Таке рішення я прийняв не вагаючись після останньої заяви віце - прем’єра Сергія Тігіпка, про насування чергової хвилі фінансово-економічної кризи і необхідність чергового підвищення тарифів на комунально-житлові послуги для населення.
Це доречне і логічне рішення на тлі моїх зростаючих боргів за «старими» тарифами за «якісні» комунальні послуги, які я не в змозі сплачувати зі своєї мізерної заробітної плати, яку, до речі, з першого жовтня цього року мені ще й урізали на сто гривень. Життя - покращується!
Думаю президентство мені не зашкодить, а також вирішить низку моїх фінансових труднощів. Ну, а саме головне – я маю сина!
Ви запитаєте, до чого тут син? Відповім. Бо слова латифундист, депутат, державний посадовець, олігарх – чоловічого роду, і більше личать сину, а ніж донці. До того ж доньки у мене немає.
В своїй перемозі на президентських виборах, я впевнений на сто відсотків. Тому, що ПОСЛІДОВНО не оране електоральне поле я зможу засіяти купою різних обіцянок-цяцянок. Кожен почує те, що він хоче почути. А чи отримає??? До того ж будуть використовуватись різні перевірені часом і закордонним досвідом технології ведення передвиборчої роботи. Згодиться різна методика від обіцянок, залякувань, використання потужного адміністративного ресурсу до банальних тотальних фальсифікацій. Навіть, якщо я проведу свою кампанію під гаслом: «Залізу в кишеню до кожного?», більшість йолопів мене підтримають, бо думати вони не вміють. Їм байдуже, що я колишній або комсомольський діяч, або колишній секретар Політбюро комуністичної партії, або серійний вбивця. Ці шлунки на ніжках думають лишень про одне - де вкрасти і що з’їсти. І чекають на того, хто розповість їм більш цікаву, солоденьку казочку - обіцяночку про покращення життя, про економічні реформи, про світле майбутнє, про зростання ВВП, або дасть їм хліба та видовищ.
Тож щойно я стану Президентом, моя дружина очолить який-небудь благодійний фонд з гучною патріотичною назвою, наприклад «Заради майбутнього держави». А в принципі це і не важливо яку він матиме назву, головне щоби в рекомендовано - примусовому порядку своєчасно без затримок вносились пожертви чинушами, які будуть знаходитись біля «корита».
Мій син в перший рік мого «правління» отримає значну кількість найродючіших і заповідних українських земель, а я (позичивши очі у Сірка) з екранів телебачення лагідною українською мовою, буду розповідати про дотаційне – збиткове сільське господарство, підсумовуючи це все словами «маємо те, що маємо».
На другий рік мій син отримає пару – трійку сотень доведених до банкрутства фабрик та заводчиків. Але, так як він в управлінні підприємствами нічого не тямить, я дам йому цінну пораду, вирізати і вивезти все обладнання на металобрухт, а території здати в оренду. Навіщо думати? В той же час з екранів телебачення, з обличчям не червоним від сорому, я буду розповідати про то, який мій синуля вдалий бізнесмен. Розповім про те, що ми дуже молода держава. Про те, що ми щойно з’явилися на світовій мапі, а до того нас наче і не існувало. Про те, що нам знадобиться багато часу для розбудови своєї економіки, збройних сил, сільського господарства, освіти, науки. Підсумком другої річниці мого «панування» будуть слова: «коней на переправі не міняють» і «добре, що ми отримали незалежність, не проливши жодної краплі крови».
На третій рік… На третій рік свого «царювання» я розведу панібрацтво і кумівство. Треба ж і про родичів попіклуватись. Олігархів можна буде зібрати за круглим столом, заспокоївши і переконавши їх у тім, що немає потреби для хвилювання, всім вистачить, беріть скільки візьмете, але не забувайте ділитись.
Незважаючи на те, що мій рейтинг довіри опуститься нижче плінтуса, з екранів телебачення з розумним обличчям бухгалтера, я буду розповідати про великі досягнення і перспективи членства в ЄС, ГУАМі і СОТ. Підведу риску третього року «правління» словами: «Ці руки нічого не крали, а ця голова ні про що не думала».
В четвертий рік свого «правління» треба знов згадати про своє чадо. Для початку йому не завадить статус народного депутата. Адже, це перспективи та чималі пільги.
Незважаючи на світову фінансову кризу, в моїй колекції з’являться дуже коштовні «іграшки» – вертоліт, автівки, маєтки. Вертоліт допоможе мені не тільки почути, а й побачити кожного з висоти пташиного польоту. З екранів телебачення з виглядом проффессорра, я буду говорити на незрозумілій мові, про незрозумілі речі, з проміжками між словами в десять секунд. На останок пораджу всім мати такого сина, як у мене.
На п’ятий рік моєї каденції, мені доведеться нарешті подумати і про себе любимого, про свій спокій та наступний президентський термін. Для того МІЙ парламент грубо порушуючи Конституцію, прийме новий «Закон про вибори без вибору». Нововведення полягатимуть у тому, що у бюлетені розміром з візитівку (заради економії паперу під час світової кризи) буде вказано тільки одне моє прізвище і два варіанти відповіді – «Так», або «Да». Це теж одне з принципових питань, бо фарбу ж також потрібно економити.
Підсумовуючи викладене вище, зазначу головний принцип виборів:- Голосуй, не голосуй – а отримаєш... ЛОПАТУ!
Та нічого, буду паразитувати доти, поки не набридну, кожної миті покращуючи своє життя і життя свого сина. А народ? – А народ у мене - терплячий. Витримав стільки лиха за історію свого існування, витримає і мене. Головне методично нагадувати йому (народові), що діяти потрібно виключно в правовій площині, що не суперечить чинному законодавству, а інакше - кайданки, автозак, СІЗО…
P.S. Співпадіння з реально існуючими персонажами та подіями – недолуга випадковість.
Щиро ваш, психічно – здоровий,
з нормальним почуттям гумору,
наступний Президент…
Сергій Філіпенко
http://lelekanews.blogspot.com/2011/10/blog-post_08.html?spref=fb
Немає коментарів:
Дописати коментар