…Це
виглядає приблизно так. Римські патриції захвилювалися, дізнавшись, що Гней
Помпей, розгромивши варварів, направив свої легіони на Рим. А раптом,
народ Вічного міста зустріне його лавровими вінками?
Ви
зрозуміли, йдеться про страхи навколо олігарха Ігоря Коломойського. З
його батальйонами, які він, коли що, пошле на Київ, його ідеями –
розкуркулити своїх колег-олігархів за пособництво сепаратистам.
Галасу
піднялося багато. Після перестрілок на «1+1» та «Інтері» провідні
аналітики винесли вердикт: усі вони – Фірташ, Льовочкін, Ахметов,
Коломойський мазані одним миром. Сплять і бачать, як би
заграбастати безхозну власність Януковича та в метушні війни
пролізти у владу. Лише перші троє – чесніші, бо не виряджаються в тоги записних
патріотів.
Я
теж проти олігархів. І погоджуся з Тимошенко, що вони – велике зло для
України: не дають розвиватися економіці, сковують конкуренцію і заохочують
корупцію. Пам’ятаєте, тому ж Коломойському, незважаючи на весь його
патріотизм і фінансування оборони, вона пообіцяла тяжке життя?
З
цим я теж згоден. Розумом. Але душа якось не приймає. Може тому, що у війни
своя мораль? Адже, як виявилося, в жахливий період безвладдя після втечі
Януковича, коли іржа сепаратизму взялася гризти наші кордони, єдиними,
хто зміг утримати ситуацію, виявилися «держави в державі» – потужні
фінансово-промислові корпорації. І Коломойський тут опинився першим. Якби не
взявся він за область, війна швидко дійшла б до передмість Києва…
Він
і зараз обганяє громіздку, нашпиговану бюрократами держмашину. Запускає
міжнародний новинний телеканал Ukraine Today. На противагу путінській
«раші-тудей».
«Я
– позитивний герой», – нескромно жартує про свою персону Ігор Коломойський по
телебаченню. Його політичний соратник Борис Філатов у блозі роз’яснює: «Все
потрібно зважувати на терезах війни».
Вважається,
що олігарх за визначенням не може бути патріотом. Бізнес-інтереси мільярдерів
ніколи не обмежуються рамками однієї країни, вони невід’ємна частина і
архітектори глобалізованого світу…
Що
ж тоді мотивує дніпропетровського олігарха?
Ризикую
припустити, що мотивів два. Один раціональний: дніпропетровський
бізнесмен крупно інвестував у проект під назвою «Єдина Україна». У ті дні
проект здавався дуже ризикованим. Та й зараз він приносить самі збитки та
неприємності: погроми відділень «ПриватБанку», пограбування
інкасаторів… Але коли борці з олігархом пишуть, що після перемоги «він
своє поверне», то вони праві. Просто потрібно це писати в інших термінах: «він
отримає свої дивіденди». Чи як там воно називається в олігархів?
Є,
мені здається, і другий мотив: ірраціональний. Ігор Валерійович вирішив
поборотися з Путіним. Показати, що його, Коломойського, фінансово-промислова
імперія може дати відсіч імперії Російській не гірше, ніж держава Україна. Шлях
цей небезпечний. Олігарх, який забрів у політику, за звичкою продовжує грати за
старими законами, а політика цього не прощає. Сумний приклад того – Борис
Березовський. Хоча… Хто заперечить те, що історія сучасної Росії рухалася
за сценарієм, до якого він доклав руку?
А
тепер запитання: «слабо» іншим олігархам крупно поставити на нашу перемогу?
Минулої
осені в популярному журналі їх названо цілу сотню. Найбідніший володів на
той час $70 млн. Тринадцять були доларовими мільярдерами. Де їхні батальйони?
Чому не повторюють подвиг «матросова», що закрив власним гаманцем амбразуру?
А
могли б. Ахметову пропонували. Умовляли. Пам’ятаєте, що відповів: я, мовляв,
державі й обороні допомагаю тим, що плачу податки. Пару днів тому губернатор
Одещини Палиця дуже образився: «Три тижні тому я, як глава Одеської
обладміністрації, написав листа Рінату Ахметову з проханням профінансувати
потреби донецьких біженців. Учора прийшов лист-відповідь з відмовою. Його
підприємства платять податки, тому такі питання має вирішувати держава!», –
написав Палиця у Фейсбуці. Ігор Палиця, звичайно, людина Коломойського,
але хіба він неправий?
Зате
переселенці в межах області можуть безоплатно попити чаю з бутербродом за
рахунок фонду Ахметова «Розвиток України!» Де? А в транзитних пунктах для
біженців, які, щоправда, утримує не Ахметов, а обласний бюджет, оплачуючи
притому й послуги лікарів. Але велике спасибі за фронтовий чай Рінату
Леонідовичу!
Від
Коломойського ми почули про іншого «ухильника» – Віктора Пінчука, 7-го
номера торішнього списку багатіів України. Він нібито відмовився вносити гроші
до фонду допомоги армії. Щоб, мовляв, не прославляти суперника.
А
інші? Можна назвати Сергія Таруту, який викопав за свої і братові гроші
протитанковий рів між Донецькою областю і Росією. І подякувати. Лають за
губернаторство? Нехай самі покерують областю, де терористів зібралося з
усієї Раші, ледь не більше, ніж корінних жителів… Хоча який Тарута
олігарх: усього якихось 593 мільйони.
Про
інших – більше негативу. Ось соцмережі донесли: дирекція одного з заводів
Костянтина Жеваго співпрацює з сепаратистами. Хоча, інший завод закупив на
півтора млн гривень бронежилетів для армії. Вважатимемо, взаємозалік. Лають
менеджерів Новинського, які чи то через жадібність, чи то через сепаратизм –
відмовилися пожертвувати – ні, не грошей для армії, а… ящиків, щоб упакувати
гуманітарку для зони АТО…
А
є ще Тігіпко, Ярославський, той же Фірташ, Хорошковський, Гайдук, Пригодський,
Хмельницький, подружжя Гереги з мільярдом на двох, всім знайомий Черновецький.
Це серед відомих. Де вони всі? Можливо, теж – великі патріоти і віддають
країні останні мільйони і просто шифруються, ховаються…
Від
сепаратистів, чи що? Бояться за свою власність, залишену на їх території? Та ж,
якщо ми переможемо, то держава, я думаю, знайде спосіб відшкодувати збитки. А
якщо, не дай Бог, «ДНР» і «ЛНР» – тоді власності наших олігархів гаплик. Варто
почитати програмні заяви бандитів: усі заводи і фабрики націоналізують.
Після того, звичайно, як головне відіжмуть російські бандити.
Боюся,
секрет в іншому. Дві третини з того, торішнього, олігархічного списку допомогу
надають. Але не нашим бійцям, а самі знаєте, кому – жертвам «київської хунти».
Багато хто цього й не приховує…
Підозрюю,
що решта посилено примножує свої багатства, реалізовуючи гасло: «кому війна, а
кому мати рідна».
Хтось
воює, хтось краде.
Нашвидку
проглянув декілька інтерв’ю, взятих в олігархів за останні місяці. Там
дуже багато про складнощі бізнесу, про рейдерів-конкурентів, про погану
державу. І дуже мало про Вітчизну…
Тому,
якщо з’являються серед хижаків і стерв’ятників білі ворони, то можливо,
це й не ворони зовсім, а перші ластівки – розуміння олігархами того, що й вони
теж можуть бути частиною нації?
Євген Якунов,
Київ.
Немає коментарів:
Дописати коментар