіду так само, як і на великі досягненя міста несумісні зі здоровим глуздом. Додатковим доказом тому березневі акції протесту підприємців, які дуже давно за власний кошт створили кілька десятків робочих місць, і, при цьому, перетворили смітник в центрі міста на зручний для мешканців торгівельний майданчик. Ці акції продемонстрували, що Іван Метелиця думає не про тих, хто своєю працею в складний час дбав не тільки про себе, а й про місто. Його думки – про інтереси зовсім чужих місту людей, головною метою яких є власне збагачення.
Разом з тим, аналізуючи березневі акції протесту підприємців та все написане вище, прихожу до дуже сумних висновків:
1. Вихованець КПСС Іван Метелиця завжди казав те, що хотіли від нього почути, робив тільки те, що від нього вимагали і думав про те, що він з цього буде мати.
2. Іван Сергійович і нині не зрозумів, що за ринкової економіки одним з приорітетів мера є робочі місця, бо свого часу не вчинив спротиву руйнуванню вельми потужних промислових підприємств, а нині – сам руйнує малий бізнес, чим провокує подальше зубожіння та скорочення чисельності населення.
3. Показовою є історія з сучасною котельнею, яка весь опалювальний сезон не запущена. Хоча з великою помпою «прийнята в експлуатацію» - кажуть в присутності губернатора. Це сталося через неузгодженість технічних характеристик обладнання та мережі. Тобто, чинний мер або безвідповідально віднісся до своїх обов’язків, або втратив якості інженера.
4. Приорітетом для Івана Метелиці завжди були не інтереси мешканців міста, а імітація своєї бурхливої діяльності, що він добре вмів і вміє приховувати.
Підводячи підсумок вважаю своїм обов’язком порадити змусити Івана Метелицю припинити свавілля над підприємцями та принести вибачення перед Вами за невиконані понад як за 13 років власні обіцянки. Або вжити заходів для його дострокової відставки, бо таке керівництво містом може в недалекому майбутньому зменшити кількість мешканців в ньому до рівня 1940 р. Як кажуть: «Не дай Боже!».
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_25.html
Немає коментарів:
Дописати коментар