ПРОВОКАТОРИ ПРОТИ ПРОВОКАЦІЙ ЯК БДЖОЛИ ПРОТИ МЕДУ

   Колись, за часів правління Кучми, у мене завжди виникало гостре бажання плювати в його бридке відображення на екрані зомбоящика. Сьогодні, теж саме бажання виникає з огляду на дії та поведінку не тільки правлячої окупаційної касти, а й т. зв. «опозиції».

   Початок «другої революції» опозиціонери відверто проспали заколисані «євроінтеграційними прагненнями» партії-банди, яка звідусіль, навіть з під кришки унітазу, останнім часом масовано декларувала свою євроінтеграційність.

   Потім, вони як за наказом, одночасно прокинулися та  з’явились на вулицях Києва у натовпі мітингувальників, для того щоб в однакові гучномовці (мабуть, отримували під підпис в одній коморі після спільного інструктажу), заспокоювати, інколи через міцне «словцо» (матюки Кличка) розлючений, кимось керований натовп.

   Потім, зі стогіном «Юлі волю!» вони виповзли на майданівську сцену, з якої проголосили про створення якогось там революційно-керівного органу та оголосили війну майданівським провокаторам. В цей же час оголошується загальна мобілізація: «Всі на Київ! Всі на Майдан!». З Євромайданів в різних регіонах починають «вимивати» активних учасників і вивозити їх до столиці.

   Потім, за їх ініціативи наново створеного революційного комітету з Майдану людей водять на пікетування різних другорядних установ (судів, МВС, телеканалів), головне – розблокувати та увести якомога подалі від Кабміну та Банкової.

   Пік нахабства – очолити «Марш мільйону» з обов’язковим власним піаром і промивкою мозку.

   Учасники «Майдану – 2» сьогодні наврядчи зможуть згадати, навіщо вони на нього приїхали. І чим далі тим більше не розуміють, за що вони мерзнуть.

   Мене не дивує та кількість «моральних авторитетів нації» (громадські діячі, журналісти, політики, співаки, яких мало хто знає), які впевнено роблять свою «справу» – збивають градус напруги на Майдані. Теж саме роблять також і різні офіційні делегації, які розігрують зацікавлення «революційними» процесами, що відбуваються, пропонують своє посередництво у вирішенні політичної кризи, відтераючи безпосередньо учасників далеко на задній план. І все це заправляється соусом якогось там «надзвичайного духу притаманного тільки цьому Майдану».          

   Євромайдан перетворюють на ШОУ з елементами політичного піару, і зміною завдань («Юлі волю!»), вже в процесі «революції».

   Про штучність цієї «революції» я викладав свою думку в матеріалі «Питання, що роз’єднують Націю». Шкода лише безцільно пролиту невинну кров пересічних громадян, які не зрозуміли, що це іще не справжня революція, а підкилимні ігри ляльководів, фінансові інтереси яких лежать в євроінтеграційній площині.

   Ідеалом майбутньої Української Революції, має бути - Ідея Великої України.

   Метою Національної Революції – зміна існуючої прогнилої системи влади, з урахуванням того, що теперішня «опозиція» - це також частина існуючої окупаційної системи.

  Це, під силу тільки, Національній Еліті.

             Слава Україні! Слава Нації!

Сергій Філіпенко