Змушений відповісти на не зовсім коректну, точніше – зовсім
некоректну
інформацію, розповсюджену виданням «ЛИЦА» (http://www.litsa.com.ua/show/a/14037 ), у якій мене звинувачують у зрадництві і співпраці з
правоохоронними органами.
Минула вже доба з того моменту, як я відправив модератору вищезгаданого сайту свій коментар з поясненнями, який він чомусь і досі не розмістив на стрічку коментарів (мабуть аргументи залізобетонні).
Згаданий вище матеріал містить не тільки відвертий наклеп,
але й порушує мої авторські права:
По-перше, друге моє відео було скачане з YouTube, перейменовано і
опубліковано без моєї хоча б усної згоди.
По-друге, до мене ніхто не звертався, хоча б телефоном,
щодо ідентифікації приналежності голосу за кадром та уточнення подій які там
висвітлюються.
Я доросла людина, яка вміє відповідати за свої вчинки.
Що ж трапилося 25 січня 2014 року
Майже з першого дня роботи «Євромайдану-Дніпро» я приймав
активну (наскільки дозволяла робота) участь інформаційною підтримкою. Намагався
бути завжди об’єктивним.
Допомагав, як
завжди, на
волонтерських засадах у свій вільний від роботи час.
Приблизно 23 січня з’явилася
інформація про те, що до
Дніпропетровська масово
звозять т. зв. тітушок.
Ультрас «Дніпра» навіть здійснило рейд по місту у пошуках заіжджих гастролерів.
Інформація невдовзі підтвердилася. Наші активісти бачили групи молодиків в їдальнях,
кафе, магазинах. Ці люди не орієнтувалися у місті географічно, тобто – явно були
не місцеві.
Починаючи з 24 січня, на вже звичному Майдані-Дніпро
почала з’являтися група молодиків із масками на обличчях, яка
закликала людей до захоплення адміністративних установ міста. Ідентифікувати
цих, в переважній більшості російськомовних хлопців, ніхто не зміг.
25 січня (рівно два місяці з дня жорстокого побиття
учасників Майдану у Дніпропетровську) в чергове на мітингу з’являються невстановлені особи та підбурюють
людей йти на
штурм Дніпропетровської ОДА. Формується
колона (100-150 осіб)
та рушає у бік ОДА.
Коли фільмуєш та фотографуєш колону з боку – більше
бачиш, більше чуєш. Міліція в цивільному супроводжувала колону від самої
Європейської площі.
Першу групу підозрілих молодиків я помітив біля па’ятника
Полю. Отже я вирішив змінити
маршрут, яким прямувала хода, та побачити, що чекає попереду. На розі вул.
Серова і Комсомольської вже чекав загін спецпризначенців (осіб 30 в спецобладунках).
На моє привітання «Слава Україні! Хлопці.», я почув: «щяс тєбє будєт,
слава». Десь напівдороги до будівлі ОДА по обидва боки вул. Комсомольської
помітив дві групи молодиків, трохи далі, ближче до шлагбаума і біля нього (в’їзд на
територію), стояли правоохоронці, до них і спрямував. Звернувшись
до капітана про те, що помічені підозрілі особи, у відповідь побачив його
спину. Стало зрозуміло, що вул. Комсомольська, - це пастка. Тут не треба бути
військовим тактиком щоб зрозуміти, що колона спочатку стискається з боків, а
потім, здавлюється з кінців (метрів 100 по вулиці, не освітлюється).
Як діяти в подібній ситуації враховуючи попередній
«досвід» двомісячної давнини? А діяти треба було негайно рятуючи ні в чому не
повинних, беззбройних людей (в колоні були дівчата і літні люди), проти яких
можливо готувалися застосувати силу.
Для себе вирішив: щоб завадити трагедії, треба зламати
плани і тих і інших. Отже, вийшло як вийшло. Матері мене зрозуміють.
Кровопролиття в Дніпропетровську було відтерміновано на один день.
Прошу шановне подружжя Гарагуц Валерія і Олену, а також
Юрія Смолу, залишатися професіоналами своєї справи. До цього моменту, я саме
так і вважав. Ці звинувачення схожі
більше на замовлення кілеру. Ви розумієте, що Ви намалювали мені на спині
мішень?
Сергій Філіпенко нікого не міг «здати» бо будівлі ОДА і облради
вже два дні готували до облоги, стільки ж містом гуляли тітушки та будувалися
крижані барикади і Ви про це дуже добре знаєте.
Вибачень не вимагаю. Головне те, що моя совість
залишилася чистою. Слава Нації!
Сергій Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар