Письменник Максим
Кiдрук -- про опозицiйних лiдерiв, революцiйнi настрої та ментальну близькiсть
українцiв до... мексиканцiв
Вiн -- один iз
найпопулярнiших серед молодi авторiв. На рахунку Максима Кiдрука -- 11 книжок,
остання з яких -- технотрилер "Бот" -- б'є усi рекорди за тиражами.
Та модний письменник встигає не тiльки видавати на-гора бестселери (незабаром
вийде чергова новинка -- "Твердиня"), але й брати активну участь у
мiтингах та рiзноманiтних акцiях. I навiть спробував свої сили у великiй
полiтицi...
-- Максиме, ви автор першого українського технотрилера "Бот". Скажiть, а написати перший український полiтичний трилер не виникало бажання?
-- Хороше запитання. (Усмiхається). Знаєте, пiсля минулорiчних виборiв до Верховної Ради, в яких я також брав участь, у мене зiбралось ду-у-же багато "трешових" iсторiй, що аж просяться на папiр. Тому думка написати полiтичний трилер виникала не раз, але... У тих iсторiях задiяно дуже багато людей, про яких я не хотiв би щось писати. Тому не знаю -- поки що я вагаюсь.
-- Ознайомившись iз закулiссям полiтичного життя, ви винесли звiдти розчарування чи все-таки якийсь оптимiзм?
-- Ну, розчарування не було нiякого. Можливо, були трохи злiсть i образа на декого. (Максим Кiдрук балотувався вiд партiї "Удар" i програв кандидатовi вiд об'єднаної опозицiї -- Андрiєвi Табалову, який потiм iз батьком став першою "тушкою" у Верховнiй Радi. -- Авт.). Та яким би то не був досвiд -- негативний чи позитивний, це все одно новi знання i навички.
Водночас менi важко сказати, що я з великим оптимiзмом ставлюсь до сучасної полiтики i до тих людей, якi йдуть у
командах наших опозицiйних лiдерiв. Я нiчого не маю проти самих лiдерiв, але скептично ставлюсь до ду-у-уже багатьох людей, що "пiдмазались" пiд їхнiми iменами i сьогоднi працюють у Верховнiй Радi або десь в апаратах довкола Верховної Ради... Навiть якщо цi люди завтра прийдуть до влади, я не схильний чекати вiд них радикальних змiн на краще.
Натомiсть я надзвичайно оптимiстично налаштований щодо молодi в нашiй країнi. Знаєте, я багато їжджу регiонами, читаю лекцiї, виступаю з презентацiями i бачу, що за молодше поколiння можна бути спокiйним... Тому я вiрю, що в Українi все буде добре!
-- Нiхто в цьому не сумнiвається, тiльки питання -- коли? Значна частина молодi (i про це свiдчить статистика) уже не хоче чекати та мрiє виїхати за кордон. I ця невтiшна тенденцiя наростає...
-- Ми говоримо зараз про рiзну молодь. Я маю на увазi не тих, хто хоче втiкати з цiєї країни, а тих, хто хоче її змiнити. (Пiсля паузи додає). А стосовно того, скiльки треба чекати: подивiться, хто сьогоднi при владi. Усi, хто нинi нами керує (вiд Януковича, Азарова - до чиновникiв рiзного рiвня), це -- люди, якi росли, навчались, захищали свої дипломи та дисертацiї в Радянському Союзi. Грубо кажучи, не вина цих людей, що вони не можуть, не здатнi правильно керувати країною. Їх просто нiхто не вчив. Наприклад, вони зробили з Партiї регiонiв дзеркальну копiю КПРС, тому що нiчого iншого не бачили. Те саме стосується i багатьох iнших речей...
