Криза ідентичності
ставить під загрозу будь-які спроби міждержавної інтеграції під егідою Кремля
Для мільйонного міста вбивство — річ
буденна і, хоч як це не цинічно, звична. Москва в цьому сенсі зовсім не
виняток.
Тож чому звичайна «битовуха» в Бірюльово
раптом викликала щонайпотужніший резонанс? Шпана пускає у хід ножі і через менш
значні приводи, ніж нерозуміння «лоха», що панночка, яку він супроводжує,
викликає гострий напад симпатії. Але тут, головним нібито стало те, що вбивця —
виходець із Кавказу (згодом ідентифікований як азербайджанець Орхан Зейналов),
а жертва, Єгор Щербаков — росіянин. Принаймні і московська влада, і провідні
російські ЗМІ стверджують, що причиною погрому на Покровській плодоовочевій
базі в Бірюльово стала саме ворожнеча на етнічному грунті. Мовляв, тутешні
мігранти-нелегали вкрай знахабніли, терпіння місцевих увірвалося, і наводити
лад довелося ОМОНу.
У це можна було б повірити, якби погром
стався відразу після вбивства. Але спонтанністю тут і не пахло: Щербаков
загинув проти ночі п´ятниці, а умисно неорганізований «штурм Покровки» відбувся
лише в неділю. А це наводить на думку, що національна ворожнеча — ретельно
зрежисована п´єса, яка відволікає увагу від закулісся. Отже, шукай кому це
вигідно. Перш за все, варто зазначити, що 95% овочів і фруктів, які їдять
москвичі, проходять через три точки — Покровську і Хлєбніковську бази, а також
Дмитровський оптовий ринок. Їх контролюють центральноазіатські і кавказькі
діаспори. Цілком можливо, що події після убивства Щербакова — акція залякування
в ході розбірок за переділ сфер впливу. До речі, це ж пояснює, чому громили не
переповнений людьми недільний ринок, а порожні склади.
Не менш цікаво і те, що в московській
мерії неодноразово порушувалося питання про перенесення Покровської бази за
МКАД: через неї, мовляв, і нескінченні пробки в районі, і несприятлива
криміногенна обстановка зумовлена значною кількістю мігрантів. І ось уже в
понеділок ЗМІ повідомляють про те, що рішення прийнято. Причому на звільнених
24 га землі побудують торговий центр.
Нарешті, висока ймовірність того, що
через недільні події зірветься амністія для фігурантів «Болотної справи». Варто
затриманих погромників звинуватити не в хуліганстві, а в масових заворушеннях,
щоб при розгляді проекту амністії Держдума «упустила» цей нюанс. Тож буде
слушний привід для подальшого закручування гайок «креативного класу» і недопущення
опозиції до містоуправління. Тут показово, що, як заявив начальник відділу
боротьби з молодіжним екстремізмом московського УФСБ Олександр Поліщук,
«контора» «не очікує» активного розвитку бірюльовського конфлікту. Зважаючи на
все це, говорити про етнічну злочинність у Росії можна з великою натяжкою —
очевидним є симбіоз влади, наглядових органів, силовиків і криміналітету (це
стосується й України). Та все ж у Кремлі чудово розуміють: середньому виборцю
замислюватися над цим ні до чого. Хай вже в усьому винними будуть
зайди-«чурки», а не рідні чиновники. До речі, національності вбивці приділили
увагу практично всі провідні ЗМІ, включаючи телеканали.
Цей момент — ключовий. Тут путінський
режим стає заручником власної політики: будувати союз, гребуючи союзниками,
неможливо. Гра на ксенофобії титульної нації дорого обійдеться Росії. Країні,
за різними оцінками, необхідно від 12 до 70 млн. мігрантів. Інтеграційні
проекти під егідою Москви на пострадянському просторі — це не тільки економіка
і не стільки політика. Це ще й прагнення забезпечити собі резерв людських
ресурсів, при можливості — не дуже далеких етнічно і/чи культурно. Очевидно,
воно, серед усього іншого стояло і за відчайдушними спробами примусити Україну
до євразійської інтеграції. Усвідомлення імовірного провалу цих спроб веде до
кризи багатовікової парадигми російської державності. Останнім часом ЗМІ країни
поки з обережністю смакують тезу про те, що нинішня Росія — правонаступниця не
Київської Русі, а Батиєвої держави. Зараз — як дивацтво, але в міру дрейфу
«матері міст» далі на Захід ця (більше історично обгрунтована) теза може стати
домінантною. При вмілому її використанні Кремль, ясна річ, отримає потужний
додатковий аргумент на користь євразійства, але питання у тім, що робити з
поколіннями, вихованими в колишніх традиціях. Та й як ув´язати Батия з
націоналістичними рухами, з якими однаково охоче заграють і влада, і опозиція,
теж незрозуміло. Загалом, росіянам світить найпотужніша криза ідентичності з
часів розвалу СРСР. І хоч яким було б рішення, українцям воно навряд чи
сподобається: за вимиванням офіціозу від нальоту «слов´янського братства»
неминуче піде розгул побутової українофобії.
Хто годує москвичів
Кримінальні війни за Покровський ринок
і овочебазу, що забезпечують до 70% потреб Москви в зелені, тривають не перший
рік. У них «засвітилося» безліч кримінальних авторитетів, включаючи Аслана
Усояна — відомого Діда Хасана. Є версія, що його убили через «Покровку».
Хлєбніковська база належить структурам, афілійованим із власником «Роснафти»
Михайлом Гуцерієвим і його братом Саїто. Дмитровський овочевий ринок, за
офіційними даними, є власністю Тимура Канокова — родича президента
Кабардино-Балкарії Арсена Канокова.
Немає коментарів:
Дописати коментар