Наша Русь - наша гордість свята. А Москва - це не Русь, це Орда

Ми братами ніколи не будемо: продовження теми

Видатний український письменник Олег Чорногуз, продовжуючи болючу тему неоголошеної війни Росії проти України, підняту, зокрема, Настею Дмитрук у поезії (а потім і пісні) "Гімн вільних народів", написав вірш "Відповідь шовіністу".

"Никогда мы не будем братьями,
  Не по родине, не по матери..."
(рядки з "Гімну вільних народів" Насті Дмитрук)
"Не дурак народ, а ты тупая б…"
(А це "культурний" рядок із "інтелігентної" відповіді московіта на вірш Насті Дмитрук)  
            
"Как украинцам бесполезно доказывать, что все мы родом и духом из Киева, так и русские представить себе не хотят, что по Днепру народ - иной, и много обид и раздоров посеяно именно большевиками: как всюду и везде, эти убийцы только растравляли и терзали раны, а когда уйдут, оставят нас в гниющем состоянии. Очень трудно будет свести разговор к благоразумию. Но сколько есть у меня голоса и веса - я положу на это. Во всяком случае, знаю и твердо объявлю когда-то: возникни, не дай Бог, русско-украинская война — сам не пойду на нее и сыновей своих не пущу".
                                                         
                                                              Олександр Солженіцин

ВІДПОВІДЬ ШОВІНІСТУ
Олег Чорногуз

Ми братами ніколи не будемо
Як ти тут не крути, не верти.
Ми загарбницьких війн не забудемо,
І назавжди ми спалим мости.

Ти й тепер опустився до ницості,
Із гадючих роздвоєних слів.
І в імперській гидотній “великості”
Виливаєш махровий свій гнів.

І ножа притаївши за спиною,
Ти гасав по планеті, мов звір.
Ти не знав, народившись дитиною,
Що таке між народами мир.

Ти з  колиски ставав завойовником,
І цинізму навчився в нікчем.
Чи солдатом, майором, полковником -
Світ крушив округ себе мечем.

Витирав прапори ти обчасами,
Ще й брудними, як смерть, чобітьми.
Все зривав ти, що звалось "нє нашімі"
І топтав, як дикун із пітьми.

Все життя тільки крав й завойовував,
Після цього вважав все своїм,
Починаючи з слів, бо і з мовою
Все заносив, як злодій, в свій дім.

Ти украв навіть нашу історію -
Наша Русь - наша гордість свята!
Ти холоп і обрав сам Московію,
Бо Москва це не Русь, а Орда.

Ти й від нас нахапався до ситості,
Все що краще для себе відтяв.
І у дикій своїй ненаситності
Навіть назву у нас відібрав.

Ти в голландців украв свого «бісика»*,
А в австрійців величний "свій” гімн.
І набрався всесвітнього місива,
Й у французів - і пап, і супів.

Крадеш знову і брешеш ти ближньому,
Честі й совісті в тебе чортма,
Бо ти мрієш підступно й по-хижому
Щось украсти чи взять задарма.

Працювали на тебе підкорені,
Ті, яких придушив ти мечем,
І вважали і мріяли - скоро ми
Звільнимось з-під ярма у нікчем.

Не пішли, не втекли поневолені,
Ти у тюрми й Сибір їх загнав
І тому всі нещасні й знедолені,
І весь світ тебе Злом називав.

Ти й сьогодні так підло й негадано
Захопив знову сонячний Крим,
Закарбуй же на лобі ти, гадино,
Що колись ти подавишся й ним.

І повстануть народи пригноблені,
Люд оновлений, знай, оживе.
І він прийде забрати зароблене,
І розбити свічадо криве.
 
Рознесе всю московську мозаїку,
Той накрадений несмак і стрій
І залишишся ти з балалайкою,
Хоч танцюй ти під неї, чи стій.
   
Ми ж навчали тебе мови-грамоти,
Святе слово несли у церкви,
Щоб не ми, то ти досі безпам’ятний,
Самоїдом би жив близь Москви.

Ти ж, невдячний, не вчив, а визискував
І добро, і майно, що в Кремлі...
Катував нас жорстоко й винищував,
Як ніхто на цій божій землі.

Прийде час, і ти, кате, покаєшся,
Бо гріхи тобі годі спалить.
Бо ж грабунками, кате, подавишся -
Меч давно над тобою висить!
                                                                                        
Олег Чорногуз, письменник, публіцист, громадський діяч
для "Волі народу"

*ПРИМІТКА: "бісик" - так у народі охрестили російський триколор (БіСиК - белый, синий, красный)