Синдикалізм на практиці: уроки з Іспанії

Генерал Франко звісно ж врятував Іспанію від червоних і п’ятдесяти років сталінського терору. Але, як сказав Мослі в приватній розмові перед війною: «Франко не був справжнім фашистом». Так, він був націоналістом, але соціалістом – ніколи.

Коли він був при владі, великі землевласники продовжували тримати у власності землі, а промислові магнати – фабрики. Фондовий ринок лишавсь в Іспанії відкритим, а життя було важким і голодним, допоки післявоєнний туристичний бум не приніс деякого полегшення.

Справжньою людиною честі Іспанії був Хосе Антоніо Прімо де Рівера, засновник і провідник Фаланги. Цей харизматичний аристократ поклав своє життя на вівтар служіння робітничому люду і висунув проект докорінного перетворення економічного життя, ґрунтуючись на іспанській версії синдикалізму. Це включало в себе перерозподіл влади та прибутків безпосередньо між працівниками кожної фабрики, ферми чи торговельної установи.

Справа трудівничої власності, що була спрямована як проти комунізму, так і проти капіталізму, була практично зведена нанівець вбивством Хосе Антоніо червоними під час Громадянської війни в Іспанії в 1936 році. Після цього Франко зодягнувся в шати «каудильйо» та «провідника Фаланги», і став винищувати в ній синдикалістські елементи, почавши з найближчих помічників Хосе Антоніо. І попри те, що після Громадянської війни економіці Іспанії було надано синдикалістської подоби, насправді владу міцно утримувала ті самі старі руки.

Однак, серед зодягнених в блакитні сорочки чільних і рядових членів Іспанської фаланги та Спілки націонал-синдикалістського наступу була група осіб, що пам’ятали оригінальні синдикалістські ідеали Хосе Антоніо, і знали, що вони та їхні батьки боролись за кращу Іспанію, що та що є тепер.

«Мондраґон» запроваджує трудівничу власність в після воєнній Іспанії

Протягом кінця 40-х – початку 50-х років, Освальд Мослі та Ревен Томсон розробляли політику «європейського соціалізму», яка б застосувала синдикалістські принципи в післявоєнному світі. Хоча Мослі та Ревен відвідували Іспанію декілька раз в цей час, немає доказів припущення, що вони входили в контакт з засновниками корпорації «Мондраґон», яка почала впроваджувати бізнес, що базувавсь на трудівничій власності, Іспанії в той самий час. Але ідеї обох груп була навдивовижу схожими.

В 1956 році, п’ятеро університетських випускників, вихідців з країни Басків, заснували в Іспанії перше синдикалістське підприємство, що займалось виробництвом нагрівачів на оливі та кухонних плит. З того самого часу, «Мондраґон» керується конгресом, покликаним до влади напряму робочою силою. Цей орган обирає виконавчу раду, відповідальне за щоденне керівництво корпорацією.

Кожне підприємство «Мондраґона» також має Раду робочого місця, яка обирає свого голову для роботи пліч-о-пліч з менеджером від компанії. І голова, і директори обираються за принципом: «один трудівник – один голос». Якщо підприємство має прибутки, трудівники напряму отримують винагороду, але якщо прибутків немає, вони не отримують дивідендів, лише фіксовану платню. Якщо виникає ситуація за якої компанія потерпає від фінансових проблем, політика «Мондраґона» полягає тимчасовому скороченні виплат, а не у звільненнях.

Варто зауважити, що за п’ятдесят років існування синдикату тільки одна компанія – риболовецький кооператив зазнав краху. І це з поміж 150 підприємств задіяних у всьому від виробництва деталей машин і електроніки до холодильників і роздрібної торгівлі. Серед установ заснованих останніми роками мережа супермаркетів «Ероскі»: найбільша мережа з роздрібного продажу харчів в Іспанії.
Мондраґон визнаний найбільш успішним бізнесовим проектом за всю післявоєнну історію Іспанії. Сьогодні корпорація налічує майже 100 тисяч трудівників-власників, і є сьомою за розміром бізнес-компанією з оборотом коштів рівним 16 мільярдам євро.

Решта «-ізмів» застаріла

Протягом тільки-но двадцяти років, спершу комунізм, а тепер і глобальний капіталізм став не придатним до вживання. Як системи, вони безнадійно пошкоджені, повністю дискредитовані і що далі то більше видаються не відповідними до сучасного світу. Невідворотнім стало те, що дедалі більший інтерес викликає третя система, на якій базується європейський соціалізм Освальда Мослі та Ревена Томсона.

Головним проривом за останні роки стала новина, що найбільша промислова профспілка Північної Америки, що нараховує 1,2 мільйони членів, Об’єднаний союз сталеварів, узгодив принципи співпраці з «Мондраґоном» для заснування синдикатів в Канаді та Сполучених штатах.

Президент ОСС пояснює: «Ми розглядаємо кооперативну модель «Мондраґона» з принципом власності «один трудівник – один голос», як інструмент, що поверне владу трудівникам, і зробить бізнес підзвітним народу, а не Волл Стріту… занадто часто ми бачимо як ділки з Волл Стріту руйнують компанії висушуючи їхні готівку та активи, відбираючи робочі місця та закриваючи заводи. Нам потрібна нова бізнес модель, яка б давала змогу інвестувати в трудівників та громади!»

Нова синдикальна ініціатива була з великим захопленням сприйнята членством Спілки сталеварів, а один з оглядачів сказав про неї так: «це новий суспільний винахід, який робить капіталізм, комунізм, державний соціалізм та всі сварки навколо цих «-ізмів» незграбними, застарілими та недоречними».

Це написано для тих, хто розуміє, що мав на увазі Мослі під «європейським соціалізмом», поширюючи свої ідеї. Словом на своїх вустах, дописуванням в місцеві газети чи будь-яким іншим можливим способом кожен з нас мусить привернути увагу людей до системи, що надасть розвитку підприємствам, ініціативи та спонуки для робочої сили, і як винагороду отримає звільнення від жадібних вимог держави чи нероб-акціонерів.

Джефрі Волдер, «European Action», № 26, 6.03.2010

Переклад з англійської тов. Деснянський

Примітка перекладача: варто зауважити, що корпорація “Мондраґон” не має жодного стосунку до Фаланги чи до власне іспанських націонал-синдикалістів, натомість є витвором представників пригнобленого народу басків

http://ntz.org.ua/?p=1607