Українцям потрібно знати їх
поіменно, шість десятків російських вищих чиновників і олігархів, яких
дослідники корупції прирівнюють до "злодіїв у законі". Для тих , хто не знає: цим терміном позначають
рецидивістів, що живуть за неписаними законами злочинного світу.
Знати цих осіб важливо тому, що вони докладають величезних
зусиль, аби перетворити Україну на додатковий ринок збору данини і реалізації
своєї не вельми конкурентоздатної продукції.
Перелік сановних
осіб, що допомагають російському автократові Путіну вести війну проти власного
та сусідніх народів, міститься в опублікованій недавно доповіді «Великий уряд
Володимира Путіна і Політбюро 2.0». Документ підготували колективи, які
очолюють президент холдингу «Мінченко консалтинг» Євген Мінченко і керівник
аналітичного департаменту Міжнародного інституту політичної експертизи Кирил
Петров. В основу роботи покладено спеціально виконані опитування десятків
представників політичної і бізнес-еліти країни.
Що ж нового могли
сказати автори доповіді? Адже, здається, сутність путінщини вже давно ні в кого
не викликає сумнівів. Так-то воно так, але тривалий час побутувала думка, що
Путін практично одноосібно править країною, а оскільки інтелектуальний рівень
колишнього шпигуна досить невисокий, то могло скластися враження, що
авторитарний режим у Росії проіснує недовго. Такі умовиводи, властиві, до
слова, багатьом лідерам російської позасистемної опозиції, є хибним діагнозом –
вважають експерти – а тому не дозволять підібрати ефективні ліки.
Один з основних
постулатів доповіді каже, що говорити про «вертикалі влади», керованої однією
людиною, дуже проблематично. Насправді автократ Путін всього лише виконує роль
"арбітра і модератора" в підтримці балансу між кланами і групами, які
конкурують один з одним у розграбуванні країни. Вся ж повнота влади в
Російській Федерації належить якомусь негласному формуванню, що нагадує
Політбюро ЦК КПРС. У ньому, як і в повсякчас пам'ятному вищому керівному органі
Компартії Радянського Союзу, можна виділити «членів Політбюро» і «кандидатів у
члени Політбюро» .
Список найближчих
поплічників Путіна буде дано нижче. А поки зазначу, що, згідно з доповіддю,
діють путінці як високоорганізований мафіозний клан. Щоправда, за цілями і
завданнями вони, швидше за все, перевершили всіх найвідоміших у світі мафіозі.
Адже раніше жодна гангстерська «сім'я», якою б могутньою і жорстокою вона не
була, не ставила перед собою мету грабувати таку величезну територію і
нав'язувати народу придуманий нею тип устрою держави і суспільства. Очолюване
екс -главою політичної охранки (ФСБ ) Путіним організоване злочинне угруповання
таку мету не тільки ставить, а й почало реалізовувати.
До 2010-х років, зазначають експерти, правляча еліта
Росії перейшла до нового етапу управлінських завдань, який можна назвати «династичним». «Протягом
нульових відбувався значний переділ активів, у тому числі за рахунок передачі
їх в держкорпорації, і зараз досить серйозні обсяги активів консолідовані
формально у держави», – пояснює Євген Мінченко.
Ключове слово тут – «формально». Корпорації лише на папері числилися державними, що дозволяло закачувати в них мільярди бюджетних коштів. Фактично держкорпорації стали в Росії новим видом «приватної власності». Їхні явні і таємні «власники» нині стурбовані тим, як в майбутньому передати «свої» частки у спадщину дружинам, дітям і коханкам. З цією метою починається перерозподіл активів через «новий етап приватизації», який, по-перше, «відмиє» накрадене, по-друге, відкриє шлях до підготовки заповітів, які згодом буде важко опротестувати.
Ключове слово тут – «формально». Корпорації лише на папері числилися державними, що дозволяло закачувати в них мільярди бюджетних коштів. Фактично держкорпорації стали в Росії новим видом «приватної власності». Їхні явні і таємні «власники» нині стурбовані тим, як в майбутньому передати «свої» частки у спадщину дружинам, дітям і коханкам. З цією метою починається перерозподіл активів через «новий етап приватизації», який, по-перше, «відмиє» накрадене, по-друге, відкриє шлях до підготовки заповітів, які згодом буде важко опротестувати.
Залишається,
щоправда, інша серйозна проблема: поза Росією краденим не зовсім безпечно
користуватися. Ось і доморощені опозиціонери звертаються на Захід з проханнями
«притиснути» пропутінських товстосумів через порушення прав людини. Захід поки
робить вигляд, що не чує цих прохань. А раптом почує? Гроза може прогриміти
будь-якої миті. Так, буквально нещодавно у США подано перший цивільний позов у
межах «списку Магнітського» – проти сина чиновника уряду Московської області
Дениса Кациви. Американська прокуратура вважає, що російський бізнесмен і його
партнери використовували частину коштів, викрадених внаслідок афери у фонду
Hermitage (аферу розкрив юрист С.Магнітській, за що його й убили в СІЗО), для
купівлі дорогого житла в США. Така доля може наздогнати будь-якого
високопосадового корупціонера з Росії. Путінці це розуміють. Завдання
легалізації за кордоном капіталів, отриманих злочинним шляхом, «Політбюро 2.0»
включило до числа найпріоритетніших.
