Прослуживши церкві 21 рік,
священик прийняв рішення про розхрещення. У своїй сповіді він пояснює «чому».
Про це у своєму блозі пише
журналістка Ксенія Карпенко.
* * *
В церкві пропрацював майже 21 рік.
8 липня 2013 року пройшов обряд розхрещення.
Про Церковне Начиння
Мощі, свічки, кадила і вся інша
атрибутика виготовляється в Підмосков’ї, возити все це почав на Україну, після
проголошення незалежності єпископ Антоній, в церковних колах - кличка Бурдюк. В
даний час перебуває у Росії, служить в РПЦ. Мощі виготовляються в основному з
частин різних тварин, як то - собачі кістки, жабяча шкіра, а також з
синтетичних матеріалів. Церковникам відомі 4 руки Іоана Хрестителя, - в Римі і
Константинополі. Обидві справжні і обидві ліві. Деякі святі мають, якщо глянути
по світу, по півсотні пальців, десятки голів, сотні інших деталей.
Особлива стаття доходів - це
«християнські чуда» , появи намальованих насправді ликів святих і різні ікони -
чудотворні, мироточащі і кровоточащі. Замість крові використовується дешева
фарба, і про ці всі шахрайства знають абсолютно всі священники. Знають і
мовчать, бо залишаються аморалами, які є заробітчанами. Зробіть експертизу
мощей і ви побачите, до чого прикладаються віруючі.
Про Зібрання
Будь-яке зібрання священників
перетворюється в попойку, яка починається з молитви, а закінчується розвозом
тіл. Один з священників завжди бажаний гість на цих заходах, бо на спір, за 3 літри горілки демонструє
поїдання мухомора.
Про Хрестики та
Прибутки
Всі чудово знають, що золотих
хрестиків в церкві не буває, замість золота - мідь з тоненьким шаром позолоти,
собівартість десь біля 2 гривень, продажну ціну т.зв. «золотих виробів»
подивіться в будь- якій церкві. Візьміть т.зв. «золотого хрестика» і нагрійте
запаленим сірником, він зразу посиніє. Рентабельність така, що наркобізнес
відпочиває. Як вам 10000 відсотків? За цей бізнес і був вбитий Володимир
Кательницький, голова братства ім Андрія Первозванного. Зарізали його і
розрізали на шматки його маму, бо наївні бариги початку 90-их думали задешево
скупити хрестики із золота, сподіваючись, що то дійсно золото. Те ж і на
свічках.
Куди йдуть ці гроші? Риторичне
питання. Виправдовується будь-яка брехня, тільки б доход.
Окрема стаття прибутку, - це
робота з чиновниками і олігархами. Інколи їх починає мучити щось схоже на
совість, але насправді це страх, що колись за злочини доведеться
розплачуватись. Це вже віп-клієнти, рядового до них і близько не пустять. Після
відпущення всіх гріхів зазвичай застілля і скромні прохання, вже від
священника, чи про виділення землі, чи прикриття якогось чергового
гей-скандалу, як це було в Тернополі, коли заступилися за настоятеля, який
зґвалтував 16 річну прихожанку, чи трошки контрабанди, залежно від того, хто
спокутує свої гріхи.
Про Розпусту
Щоб уявити масштаб розпусти, треба
поспілкуватись з монахами і монашками тет-а-тет. Можу порекомендувати чоловічий
монастир в Богуславі, Київської області. Так само духовні семінарії. І це все в
будь-яких конфесіях. Тут, правда, греко-католики попереду всіх. Поїдьте в
Бучач, Тернопільської області в коледж святого Йосафата. Навіть ми, що багато
чого бачили, жахаємось. Практично всі монастирі, - то кубла розпусти.
Про Віру
Яка там віра! Меркантильність,
лицемірство і атеїзм. При мені люди з Борисполя скаржились на місцевого
священника, що не похоронив одиноку літню самотню жінку, бо не було чим
заплатити. Чим все закінчилось? Загальним розумінням і таким обговоренням, що
люди почувши те - зроду б до церкви не пішли. Ті священники, яким нічого не
світить в плані кар’єри, або які ще мають совість, намагаються подалі триматись
від високих чинів. В провінцію також відсилають непотріб. Село Карашин,
Макарівський район, місцевий батюшка кидає жінку і 5 дітей - і в сусідньому
селі відкриває тютюногорілчаний магазин, - по-місцевому називається «У попа».
Пам’ятаю, якось приїхали люди з
Броварського району, з проханням замінити їхнього священника. На підставі того,
що священник на Пасху від перепою ледве на ногах стояв, а потім каже старшій
жінці, мовляв, чого так багато яєць понаносили, «в мене вже і свині тих пасок і
яєць не їдять». Бабуся й спитала, а що ж нести? «Ви м’ясо несіть, м’ясо точно
не пропаде”. Потім спотикаючись і плутаючи слова молитви з матюками, почав
посвячувати. Результат - переведення в інше місце, на жаль, не знаю куди.
Розповідати можна годинами. Але,
заради правди, скажу, що ті, хто в маленьких містечках і селах ще якось
людяніші, бо ближче до людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар