- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділя, 1 вересня 2013 р.

ЩО ТАКЕ «ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ»


Я не політик і не політичний філософ. Я філолог. Мене цікавить лінгвістичне походження терміна та його застосування в нашій сучасній культурі. По-моєму, перекласти цей термін на людську мову можна досить точно: побожний бандитизм.


Бо що таке практичне християнство в сьогоднішньому культурному контексті, як не побожність? Я розумію, що християнство – це грандіозна світоглядна система з давно й добре розвиненими й опрацьованими категоріями, починаючи від природної віри та природної моралі й закінчуючи витонченою теологією й безліччю методичних заповідей і приписів на всі випадки життя. Та все ж таки, альфою й омегою всієї цієї системи є віра в бога, любов до бога, надія на бога і… страх божий (богобоязливість). По-моєму, вся ця абетка прекрасно вкладається в одне слово – побожність. От такий лінгвістичний постулат.

Другий постулат стосується слова «лібералізм». Цей термін не менш ретельно розроблений і відшліфований до слизькості, бо служить засобом не менш фундаментальної брехні. Візьмемо його граматичне визначення з французького словника Robert. Чому саме з цього словника? Тому що французи, як ніхто, дбають про чистоту й точність своєї мови, в тому числі словників, а Robert серед них – один із найповажніших. А також тому, що саме від французів пішла ще одна світова пошесть, на початку якої теж було Слово, і Слово було: Liberté. За ним як із мішка посипались libération, libéral, libéralisme і навіть libertaire та libertarianisme. Де ж іще, як не у французів, узяти надійніше тлумачення?

Отже, ЛІБЕРАЛІЗМ – це:

1. ( застаріле) – позиція й доктрина лібералів, прибічників політичної свободи та свободи совісті; ( спеціальне) – сукупність доктрин, спрямованих на забезпечення індивідуальних свобод у суспільстві.

2. ( сучасне) ( протилежне етатизму, соціалізму) – доктрина, згідно з якою економічна свобода, вільна гра підприємництва не повинні обмежуватись. Див. капіталізм (приватний), індивідуалізм. Лібералізм обстоює вільну конкуренцію, свободу праці та обміну.

3. Повага до незалежності інших, толерантне ставлення до їхніх поглядів. Див. толерантність.

Антоніми до лібералізму: абсолютизм, деспотизм, адміністрування, етатизм, соціалізм.

Відразу маленьке зауваження: основний сучасний зміст терміна тут становить « економічна свобода»; а от « повага й толерантність до інших» – це вже окремий пункт, це інше значення. Дрібничка, а приємно – бо таки дуже важко звести економічну свободу, вільну гру підприємництва в одне поняття з повагою й толерантністю до інших людей. Я насмілюся сказати навіть, що це неможливо. Хіба що та толерантність і повага вдягаються напоказ, а під ними палає незгасний вогонь усепереможного здорового егоїзму («індивідуальних свобод»). І двохсотлітня світова практика ліберальних суспільств підтверджує цю діалектичну «єдність і боротьбу».

І друге, трохи більше зауваження. Якщо вже такий поважний словник дає взаємно суперечливі тлумачення лібералізму, то, мабуть, ця суперечність закладена глибоко в самій природі явища. Явища чи ідеї? Ото ж то й воно. Всякий -ізм – це ідея, яка, до того ж, уже оволоділа масами, бодай поганенькими. Але хоч би які великі були ці маси, ідея залишається тільки ідеєю, а явище, яке вона, зробившись матеріальною силою, породжує – штучним, тобто неприродним. Можна як завгодно обґрунтовувати та виправдовувати лібералізм (навіть наведене триіпостасне визначення дає для цього безліч можливостей – як три наперстки в умілих руках), та нікуди не дінешся від його хижацької природи, бо таки свобода – совісті, конкуренції, праці та обміну, економічна, політична, індивідуальна – не тільки в словнику, а й у житті стоїть на першому місці, а толерантність – де вже прийдеться. А оскільки -ізм завжди означає гуртове або й масове явище і оскільки саме в лібералізмі індивідуальний інтерес був і завжди буде головним рушієм і мотиватором для кожного учасника, то, вибачте, чим це відрізняється від діалектики активної зграї – бандитизму? Гарними блудливими словами та визначеннями? Якщо так, то християнська побожна риторика для цієї братії підходить щонайщільніше.

От і виходить побожний бандитизм, чи то, пак, християнський лібералізм. А я не винуватий, я лише досліджую семантичні поля різних цікавих термінів. Може, я помиляюсь?

Василь Триліс


Немає коментарів:

Дописати коментар