ГРУБА СПЕЦОПЕРАЦІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ ПРОТИ «УКРОПУ» ПОВЕРНУЛАСЯ БУМЕРАНГОМ ДО ОРГАНІЗАТОРІВ

Відразу після виборів у місцеві ради Україну шокувала спецоперація СБУ та ГПУ проти «УКРОПУ», в якій взяли участь понад півтисячі (!) правоохоронців, про що ЗМІ навперебій інформували населення. Коли шок пройшов, люди задумалися і почали аналізувати, чому так сталося саме проти цієї політичної сили і саме перед другим туром виборів мера Дніпропетровська, де схрестилися у двобої представники «Опозиційного блоку» (колишній регіонал, ставленик Ахметова-Януковича) Олександр Вілкул та «УКРОПУ» Борис Філатов.

Стало очевидно: влада у такий спосіб вирішила підтримати Вілкула, який винен у серйозних злочинах: організація масового побиття із залученням «тітушок» біля Дніпропетровської ОДА на початку 2014 року, афера із майном Дніпропетровська на 1 млрд. 500 мільйонів гривень, про що було озвучено у багатьох ЗМІ, тощо. На фоні цього масова агітація за «мера-господарника» звучить просто наївно.
Спецоперація була розрахована не тільки для відсіву голосів тих, хто довіряє Філатову, який зробив багато, щоб у Дніпропетровську не було чергової «народної республіки», а й для розколу волонтерського руху, посіяти до нього недовіру у народі. Вийшло ж усе навпаки.
На цьому тижні волонтери Дніпропетровська віднині вирішили діяти не окремими групами, а об'єднатися, вибравши в координаційну раду своїх представників. Це сталося на зборах, де обговорювали ситуацію з другим туром виборів міського голови. Особисто у мене, українця по обох лініях, є, безумовно, питання до росіянина Філатова, але у своєму виступі я чітко заявив, що треба підтримати лише Бориса Альбертовича. При цьому навів такий приклад: «На дводенній конференції Всеукраїнського об'єднання ветеранів, яка проходила 14-15 жовтня в Івано-Франківську, представник Донецька розповів, що на початку Євромайдану у них виходило на протести у рази більше людей, ніж антимайданівців. І якби місцева влада не здала сепаратистам і Росії територію, ніяких «народних республік» на Донбасі ніколи не було б».
Отже, основне залежить від влади. Якщо регіонал Вілкул робив усе згідно з позицією Януковича та Ко, щоб перетворити Придніпров'я у те, що робиться на Донбасі, то Філатов навпаки: за його участі була організована оборона області, налагоджена волонтерська допомога учасникам АТО тощо. Значить, потрібен мер, який і надалі буде захищати місто від різних сепаратистських зазіхань.
Є ще одна невідома багатьом причина, чому влада, точніше частина представників влади, так не хоче приходу Філатова у крісло мера одного з найбільших міст України. Ще коли він був заступником голови Дніпропетровської ОДА (2014 рік), мені від імені тисяч учасників мітингу, які стояли під стінами облдержадміністрації, доручено у складі делегації із семи чоловік піти до нього із вимогами і пропозиціями з різних питань. Розмова затягнулася до двох годин. Коротко зверну увагу лише на таке. Борис Альбертович наголосив, що, коли вони розберуться із керівниками районів, займуться Дніпропетровськом, бо уже з першого знайомства із документацією, стало очевидним, що Куліченко (тодішній мер) і Вілкул (був губернатором, а потім віце-прем'єром) настільки роздерибанили міську власність, наповнюючи власні кишені, що далі подібного терпіти не можна.
Влада просто боїться Філатова. Людина він пряма, неординарна і наполеглива. Має три вищих освіти, включаючи юридичну. Йому легко розібратися в усіх тонкощах махінацій.
Тепер дещо про інші останні події з цього приводу. Буквально перед зборами волонтерів відбулося і зібрання представників громадських організацій. Правда, там ситуація була дещо інша. Якщо відкрито майже ніхто не закликав підтримати «опозиціонера» Вілкула, то у завуальованій формі це звучало не раз. Наприклад, закликали голосувати проти обох (а це, однозначно, за Вілкула). Ще одне: порівняти програми обох, а потім приймати рішення. Для мислячих людей це звучить навіть смішно – програма Вілкула на 40% списана, часто дослівно, із різних, насамперед, російських джерел.
Після масових обговорень у середу відбулася зустріч представників волонтерських та громадських організацій із Борисом Філатовим, де кожен бажаючий ставив будь-які запитання та вносив пропозиції (фото – із того заходу). Скажу коротко: усі відповіді Бориса Альбертовича були аргументовані, чіткі, а головне – вселяли віру у перемогу демократичних сил. Це ще раз підтвердило, що провокації старого режиму проти паростків майбутнього потерпіли крах і повернуться бумерангом проти тих, хто їх організовував і скеровував.
Насамкінець, хочеться висловити узагальнюючу думку. Серед моїх друзів немає тих, хто голосуватиме за повернення у минуле. Ті ж знайомі, які відкрито підтримують колишніх регіоналів, ніколи не ввійдуть у моє коло подальшого нормального спілкування. Просто не умію кривити душею.

Борис Ковтонюк