Для того щоб настали реальнi змiни, до влади мають прийти люди, якi виросли i сформувались у незалежнiй Українi. Тобто тi, кому нинi по 20 -- 25 рокiв. Ви розумiєте, що людина у 25 рокiв, хоч би якою здiбною, розумною, енергiйною вона була, не може стати прем'єр-мiнiстром, вiце-прем'єром або якимось високим чиновником. Тому все, що вiдбувається сьогоднi, це нормальний, природний процес. Звичайно, ми можемо пiдняти революцiю i просто винести їх усiх на вилах. Але це буде неправильно! В iсторiї людства жодна революцiя добром не закiнчувалась. Просто має минути якийсь час, коли до влади нарештi прийдуть люди, якi є справжнiми українцями, а не лише мають український паспорт.
-- В одному з iнтерв'ю ви сказали таку фразу: "Iдеальний полiтик -- це як ароматна купка лайна. Такого просто не буває"...
-- Звiсно, це було сказано жартома. Пiд час виборiв. Але, як вiдомо, в кожному жартi є частина жарту. (Усмiхається). Знаєте, коли я працював у таборi опозицiї, менi часто доводилось приймати рiшення, якi були компромiсними з моїм баченням того, що вiдбувається в цiй країнi. Та, коли ти потрапляєш "туди", дуже часто доводиться зважити на те, що ти в однiй командi, що ти не можеш вiльно озвучувати свої думки i т. д. Тому коли ми говоримо про iдеального, чесного полiтика, то такого бути не може в природi! Чи то в Українi, чи то в Нiмеччинi, чи то в Америцi.
-- Ви багато подорожуєте. Скажiть, ментально, хто найближчий до українцiв? От iз власних спостережень...
-- У чомусь -- iталiйцi. У них теж є така собi недоладнiсть та iмпульсивнiсть у прийняттi рiшень. У чомусь -- мексиканцi. У їхнiй країнi також панує "бардак", шалена корупцiя, а люди хочуть, не працюючи, отримувати грошi. I взагалi, у Мексицi живуть за дуже близьким нам принципом -- моя хата скраю... Так що багато в чому ми з ними дуже-дуже схожi. (Усмiхається).
До слова, я вже визначився зi своєю наступною поїздкою -- це буде Iндiя. Хочу трохи потинятись на кордонi з Пакистаном. Ось незабаром проведу промо-тур Україною зi своїм новим трилером -- "Твердиня", а тодi вже можна буде пакувати валiзи. Правду кажучи, я вже у передчуттi нових пригод!
Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес"
-- Максиме, ви автор першого українського технотрилера "Бот". Скажiть, а написати перший український полiтичний трилер не виникало бажання?
-- Хороше запитання. (Усмiхається). Знаєте, пiсля минулорiчних виборiв до Верховної Ради, в яких я також брав участь, у мене зiбралось ду-у-же багато "трешових" iсторiй, що аж просяться на папiр. Тому думка написати полiтичний трилер виникала не раз, але... У тих iсторiях задiяно дуже багато людей, про яких я не хотiв би щось писати. Тому не знаю -- поки що я вагаюсь.
-- Ознайомившись iз закулiссям полiтичного життя, ви винесли звiдти розчарування чи все-таки якийсь оптимiзм?
-- Ну, розчарування не було нiякого. Можливо, були трохи злiсть i образа на декого. (Максим Кiдрук балотувався вiд партiї "Удар" i програв кандидатовi вiд об'єднаної опозицiї -- Андрiєвi Табалову, який потiм iз батьком став першою "тушкою" у Верховнiй Радi. -- Авт.). Та яким би то не був досвiд -- негативний чи позитивний, це все одно новi знання i навички.
Водночас менi важко сказати, що я з великим оптимiзмом ставлюсь до сучасної полiтики i до тих людей, якi йдуть у
командах наших опозицiйних лiдерiв. Я нiчого не маю проти самих лiдерiв, але скептично ставлюсь до ду-у-уже багатьох людей, що "пiдмазались" пiд їхнiми iменами i сьогоднi працюють у Верховнiй Радi або десь в апаратах довкола Верховної Ради... Навiть якщо цi люди завтра прийдуть до влади, я не схильний чекати вiд них радикальних змiн на краще.
