Використані у заголовку слова належать відомому
французькому мислителю Ернесту Ренану. З ними важко не погодитись, адже їхню
правильність доводить історія та сьогодення. Для того, щоб існувала нація, а не
отара баранів (байдуже, годованих чи ні) замало спільності території, мови,
релігії, економіки – для цього потрібне постійне волевиявлення, і не лише
бюлетенями виборця… І українська нація існує настільки, наскільки українці
ХОЧУТЬ бути нацією – хочуть не в сенсі прихованих бажань, кухонних розмов та інтернетних
баталій, а в сенсі реальних вольових зусиль.
Згаданий філософ зазначав: «Нація – це велика
солідарність, утворена почуттям жертв, які вже принесено і які є намір принести
в майбутньому. Нація вимагає минулого, але в сучасності вона резюмується цілком
конкретним фактором: це ясно висловлене бажання продовжити спільне
існування». Ми маємо своє минуле, маємо
як славетні, так і ганебні сторінки, як радісні, так і трагічні епізоди
історії. Були часи загальнонаціонального піднесення, були часи, коли націю
рятували одиниці. Що ж стосується сучасності та майбуття, то все залежить від
нас, від нашого волевиявлення, від того, скільки індивідуальних воль увіллється
в єдину національну волю.
А що ж таке воля окремої людини? Чи є проявом волі
проплачені мітинги? Чи є проявом волі робота партійних функціонерів, котрі лиш
відпрацьовують отримані гроші? Риторичні питання. І проплачені
протестувальники, і професійні партійці, і ряд «революціонерів від Мамони» – це
та категорія людей, через яких українське суспільство часом стає схожим на
отару баранів. Та воля, котра творить націю, – безкорислива і жертовна воля,
щира воля. І така воля, дякувати Богові, теж існує…
Перманентні протести, що виростають не з партійних
директив, а з актуальних проблем нашого суспільства, зі самої стихії нашого
національного життя – це доказ того, що українці ХОЧУТЬ бути нацією. І події
довкола Гостинного двору це підтверджують. Вся боротьба за Гостинний двір – це
не просто боротьба за архітектурну пам’ятку, це боротьба за право самостійно
вирішувати власну долю на власній землі, тобто за право бути нацією.
В Україні панує злочинний режим внутрішньої окупації,
в межах якого антиукраїнські політичні сили зрощені з кримінальним капіталом.
Цей бандитський тандем намагається диктувати волю усьому суспільству. Події
довкола Гостинного двору показали, що українці можуть протиставити цій
злочинній волі свою власну.
Чи дасть найближчим часом Господь перемогу українцям?
Покаже час. Мені пригадуються слова з брошурки о. Ігоря Царя «За що ми любимо
Бандеру»: «Неписьменна селянська дівчина, – пише він про св. Жанну д’Арк, –
мала об’явлення від Бога і виразний наказ – звільнити рідний край від
наїзників-англійців. Їй довго не хотіли вірити і ті, що перевчилися, задавали
питання: „Ти кажеш, що твої голоси сказали тобі: Бог бажає звільнити
французький народ від лихоліття. Якщо Він бажає визволити його, то не треба
армії. – Вояки воюватимуть, відповіла Жанна, а Бог дасть перемогу“». Так само і
українці: наше завдання – демонструвати свою волю до влади, до пануванням у
власній країні, а Бог, якщо ми будемо достойними, дасть нам перемогу.
Головне – усвідомити, що українці повинні боротися не
за ЩОСЬ, а за ВСЕ, що їм належить, боротися за цілковите знищення режиму
внутрішньої окупації і за здобуття повноцінної національної держави. На жаль,
усвідомлення цього факту бракує і політикуму, і суспільству. Чого лишень
вартують звернення «свободівців» до внутрішньо-окупаційного міністра-поліцая
Захарченка з вимогою звільнити керівників київського «Беркуту»… Та ж усі ті
виродки з шевронами МВС, котрі, захищаючи інтереси криміналу, напали на
українців, мають бути покараними. Зрозуміло, що це можливо лише в майбутній
національній державі. А шлях до цієї держави – не переговори з бандитами, а
мобілізація народу під прапором національної ідеї.
Отож, нація – це щоденний плебісцит! Українці хочуть
«голосувати»! Дай, Боже, щоб вони знайшли в бюлетені пункт «НАЦІОНАЛЬНА
РЕВОЛЮЦІЯ»…
Андрій МИХАЙЛОВИЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар