- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 20 липня 2016 р.

Зворотній бік системи покарань

   До редакції „Січеслав інфо”, волаючи про допомогу, звернулися мати і дружина засудженого за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, терміном на 11 років, громадянина України 1980 року народження Вікентія Вітковського.

   Рідні сигналізують про нелюдське ставлення та грубе порушення прав людини до засудженого з боку працівників правоохоронних органів під „дахуванням” уповноваженого представника пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.
   Вікентій Вітковський - людина, яка перемігши справу в Європейському суді з прав людини, довівши факт жорстокого поводження, на отриману від держави компенсацію у 9 тисяч євро, сьогодні, в місцях позбавлення волі продовжує займатись благодійністю (будує церкву та допомагає з технічним оснащенням виправної установи), піддається тортурам і жорстокому поводженню. Більше того – викраденню і етапуванню, під покровом ночі, з однієї установи до іншої установи відбування покарань без будь-яких на то вагомих причин, без можливості зустрічі засудженого з адвокатом і рідними.
   Редакція видання „Січеслав інфо” триматиме руку на пульсі даного характерного, непоодинокого випадку грубого поводження з людиною, навіть, якщо людина засуджена і відбуває певний термін покарання за вчинені злочини.
   Для ознайомлення пропонуємо читачам витяг зі справи „Вітковський проти України”:

              ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
                                   П’ЯТА СЕКЦІЯ
           СПРАВА «ВІТКОВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
                 (CASE OF VITKOVSKIY v. UKRAINE)
                              (Заява № 24938/06)
                                       РІШЕННЯ
                                     СТРАСБУРГ
                             26 вересня 2013 року
                                     ОСТАТОЧНЕ
Стверджуване жорстоке поводження із заявником та розслідування цього факту
 28 червня 2004 року близько 08:00 год. заявника було допитано працівником міліції у Новомосковському міському відділі УМВС України в Дніпропетровській області у зв’язку з підозрою у вчиненні замаху на крадіжку (див. пункт 20 нижче). Як стверджувалося, працівники міліції піддавали його жорстокому поводженню, з метою отримання зізнання. Зокрема, як стверджує заявник, вони били його руками та ногами, душили його рушником, вдягали  на нього протигаз, утруднюючи цим дихання, а також  піддавали дії електричного струму  статеві органи та пальці заявника. Заявник, як стверджувалося, також мав травму підборіддя, що спричинило сильну кровотечу. Проте він не зізнався.
29 червня 2004 року заявник поскаржився своїй матері на жорстоке з ним поводження: вона, в свою чергу,  звернулася зі скаргою до органів прокуратури та вимагала проведення медичного огляду заявника.
2 липня 2004 року судово-медичний експерт оглянув заявника та задокументував численні синці на обох повіках, лівій скроні, обох вушних раковинах, грудній клітині, колінах, лівому плечі та лівій сідниці, а також забої на підборідді, променево-зап’ясткових суглобах та колінах. Експерт описав ушкодження як легкі та дійшов висновку, що вони могли бути завдані заявнику за вказаних ним обставин. Ушкодження, про які йдеться, походили від принаймні дев’яти ударів тупим твердим предметом. У заявника не було виявлено жодних ушкоджень пальців та статевих органів.
Постановами від 14 липня 2004 року, 23 вересня та 1 грудня  2005 року прокуратура м. Новомосковська відмовила в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за фактом стверджуваного жорстокого поводження із заявником. Усі ці постанови були скасовані або органами прокуратури вищих інстанції, або судом. У матеріалах справи немає копій жодної з цих постанов.
17 лютого 2006 року прокуратура м. Новомосковська винесла іншу постанову щодо відмови у відкритті кримінальної справи з цього питання. У постанові зазначалося, Новомосковський міський відділ міліції провів службове розслідування. Згідно з його висновками від 7 липня 2004 року твердження заявника були визнані безпідставними. Прокуратура також посилалася на вирок від 12 квітня 2005 року, яким заявника було визнано винним у незаконному проникненні та замаху на крадіжку (див. пункт 24 нижче). Більше того, слідчий допитав співкамерників заявника, з якими останній ділив камеру в ізоляторі тимчасового тримання Новомосковського міського відділу (ITT) з 28 червня до 6 липня 2004 року, які  показали,  що заявник поводився пихато та агресивно.
25 вересня 2006 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області (далі – Новомосковський суд) скасував вищезазначені постанови та дав вказівку прокуратурі                             м. Новомосковська провести додаткове розслідування цього питання. Суд зазначав, що походження ушкоджень заявника, наявність яких не оскаржувалася, не було встановлено. Суд у зв’язку з цим піддав критиці органи прокуратури за непроведення відтворення обстановки і обставин події за участю заявника та судово-медичного експерта. Крім того, суд зазначив, що хоча прокуратура посилалася на конфліктне середовище у ITT, не було зрозуміло, що за конфлікти відбувалися за участю заявника та чи могли вони призвести до завдання заявникові ушкоджень.
Новомосковська міська прокуратура оскаржила це рішення. Окрім повторення доводів, наведених у постанові від 17 лютого 2006 року, прокуратура стверджувала, що на пальцях та статевих органах заявника не було виявлено жодних ушкоджень. Щодо ушкоджень, задокументованих 2 липня 2004 року, на думку прокуратури, вони «могли бути нанесені в результаті обґрунтованого застосування до заявника гумового кийка та прийомів рукопашного бою під час його затримання».
Заявник подав заперечення на вищезазначену  скаргу. Зокрема, він зазначив, що працівники міліції, які затримали його 27 червня 2004 року, неодноразово стверджували, в тому числі на судових засіданнях  в межах кримінального  провадження щодо заявника, що вони не застосовували силу до заявника. Більше того, вони визнали, що під час затримання заявника не мали з собою гумових кийків, бо залишили їх у машині. Заявник також стверджував, що прокуратура                            м. Новомосковська не могла забезпечити незалежне розслідування його скарги через зв’язок прокуратури з місцевою міліцією, працівники якої нібито жорстоко поводилися з ним.
8 грудня 2006 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишив рішення від 25 вересня 2006 року без змін.
Заявник оскаржив до Верховного Суду України рішення від 25 вересня та 8 грудня 2006 року у частині  проведення додаткової перевірки прокуратурою м. Новомосковська. Він наполягав на тому, що така перевірка не могла бути незалежною.
Проте 2 квітня 2007 року Верховний Суд України постановив, що це судове рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
5 березня 2007 року прокуратура м. Новомосковська знову відмовила у відкритті кримінальної справи щодо працівників міліції, не виявивши в їхніх діях складу злочину. Зокрема, вона посилалася на висновки службового розслідування, проведеного органами внутрішніх справ, згідно з яким твердження заявника  були визнані необґрунтованими. Щодо ушкоджень заявника, задокументованих 2 липня 2004 року, прокуратура дійшла висновку, що вони «могли бути нанесені в результаті обґрунтованого застосування до заявника гумового кийка та прийомів рукопашного бою під час затримання». Також у постанові було зазначено, що не було свідчень на підтримку тверджень заявника про застосування до нього електричного струму.
6 березня 2007 року прокуратура Дніпропетровської області залишила вищезазначені висновки без змін.
14 січня 2010 року прокуратура м. Новомосковська знищила матеріали розслідування після закінчення строку їхнього зберігання. У зв’язку з цим вона посилалася на певні вказівки Генеральної прокуратури України 2003 року.

Далі буде...

Немає коментарів:

Дописати коментар