Ще одним своїм
важливим завданням путінці розглядають подальшу конвертацію безмежної влади у
власність. Крім банального злодійства бюджетних коштів, планується створювати
нові «ренти», замасковані під масштабні загальнонаціональні проекти типу
«Держпрограми з розвитку Далекого Сходу до 2025 року». Головне, щоб терміни виконання
були якнайдовшими. З роками народ про програму забуде, особливо якщо її не
мусолити по ТБ, а грошикам вже прироблять ноги...
Коментуючи доповідь,
відомий московський політолог і публіцист, академік Міжнародної академії
інформаційних процесів і технологій Андрій Піонтковський так охарактеризував
путінське угруповання: «Злочинці, які заволоділи цілою державою і саму державу
зробили знаряддям своїх злочинів» .
Здається, що все це
давно і багаторазово обсмоктала російська опозиція і преса. Новина, між тим,
полягає у двох речах. По-перше, автори доповіді узагальнили інформацію такого
широкого і авторитетного кола експертів, що вона, фактично, набула характеру
«речового доказу» . По-друге, світова спільнота отримала картину реальних
планів путінщини: банда, яка понад 10 років має нічим не обмежену владу, але
так і не змогла модернізувати економіку і, як нещодавно заявили високі чини,
націлена на згортання соціальних програм. Ця банда, як і раніше, переконана у
своєму «праві» бути кастою, якій дозволено фальсифікувати вибори, безконтрольно
користуватися держскарбницею, як своїм гаманцем, і придушувати протести
громадян брутальним насильством.
Ця банда, як тепер
стало цілком очевидно, ще довго не збирається нікому віддавати владу, і всякі
надії на «переобрання» в межах демократичного процесу не відповідають
реальності. Розуміння цього рано чи пізно поставить російських опозиціонерів
перед потребою по-новому вибудовувати стратегію і тактику боротьби з режимом ,
а Захід – прискорити застосування санкцій проти російських
чиновників-свавільників.
Ось основний список
сановних злодіїв у законі, вони ж – вищі формальні й неформальні державні
керівники РФ: Путін, Сєчін, Чємєзов, Тимченко, Ковальчуки, Собянін, С. Іванов,
Володін, Медведєв, Бортніков, Сердюков, Колокольцев, Бастрикін, В. Іванов,
Золотов, Муров, Патрушев, Полтавченко, Абрамович, Якунін, Міллер, Ротенберг,
Греф, Потанін, Дерипаска, Фрідман, Усманов, Прохоров, Вексельберг, Алекперов,
Мордашов, Євтушенков, Волошин, Чубайс, Наришкін, Гундяєв-Михайлов, Кудрін, Ігнатьєв,
Абизов, Дворкович, Чайка, Дьяченко, Юмашев, Жириновський, Зюганов, Миронов,
Шувалов, Кожин, Громов, Хлопонін, Сурков, Козак, Лавров, Набіулліна,
Христенко-Голікова, Пєсков, Мінніханов...
Деякі з цих прізвищ
«розшифровки не потребують». Наприклад, Гундяєв-Михайлов – це одіозний
священнослужитель , який очолює релігійний відділ Кремля – РПЦ. Україні він
добре відомий як затятий противник надання Українській православній церкві
статусу помісної, рівноправної з РПЦ. Відрізняється патологічним потягом до розкоші.
Медведєв –
прем'єр-міністр. Смішна людина, котра виконувала роль «хранителя»
президентського поста для Путіна. Пустушка, що витрачає робочий час на записи у
соцмережах. Зараз безславно керує урядом і намагається вчити уму-розуму
українців.
Міллер – глава
газового монополіста «Газпрому», який намагається поставити Україну на коліна
високими цінами на газ. Злодій у квадраті. Всупереч Харківським угодам не надав
обіцяну знижку в 100 доларів. Україна в тому числі і з цієї причини не змогла
підвищити пенсії.
Немає великої
потреби детально розповідати про всіх, хто увійшов у цей список. Просто
потрібно мати на увазі, що більшість із цих людей або мають «види» на Україну,
або, як власник партії ЛДПР Жириновський, допомагають Кремлю в його прагненні
поневолити Україну.
Користуватися цим
списком можна приблизно так: побачите, хто-небудь з нього намагається
проштовхнути прокремлівську ідею або заволодіти українським активом, найкращою
відповіддю йому буде: «Господин кремлёвский вор, давай, до свидания».
Джерело: ZAXID.NET
Автор: Олександр Косвінцев
Немає коментарів:
Дописати коментар