Відкритий лист… Вихователям влади…

Зокрема, учасникам Всеукраїнських конференцій з питань українського національно – патріотичного виховання, підписантам рекомендацій владі  з цього питання. І не тільки їм…

                                                                                                                                           
  Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть бога.

Заснула Вкраїна,

Бур’яном  укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

А в дупло холодне гадюк напустила.

А дітям надію в степу оддала.

А надію….

Вітер по полю розвіяв,

Хвиля морем рознесла.

Т.Шевченко.

Шановні пані і панове! Вчителі, професори, провідні співробітники, директори шкіл, відомих ВУЗ - ів з питань освіти, педагогіки! Народні депутати, політики!

Прочитав в “Слові просвіти” ч. 27, ст.. 13 повідомлення про Всеукраїнські конференції на тему “Українське національно – патріотичне виховання: реалії, тенденції, перспективи” і, скажу відверто, мені стало соромно за Вас і за всіх нас українців. Соромно за те, що і на 21-ому році незалежності Ви не зробили відповідних висновків із помилок, які заштовхали Україну до прірви,  ігнорували і продовжуєте ігнорувати завдання національної інтелігенції, продовжуєте безперспективну і безнадійну справу по вихованню існуючої влади, переконуючи себе і суспільство, що вона ,ця влада може стати дійсно українською і виконати  Ваші рекомендації по українському національно  патріотичному вихованню. Хоч, як відомо всім і Вам, існуюча влада і всі попередні, навіть, за часів В.Ющенка в своїх програмах і не згадували про українське національно – патріотичне виховання , а, навпаки, декларували зовсім інше, далеке від українського духовного відродження.

 Чи ,може, Ви, закликаючи до українського національно-патріотично виховання, дбаєте  не про етнічних українців, не про реально існуючу хвору до того ж етнічну українську націю, а маєте на увазі якусь химерну, віртуальну політичну націю, де про етнічні проблеми і не згадують? Де намагаються зробити всіх громадян українцями, не зробивши спочатку національно свідомими  етнічних українців, більшість суспільства., національно свідомими, українцями., здатними до самостійного життя,  здатними будувати дійсно українську національну державу, посилаючи до влади Українців з великої літери.

Де вважають за можливе  проведення українського національно - патріотичного виховання всіх громадян України, різних  національностей, хоч в статті 11 Конституції України, про яку Ви слушно згадали і нагадуєте владі, записано, що держава сприяє  розвитку мовної, культурної, релігійної , ЕТНІЧНОЇ самобутності представниками всіх народів і національностей, зрозуміло, і української етнічної нації.

І таке пропонуєте Ви, високоосвічені люди, з фаховим і життєвим досвідом, переконуючи себе, українців, суспільство , виховуючи владу?! Чи не сприяєте Ви владі, як не дивно,  виконувати програми  побудови України без українців, де про  етноси  і розвиток їхньої самобутності через рідну, зрозуміло мову, і не згадують?!. То чому б Вам не запропонувати відповідні зміни до Конституції України в проект Конституційної асамблеї, діючи відверто і щиро, не радячись, як казав В.Ющенко, в національні одежі та знявши маску з пропонованого Вами  ПСЕВДОУКРАЇНСЬНОГО національно – патріотичного виховання?!

 Якщо вже говорити про дійсну національну освіту, українське національно – патріотичне виховання, то не завадило б Вам і всім нам згадати сказане з цього приводу на сторінках  “Слово просвіти” одного із провідних фахівців з цього питання ректора університету ім. Драгоманова.: для впровадження національної  освіти, українського національно - патріотичного виховання не треба  чекати розпоряджень влади, марних сподівань на останню, а все залежить від національної свідомості кожного освітянина - українця, від його наполегливої праці і творчого пошуку.

Впевнений , що Вам добре відомі слова І.Франка, сказані багато років до цього і про які нагадав нещодавно академік М.Жулинський:”… народ не здобудеться на політичну і економічну самостійність, якщо не  сформується як українська нація – суцільний культурний організм, а для цього слід мати свою, національну еліту,, національну інтелігенцію, головним обов’язком якої “ по всіх частинах і окраїнах нашої землі будити почуття народної єдності, піднімати  общеукраїнське народне самопізнання”. ( “Слово просвіти”, ч. 23, ст.. 3, М.Жулинський”«Іван Франко – речник культурного націоналізму”)

 Чи виконали Ви за роки незалежності бодай соту долю від такої роботи?! І взагалі, що Ви запропонували, напрацювали за ці ж роки, щоб національна освіта, українське національно – патріотичне виховання   мали міцний фундамент, наповнити їх відповідним змістом, окрім звинувачень влади, виховання останньої і пошуку зовнішніх ворогів?!

