10 вересня, ранок. У
міськрайонному суді, що в центрі Броварів, починається чергове засідання у
справі Олега Шевчука, Миколи Смірнова та Руслана Ткаченка - місцевих
свободівців, які наважились пошкодити паркан масажиста Азарова у міському парку
“Перемога”.
Хлопців звинувачують у хуліганстві, вчиненому за попередньою змовою
групою осіб. Це роки так три. Захист переконує: пошкодження паркану - це лише
пошкодження майна. Суто адміністративна справа.
Більшість свідків хуліганських дій
активістів - міліціонери. Втім, розповідати про побачене вони не поспішають –
на засідання приходять лише двоє з дюжини викликаних правоохоронців.
У день повалення паркану, 25
травня, міліція отримала “оперативну інформацію” про можливе проведення
суботнику, розповідає перший охоронець громадського порядку. “Якою була мета
суботнику? - розгублено перепитує він. - Прибрати територію від сміття…”
“Це ж добре”, - сміється суддя.
Втім, в міліції працюють песимісти - прибирання вони вирішили попередити.
Подальші події того дня відбувались вже біля паркану Федоренка. “Сімутін почав
у гучномовець закликати прибрати паркан, оскільки ця земля належить громаді
міста“, - розповідає один з головних правоохоронців міста. Втім, ударівця
Сімутіна, на відміну від свободівців Шевчука, Ткаченка і Смірнова, ні в чому не
звинувачують. Міліціонер швидко згадує про це, й переходить до головного: “А
біля мене збоку стояв Ткаченко Руслан. З гаслом “Давайте ламати паркан!” він
побіг на цей паркан. Побіг прямою ногою”.
В акції брали участь близько 70
громадян, як зазначає свідок. До
демонтажу паркану залучились всі, крім “бабусь, дідусів та матерів з дітьми”.
Однак коли активістів, зокрема Ткаченка, вже затримали, “громадяни, навіть
бабусі та дідусі, намагались забрати їх у працівників міліції”. День видався
важким…
“Бо є законодавство”
Поки другий свідок розповідає те ж
саме - мовляв, паркан у парку ламали “всі, хто тільки міг”, на вулиці біля
будівлі суду майорять прапори, стоять намети ВО “Свобода” та партії УДАР.
Сьогоднішній мітинг - не тільки на підтримку обвинувачених. Він також
приурочений до другої річниці пострілу Віталія Запорожця - мешканця села
Семиполки Броварського району Київської області, який у вересні 2011 року
застрелив із рушниці майора міліції Миколу Симоненка. Запорожця, якого нерідко
називають “народним месником”, підтримувало та переховувало від міліції все
село.
На дошку, встановлену у кількох
метрах від суду, активісти чіпляють мішень. “Президент”, - написано у десятці.
8 - суддя. 4 - міністр МВС. 1 - чиновник-хабарник, таких в Україні на рубль
відро.
Ту ж дошку прикрашають прапором
Партії регіонів. В нього своя історія. Один з броварських підприємців,
розповідають хлопці, повісив над своєю крамничкою червоно-чорний прапор. Це
“ганчір’я” представники міської влади йому наказати зняти. Натомість
запропонували підняти над крамницею стяг правлячої партії - і навіть подарували
його. Бізнесмен, злякавшись проблем, червоно-чорний прапор зняв. Але й
біло-блакитний не підняв - передав його броварським свободівцям. Прапор став у
нагоді.
Хлопці біля суду розгортають
яскравий пляжний рушник. В нього загорнута іграшкова гвинтівка, з якою бажаючі
зможуть спробувати влучити в десятку.
“Відразу питаю… У вас є
“зображення”? - починає нервувати з багатьох присутніх на акції міліціонерів. -
Якщо буде “зображення” - це буде розцінено як хуліганські дії”.
Про яке саме зображення мова пан
правоохоронець не уточнює. Втім, всі чудово розуміють, про що йдеться. “А чому
“зображення” не можна?”, - сміється хтось. “Бо є законодавство”, - надувається
правоохоронець.
“Зображення” немає. У Броварах все
спокійно. Втім, мітинг - непередбачувана стихія. Протягом наступних кількох
годин хтось з присутніх встигає причепити на дошку вирізані з газети чорно-білі
портрети кількох видатних політиків сучасності. Згодом, години за дві,
з’являється на дошці й “зображення”. Міліція, покликана попереджати
правопорушення, на це не реагує ніяк. Зрештою, вони звикли: така ж сама
“картина” - вічна, як пляма Кентервильського привиду - все одно не перший
місяць прикрашає вхід до місцевого суду. Працівники суду вперто заклеюють її то
якимись оголошенням, то звичайними білими папірцями. Оголошення та папірці зриває вітер.
Таємна справа
Суд закінчується. Наступне
засідання призначають на 18 вересня. Активісти згортають намети та розходяться.
Щоб зустрітись вже 12 вересня - у міліції, куди їх викличуть на допити.
На повістки броварські міліціонери
щедрі. Поговорити про події 10 вересня запрошують і свободівців, і ударівців, і
журналістів. Всіх - поки що у якості свідків у таємничому кримінальному
провадженні, номер якого у повістках вказати чомусь соромляться. Зазначають
тільки прізвища викликаних, їхні адреси та бажані дати спілкування.
Сумнівів в тому, що поговорити
міліція бажає не про погоду, немає в жодного зі свідків невідомо чого. Тим
більше, що кримінальне провадження. Однак з’ясувати вдається небагато.
Так, одному з вимушених
співрозмовників слідчий пояснює, що справа пов’язана з “хуліганськими діями”,
на які поскаржились мешканці Броварів. Учасники акції нібито заважали перехожим
гуляти біля суду. А особливий кримінал полягав у голосному музичному супроводі
акції.
Інший від свого слідчого теж чує
інформацію про “хуліганські дії”, втім, поскаржились на них вже не пересічні
громадяни. “Міліціонери написали рапорт”, - кажуть йому.
В понад десяти загальних розмовах
про те, хто був на акції, які були плакати, чи бачили свідки мішень і чи
заважав хтось перехожим, проскакують і чесні запитання. “Хто повісив прапор
Партії регіонів?”, - цікавиться одна зі слідчих.
Ймовірно, вдячні громадяни. Хто з
них перейде зі статусу свідка у статус чергового обвинуваченого в хуліганстві -
питання відкрите
Немає коментарів:
Дописати коментар