- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 30 вересня 2015 р.

«Настоящий полковник» або упаси мене, Боже, від «фанатів» дурних … (майже протокольною мовою)

28.09.2015 року слідчий Жовтневого РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) повідомив Цапенку Володимиру Олександровичу, автору резонансних книг «Соборянин» та «Соборянин-2», що до міліції надійшла заява від громадянина Таратушки Віктора Васильовича (який постійно говорить, що він нібито «полковник запасу») про те, що 25.09.2015 року він був відлупцьований автором вищеназваних книг.

У якості доказу громадянин Таратушка В.В. надав вагомий документ, а саме: акт судово-медичної експертизи і свої пояснення, які звелися до нижче вказаного.
Громадянин Таратушка В.В. у вище означений день прибув на перехрестя проспекту К. Маркса та вулиці Фурманова м. Дніпропетровська, до будинку, де мешкає автор вище названих книг Цапенко В.О., з метою отримання від останнього кілька сотень книжок «Соборянин», при цьому домовленості про зустріч з автором у заявника не було.
Гр. Таратушка В.В., побачивши автора вище названих книг, підійшов до нього разом зі спільним знайомим Бутом А.М., який теж, як і автор, мешкає на вулиці Фурманова і якого він, Таратушка В.В., зустрів випадково.
Підійшовши до автора вище названих книг, гр. Таратушка В.В. звернувся до нього з вимогою (проханням) надати йому, Таратушці В.В., книги «Соборянин». Аргументацією такої вимоги (прохання) було те, що він, Таратушка В.В., так «хоче».
На, що, у відповідь, за словами гр. Таратушки В.В., «цей пан Цапенко Володимир Олександрович» прореагував неадекватно на законну (на думку гр.Таратушки В.В) вимогу надати йому книжок, бо він так «хоче». А саме: зі словами «мало чого ти хочеш, я ось, на приклад, хочу тобі пику набити» відлупцював гр. Таратушку В.В.
Гр. Таратушка В.В., жаліючись слідчому, додатково звинуватив гр. Цапенка В.О. у шахрайстві, обґрунтовуючи своє звинувачення тим, що автор відмовив йому у наданні своїх книг (своєї власності), а він, гр. Таратушка В.В., вже отримав за них гроші. Подібне звинувачення трохи заплутало слідчого, про, що він відверто і заявив:
- Стійте! Ви мене зовсім заплутали. Хоча це до нашої справи не має відношення, я все ж таки уточнюю, щоб зрозуміти ситуацію: ви отримали гроші за книжки автора Цапенка В.О. і не розрахувалися з ним! Так?
- Так, - підтвердив гр. Таратушка, - але на те в мене є причини та обставини … (бла-бла-бла) … А «цей пан» не хоче мені віддати свою власність … (бла-бла-бла) … а мені ж треба … я ж хочу … 
На запитання слідчого «чого Ви не хочете дати пану Таратушці Ваші книжки», автор відповів: «бо не довіряю йому, знаю його, як брехуна».
У відповідь на прохання слідчого надати свої пояснення, автор повідомив наступне.
Дійсно 25.09.2015 р., близько 14 години, автор знаходився біля будинку, де він мешкає зі своєю родиною. До нього дійсно підійшов знайомий Бут А.М., який мешкає на тій же вулиці, що і автор, і гр.Таратушка В.В., з яким не було ніякої домовленості про зустріч, і почав щось вимагати. Автор навіть не став слухати, що там вимагає відомий у місті брехун ( на думку автора) і відмовився з ним розмовляти. «Образившись» на такий, образно мовлячи, «не достойний Короля прийом», гр. Таратушка В.В. став погрожувати автору фізичною розправою. Коли ж у відповідь автор розсміявся і сказав «Та я ж готовий, давай», гр. Таратушка В.В. кинувся на автора, але у нього нічого не вийшло (автор, до речі, у якості старшого лейтенанта брав участь у військових діях, які відомі світовій спільноті, як «Нагірно-Карабаський конфлікт» 1988/89 рр, за що і був також нагороджений). Коли у гр. Таратушки В.В. «не вийшло», як він висловився «показати» («Я тобі покажу»), він зі словами «Я тебе дістану по другому! В мене є зв’язки у прокуратурі», він швидко ретирувався (втік) з місця подій. 
Вся ця коротенька «розмова» зайняла близько однієї хвилини.
Таким чином, за ствердженням автора вище названих книг, він не лупцював громадянина Таратушку В.В., не дивлячись на його дивні (дурні) вимоги, яких автор навіть не став слухати. А доказом цього можуть бути покази свідка присутнього на місті подій – Бута Андрія Михайловича (адреса та телефон якого були надані у розпорядження слідства) а при необхідності можуть знайтися і інші свідки – сусіди, достатньо тільки опитати.
Підводячи висновки, слідчий звернувся до заявника: «Ось, у пана Цапенка В.О. є свідок, який був на місці подій і який може свідчити на його користь, а у Вас є такий свідок?» На що «полковник» заявив : «Так є! Це Капець Михайло Юхимович!!» (якого не було на місці подій, і який на момент інциденту нібито знаходився у лікарні)
Ось такі вони «Армії руйнівники – крадії полковники». Хоча може він і не «настоящий полковник»? Судячи з його поведінки, та мабуть так. (Далі буде)

P.S. До речі «полковник» Таратушка В.В. – це та сама особа, яка підписала сфальшований, за словами «просвітян» нашого обласного центру, протокол нібито проведеної конференції (чи то зборів, бо з цього протоколу це незрозуміло) ДОО ВУТ «Просвіта» з метою «рейдерського захоплення» цього об’єднання.


Немає коментарів:

Дописати коментар