Самотня осінь.

 І знову осінь, знову ті ж думки,

 Які тогоріч полонили душу,

 А світ увесь - то парасольки і сумки,

 Ховались від дощу й шукали сушу.

 А я неначе в осіні зігрілась,

 У ковдру загорнулась, в самоті,

 Ця осінь увірвалася, з'явилась,

 Зігріли навіть листя золоті.

 Палає дощ у золоті листків,

 Хоча я знаю, дощ... він не палає,

 Я не шукаю більше тих містків,

 Бо наші душі більше не з'єднає...

                     Олександра Салюк