Відкритий лист Олегу Тягнибоку

 Шельмишановний друже Олеже!

 Я, Іван Мозговий, доктор філософських наук, професор, цим повідомляю Вас про свій вихід з цього часу зі складу Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.

 Очолюючи Сумську міську організацію ВО “Свобода”, я не раз особисто писав Вам у закритих листах про критичну ситуацію в Сумській обласній і міській організаціях партії, але, на жаль, з боку керівництва не було вжито належних заходів, тому маємо фактичний розвал цих організацій. Я 20 років боровся за українську ідею (і це всім відомо!) – разом зі “Свободою” і без неї, буду це продовжувати й далі, але я ніколи не буду ототожнювати Україну з окремими особистостями. Бо це тоталітаризм!

 Причиною мого розриву з партією є не розчарування в ідеї, а обурення з приводу дій фактично вже народного депутата, голови Сумської обласної організації ВО “Свобода” Ігоря Мірошниченка. Чотирирічний досвід спілкування з ним остаточно переконав мене в тому, що ця людина далека від нашої справи, вона зацікавлена лише у розв’язанні власних питань, і досягає це шляхом підступної демагогії, маніпулювання свідомістю інших, нахабством і брехнею, бо просто хвора на “вождізм”!

 Ми вас інформували про те, як він за ці роки самочинно, опираючись на мовчання керівництва, змінив і зганьбив 4-х партійних керівників на місцевому рівні. Без рішення комітетів виключалися члени ревізійної комісії, багато рядових членів партії. В хід ішли найрізноманітніші засоби – викрадення ключів від офісів, наклепи, хоча жодне, висунуте ним звинувачення, не підтверджувалося потім ні одним документом. Як правило, на партійця “навішувався” ярлик “зрадника” через те, що він … не поділяє лінію пана Мірошниченка! Статут же останнім взагалі ігнорується!

 Як видно, Мірошниченко ставив понад усе завдання прорватися в депутати, і задля цього придушував опозицію тих, кого обурювали його волюнтаризм і свавілля. Обласна організація не розбудовувалася, діяльність Сумської міської організації фактично паралізована. “Свобода” опинилася в ізоляції, бо припинилася співпраця з іншими опозиційними силами. Успіх на виборах (а він вагомий в області!) був досягнутий завдяки діяльності окремих членів партії, оскільки Мірошниченко постійно жив у Києві і відвідував Суми раз на квартал, і то з метою вчинення чергової “чистки”.

 Є питання щодо використання ним партійних коштів. І проблема не в тому, що Мірошниченко повсякчас купує все нові автомобілі чи розширює готельний бізнес. Це його власна справа. Проблема в тому, що ревізійна комісія ніколи не бачила документів про витрати коштів, які проходили через руки Мірошниченка. Але ж потім інші члени партії звинувачувалися у “зловживаннях”, до яких вони не мали жодного відношення.

 На жаль, керівництво партії не підтримало нас. За моєю вимогою до нас приїжджав заступник голови партії Андрій Мохник. Мене не цікавить, кум він Мірошниченку (як це всі стверджують) чи ні, але А. Мохник зумів чудово виправдати Мірошниченка у всіх видимих порушеннях, грубому ігноруванні Статуту. Заради успіху партії я прощав Мірошниченку навіть інтриги щодо мене (чого взагалі я ніколи не дозволяв іншим!), бо хотів, аби в парламенті постала потужна націоналістична фракція.

 Але ось вибори пройшли. Мірошниченко ніби то “на коні”. Здавалося б, можна заспокоїтись. Проте вже як депутат він приїжджає в Суми і влаштовує нове судилище, тепер уже над головою Роменської організації ВО “Свобода” Людмилою Смоленською! Маніпулюючи своїми клерками, яких організація не уповноважувала на подібні дії, він просто затравив партійну керівницю, робота якої завжди ставилася за приклад. В чому ж справа? Просто випливло питання витрати коштів! Смоленська провела вибори без жодної партійної копійки і це було підтверджено! Тому Мірошниченко поклявся “словом народного депутата”, що Смоленська – зрадниця, бо вона … співпрацювала з Партією регіонів! Правда, “співпраця” дивна, бо Л. Смоленська забезпечила перемогу на своєму окрузі кандидата від опозиції, забезпечила фантастичний результат партії в районі, до то ж, як депутат районної ради від “Свободи” має досить високий авторитет у місті. І все це – без коштів! А ось Ігор Мірошниченко гроші то отримав, проте про їх використання перед організацією не прозвітував! Натомість шляхом інсинуацій добився виключення Смоленської з партії.

 Як з’ясувалося, висунуті ним звинувачення – суцільний обман. На мій запит не було надано жодного документа про “зраду” Смоленської. Щоправда, на конференції було заявлено, що її зрада полягає в тому, що вона … критикувала Мірошніченка, який протягом виборчої кампанії як голова обласної партійної організації жодного разу не відвідав Ромни!

 Шановний друже Олеже! Після всього цього та іншого мені стає гидко від того, що лише чую прізвище Мірошниченка. Я не можу поважати непорядну людину, яка розвалює партію, шкодить інтересам України, безсоромно ганьбить поважних і шанованих людей, їде на їх спинах до Ради. Цю людину хвилює те, як використати партію і Україну задля власних інтересів. А треба б навпаки. Наша нація не переживе нового “ющенка”.

 Враховуючи те, що Мірошниченко є впливовою особою в партії (ніхто не подумав, а в чому його заслуги?), є депутатом, членом Політради, стає зрозуміло, що я не можу нічого змінити в Сумських організаціях. Навіть якби був десять раз доктором наук. У “шарікових” свої цінності.

 Отже, друже Олеже! Якщо Вам не байдуже майбутнє партії й України (а я думаю, що це так), з’ясуйте описану ситуацію особисто і хоча б припиніть “кураторство” Мірошниченка над Сумською партійною організацією. І ще є особисте прохання поновити в партії Людмилу Смоленську, для якої свавілля Мірошниченка стало особистою драмою. За себе нічого не прошу – доки серед партійних вождів буде постать Мірошниченка, я буду боротися за українську ідею іншим шляхом!

 З повагою, Іван Мозговий,

 доктор філософських наук,

 професор, м. Суми

Джерело: https://www.facebook.com/ivan.mozgovyi/posts/381835345238426