Піар на «двійку»

Експерти переконані: Влада «під тиском суспільства» відмовиться від ідеї «ручного режиму розправи над сайтами» і... продемонструє свою демократичність

Українських провайдерів можуть зобов’язати упродовж доби закривати доступ до будь-якого сайту, якщо той містить інформацію, яка «розпалює міжнаціональну ворожнечу», або ж «розкриває державну таємницю». З такою ініціативою виступив народний депутата від Партії регіонів Володимир Олійник. Регіонал зареєстрував в парламенті законопроект, яким змінюються окремі положення Закону України «Про захист суспільної моралі» (щодо захисту інформаційного простору). Керуючись благородною метою — «недопущення розміщення на сайтах адресного простору українського сегменту Інтернету, електронних ЗМІ відомостей, поширення яких заборонено законами» (зокрема пропаганду війни, насильства, жорстокості, інформацію, що містить заклики до захоплення державної влади, повалення конституційного ладу) проект закону, по суті, дає змогу контролювати контент в мережі. Так, в документі передбачено зобов’язати провайдерів упродовж доби закривати сайти з протизаконним контентом після винесення відповідного рішення суду за зверненням СБУ чи МВС. Крім цього, законодавець хоче примусити інтернет-провайдерів за першим запитом СБУ чи управління МВС по боротьбі з кіберзлочинністю надавати всі існуючи дані про своїх абонентів і те, якими послугами вони користувались. До слова, провайдерам буде заборонено законом повідомляти інтернет-користувачам, що правоохоронці запитували та отримали інформацію про них.

Журналісти та члени медіа-організацій вважають таку ініціативу черговим тиском на Інтернет. Мовляв, у такий спосіб влада хоче контролювати контент українського веб-простору. І це дуже небезпечно. Адже в законопроекті визначення власне «забороненої інформації» дуже розпливчасте. А головне, бідкаються експерти, залишається незрозумілим, хто у випадку набуття законопроектом чинності буде проводити аналіз контенту, адже комісію із захисту суспільної моралі уряд вирішив... розпустити.

— З юридичної точки зору законопроект недопрацьований, зокрема, у ньому не чітко прописані механізми визначення матеріалу протизаконним. Крім того, не зрозуміло, навіщо вносити зміни саме у закон «Про захист суспільної моралі». Якщо мова йде про пропаганду війни, насильства та повалення державного устрою, то покарання визначено у Кримінальному кодексі. До чого тут мораль? Це — питання безпеки, — прокоментував «Дню» медіа-юрист Інституту Медіа Права Ігор РОЗКЛАДАЙ. — Цей документ не передбачає попередження автору інформації про те, що він розмістив незаконний контент, і має його видалити. Це — суперечить діючому законодавству. Адже, помітивши «недозволений» матеріал, СБУ або МВС відразу звертатиметься до суду, суд оперативно прийматиме рішення і сайти закриватимуть. Ми знаємо, що українські суди сьогодні перевантажені, й, відповідно не надто вникатимуть у справу. Відтак, це стане зручним для влади механізмом розправи над сайтами.

«Недопрацьованим» називають законопроект Олійника й провайдери. Зокрема президент групи компаній «Адамант» Іван ПЄТУХОВ зазначає, що перш ніж за нього голосувати, «потрібно провести слухання, звернутися до юристів операторів і серйозно обговорити ініціативу».

— Я проти пропаганди ворожнечі, війни, будь якого насильства в інтернеті, але я не розумію, яким чином СБУ буде контролювати захист суспільної моралі в мережі інтернет. Я не проти, якщо до провайдера приноситимуть ( як це робиться зараз) рішення суду: дати дані, чи ще щось зробити на основі постанови... У Конвенції по боротьбі з кіберзлочинністю визначений такий самий порядок, — зауважив у розмові з «Днем» Іван ПЄТУХОВ.

До речі, експерт підкреслив, що у законопроекті пана Олійника є ще один цікавий момент, який поки що не помітили у ЗМІ. «З’явилася нова стаття (6.1), в якій йдеться про те, що суб’єкти господарювання, що надають послуги з розміщення, зберігання та доступу до електронних інформаційних ресурсів (оператори, провайдери телекомункацій, тощо), зобов’язані зупиняти трансляцію сайту, окрім усіх інших підстав, ще й «з метою недопущення витоку інформації, що становить державну таємницю»... І в мене питання: яким чином державна таємниця буде розголошена представникам провайдерів та операторами телекомунікації і взагалі учасникам ринку, якщо вони не мають доступу до державної таємниці?»   — запитує Іван Пєтухов.

— Це цілком у стилі постійної тактики Партії регіонів. Хтось з них, ніби приватно, пропонує «маразматичний» медіа-законопроект, що ми вже бачили, наприклад, з ініціативою криміналізувати статтю про наклеп. Після розголосу такої «драконівської ініціативи», партія, ніби на вимогу суспільства, від неї відмовляється, демонструючи свою демократичність,   — розповів «Дню» медіа-експерт Отар ДОВЖЕНКО. — Не думаю, що Партія регіонів насправді зважиться запровадити таку норму. Це не відповідало б духу українського законодавства. Поки в країні Інтернет практично не регулюється, немає органів, які можуть дати оцінку контенту в мережі, вважаю таку ініціативу скупим піаром.

Такої ж думки дотримується заступник голови Незалежної медіа-профспілки України Андрій ЯНІЦЬКИЙ. За його словами, ініціюючи такі законопроекти, влада намагається відволікти увагу суспільства від просування інших законопроектів. «Це безглуздий законопроект, що залишає більше запитань, ніж дає відповідей. Думаю, сам Олійник це розуміє», — прокоментував експерт.

Крім вищезазначеного, експерти угледіли в законопроекті Олійника невтішні наслідки й для державного бюджету. Так, голова правління Асоціації підприємств інформаційних технологій України Елліна ШНУРКО-ТАБАКОВА переконана, що пропорційно із збільшенням тиску на українську мережу, більше сайтів буде реєструватися за кордоном. А це, в свою чергу, призведе до деградації вітчизняного кібер-ринку.

— Такими ініціативами влади можна дійти до того, що всі сайти про Україну і для України підуть хоститися (реєструватись — Авт.) за кордон, — відзначила експерт. — Натомість в Україні ця галузь вмре. Такі ініціативи не нові. Це — чергова спроба запозичити законодавчий досвід в Росії. Утім, там значно ширша законодавча база, що регулює Інтернет. І це питання розглядається в комплексі. Спроба робити російську кальку у нас завжди призводить до того, що ринки деградуватимуть».

КОМЕНТАР

«РУЧНИЙ РЕЖИМ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕРНЕТУ НЕ Є ПРАКТИКОЮ   МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇН»

Олександра МАТВІЙЧУК, правозахисник, голова правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод»:

— Зі збільшенням користувачів інтернету в Україні з’являються різні законодавчі ініціативи, які спрямовані на обмеження свободи в глобальній мережі. Фундаментальні права людини в цифровому столітті мають бути захищені. В інтернеті має бути встановлений баланс між захистом прав людини і свободою інформації. Але з огляду на розпливчастість формулювань, які містить ця законодавча ініціатива та їй подібні, можна говорити, що мета захистити права і свободи громадян насправді не ставиться. Планується взяти під контроль інтернет і свободу в ньому, як один найбільш вільних в Україні джерел поширення інформації.

Такий ручний режим регулювання інтернетом, що додається правоохоронним органам не є практикою міжнародних стандартів демократичних країн.

Окрім того, цього року Україна головує в ОБСЄ, де вже рік обговорюють Декларацію ОБСЄ про фундаментальні права і свободи людини у цифровому столітті. Там йдеться про те, що в інтернеті є багато загроз і потрібно на них реагувати кожній країні. Але держава має утриматися від спокуси робити це у ручному режимі. Україна, зі свого боку, мала б докласти усіх зусиль, аби ця декларація була прийнята. Натомість може похвалитися лише появою проектів, проти яких громадськість боролася минулого року і вони знову проявляються у цьому парламенті нового скликання.

Ми працюємо у сфері протидії дискримінації, зокрема моніторимо випадки ворожнечі в Інтернеті. Такі є не тільки в Україні. Правомірність цілей, про які йдеться у пояснювальній записці, неадекватна тим методам, які запроваджує законопроект.

Будь-які методи мають бути співрозмірними і не суперечити тим міжнародним зобов’язанням, які вже взяла на себе Україна.

Вадим ЛУБЧАК, Алла ДУБРОВИК, «День»