Натомiсть я надзвичайно оптимiстично налаштований щодо молодi в нашiй країнi. Знаєте, я багато їжджу регiонами, читаю лекцiї, виступаю з презентацiями i бачу, що за молодше поколiння можна бути спокiйним... Тому я вiрю, що в Українi все буде добре!
-- Нiхто в цьому не сумнiвається, тiльки питання -- коли? Значна частина молодi (i про це свiдчить статистика) уже не хоче чекати та мрiє виїхати за кордон. I ця невтiшна тенденцiя наростає...
-- Ми говоримо зараз про рiзну молодь. Я маю на увазi не тих, хто хоче втiкати з цiєї країни, а тих, хто хоче її змiнити. (Пiсля паузи додає). А стосовно того, скiльки треба чекати: подивiться, хто сьогоднi при владi. Усi, хто нинi нами керує (вiд Януковича, Азарова - до чиновникiв рiзного рiвня), це -- люди, якi росли, навчались, захищали свої дипломи та дисертацiї в Радянському Союзi. Грубо кажучи, не вина цих людей, що вони не можуть, не здатнi правильно керувати країною. Їх просто нiхто не вчив. Наприклад, вони зробили з Партiї регiонiв дзеркальну копiю КПРС, тому що нiчого iншого не бачили. Те саме стосується i багатьох iнших речей...
Для того щоб настали реальнi змiни, до влади мають прийти люди, якi виросли i сформувались у незалежнiй Українi. Тобто тi, кому нинi по 20 -- 25 рокiв. Ви розумiєте, що людина у 25 рокiв, хоч би якою здiбною, розумною, енергiйною вона була, не може стати прем'єр-мiнiстром, вiце-прем'єром або якимось високим чиновником. Тому все, що вiдбувається сьогоднi, це нормальний, природний процес. Звичайно, ми можемо пiдняти революцiю i просто винести їх усiх на вилах. Але це буде неправильно! В iсторiї людства жодна революцiя добром не закiнчувалась. Просто має минути якийсь час, коли до влади нарештi прийдуть люди, якi є справжнiми українцями, а не лише мають український паспорт.
-- В одному з iнтерв'ю ви сказали таку фразу: "Iдеальний полiтик -- це як ароматна купка лайна. Такого просто не буває"...
-- Звiсно, це було сказано жартома. Пiд час виборiв. Але, як вiдомо, в кожному жартi є частина жарту. (Усмiхається). Знаєте, коли я працював у таборi опозицiї, менi часто доводилось приймати рiшення, якi були компромiсними з моїм баченням того, що вiдбувається в цiй країнi. Та, коли ти потрапляєш "туди", дуже часто доводиться зважити на те, що ти в однiй командi, що ти не можеш вiльно озвучувати свої думки i т. д. Тому коли ми говоримо про iдеального, чесного полiтика, то такого бути не може в природi! Чи то в Українi, чи то в Нiмеччинi, чи то в Америцi.
-- Ви багато подорожуєте. Скажiть, ментально, хто найближчий до українцiв? От iз власних спостережень...
-- У чомусь -- iталiйцi. У них теж є така собi недоладнiсть та iмпульсивнiсть у прийняттi рiшень. У чомусь -- мексиканцi. У їхнiй країнi також панує "бардак", шалена корупцiя, а люди хочуть, не працюючи, отримувати грошi. I взагалi, у Мексицi живуть за дуже близьким нам принципом -- моя хата скраю... Так що багато в чому ми з ними дуже-дуже схожi. (Усмiхається).
До слова, я вже визначився зi своєю наступною поїздкою -- це буде Iндiя. Хочу трохи потинятись на кордонi з Пакистаном. Ось незабаром проведу промо-тур Україною зi своїм новим трилером -- "Твердиня", а тодi вже можна буде пакувати валiзи. Правду кажучи, я вже у передчуттi нових пригод!
Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес"
Немає коментарів:
Дописати коментар