Чи Ви думаєте, що національна освіта,  українське національно – патріотичне  виховання буде впроваджувати влада, яка ще не була, не є і вже невідомо, коли буде дійсно українською і чи буде взагалі?! Чи може сподіваєтеся, що національна освіта, українське національно – патріотичне виховання стане можливим на резолюціях такої влади і Ваших їй рекомендаціях, марних сподівань?! А де ж національна еліта, національна інтелігенція?! Чи була вона з перших років незалежності, чи є сьогодні і чи буде колись в Україні?!

 На Україні маємо парадоксальну ситуацію: є достатня кількість Героїв України, звання яким присвоєні здебільшого з політичних мотивів, лауреатів національних премій ім. Т.Шевченка , а омріяної України нема. Свого часу  Герої, лауреати написали теж листа до В.Януковича з порадами, як тому стати українським Президентом., бо , як. і інтелігенція не взяли до уваги поради, зокрема, А.Погрібного , що треба вдарити у дзвони на сполох до етнічних українців, будити Україну, без марних сподівань на владу, любити Україну, як радили свого часу активісти УНР, “до глибини кишені”.Чи не тому маємо і сьогодні те, що мали і в 1991 році, чи, можливо, ще в гіршому , фактично в безнадійному стані.

Зайдіть в бібліотеки, міські, районні, не кажучи вже про шкільні,сільські, де на полицях лежать твори, написані до 1991 року. В більшості бібліотек, зокрема, Ви не знайдете творів Л.Костенко, А.Погрібного ,Л.Горлача, В. Захарченка, О.Чорногуза і багатьох інших, чиї  книжки допомагали би впровадженню національної совіти, українського національно – патріотичного виховання. Послухайте передачі радіо «Культура», де переважно звучить те, що створене до 1991 року. Не станемо сипати сіль на рани і нагадувати про безнадійно втрачений український інформаційний простір, електронний, телебачення, радіо, преса, книговидання. Пусткою лякають Будинки культури фактично у всіх селах. Не чути українських народних хорів, які до незалежності звучали фактично в кожній школі, селі, районі і які  для відновлення не потребують великих коштів, а лише наявність ентузіазму, ентузіастів і подвижництва серед відповідних фахівців із інтелігенції. Степан Вовканич нагадує про знакові камені, розкидані по всьому Львові і які заросли бур’янами, хоч на них мали б давно стояти пам’ятники борцям за волю України, про що сповіщають написи на тих каменях.(“Слово просвіти”, ч. 28, ст..2 “Знову малі і неприготовані”) І це – у Львові! А що ж говорити про Крим, Схід і Південь України, де споруджують пам’ятники Катерині 11, Сталіну і просять прощення у сім’ї царя Миколи 11 !

 Чи ви забули, що про збереження і розвиток всього цього, без чого нічого  і мріяти про національну освіту, українське  національно – патріотичне виховання  мала би дбати українська громада під проводом національно свідомої української інтелігенції, бо за Конституцією України держава лише сприяє розвиткові самобутності?! Як не прикро, Ви ж і сьогодні сподіваєтеся на владу, даючи їй рекомендації.

 Правда дехто, поділяючи оцінки фактично безнадійного стану української справи і необхідність бити на сполох до українців, відверто кажуть, що не  знають, як вже і будити українців. А тому – і мовчать. Дехто  із оптимістів стверджує , що ситуація загрозлива, але не безнадійна. Це ми чуємо всі 20 років. Можливо і так, якщо негайно перестати  виховувати владу, а спільно  шукати непрості шляхи до зневірених українців, до їх розуму і сердець, якщо не схаменутися. То ж СХАМЕНІТЬСЯ нарешті!

 Наближаються 200-ті роковини з дня народження Т.Шевченка. То ж, яку відповідь дамо , зокрема, на наведені вище,продовжені і багато подібних інших гірких, актуальних і нині слів Батька нації, її Пророка:”За що ж боролись ми з ляхами?За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами московські ребра?? Засівали, і рудою поливали….І шаблями скородили. Що ж на ниві уродилось???!Уродила рута… рута… Волі нашої отрута….А я , юродивий, на твоїх руїнах марно сльози трачу….. Нехай же вітер все розносить на неокриленім крилі, нехай же серце плаче, просить святої правди на землі”. Гляньте ж, будь ласка, пильно в очі Тараса , не відводячи своїх очей, почувши і таке запитання Тараса до Вас і всіх нас:”За що ж голoсували українці на референдумі 1991- го року?! Що ж уродилося? Псевдонезалежність?!”.

   Чи Ваші серця  вже не заплачуть і не запросять разом із серцем Т.Шевченка святої правди, а Ви сподіваєтеся, засипавши квітами пам’ятники, цитуючи все, що Вам і владі до вподоби і не вимагає негайної реакції і дії, залучити і Тараса до виховання влади?!

Згадаймо ж ще раз Т.Шевченка:” Схаменіться… Обніміться,брати мої, молю вас, благаю”.

Леонід Пінчук, Миколаїв, шанувальник і дописувач А. Погрібного, член ініціативної групи громадянської акції «Калинова гілка»