Ймовірне зближення України із
Заходом стало нині найболючішим питанням в стосунках ЄС з Росією. Якщо на
листопадовому саміті «Східного Партнерства» у Вільнюсі Київ таки підпише Угоду
про Асоціацію з ЄС і пов’язану з нею Угоду про зону вільної торгівлі (на що має
дуже багато шансів), то це заблокує правову можливість входу України до Митного
Союзу, яку брутально форсує Кремль.
Цей союз Росії, Білорусії і
Казахстану має бути зародком «Євразійського Союзу». Бо став першим
інтеграційним проектом Володимира Путіна на пострадянських теренах, який почав
обирати реальних обрисів. Усі експерти погодились з тим, що – у зведенні
«Євразійського Союзу» роль України ключова.
«Росія щораз потужніше тисне на
країни «Східного Партнерства» аби віднадити їх від зближення з ЄС. – Це
консолідує Євросоюз. Вже всі зрозуміли гру Москви», – зазначає євродепутат Яцек
Саріуш-Вольський.
Першим поважним застереженням для
Києва було тимчасове загострення митного контролю поміж Росією та Україною у
серпні цього року, яке, де – факто, заблокувало торгівлю.
«Путін заслужив медаль! Його
караючі дії щодо Києва дуже підвищили наші шанси на підписання Угоди з ЄС.
Кремль водночас мобілізує українців і ЄС», – сказав у Брюсселі Арсеній Яценюк,
один з очільників української опозиції. Однак брюсельські експерти побоюються,
що черговим кроком Кремля може стати тимчасове унеможливлення трудової
еміграції до Росії, що було б дошкульним ударом по інтересах простих українців
«Якщо Київ підпише угоду у Вільнюсі,
то я б очікував дуже важкої зими в Україні. Росія буде грати поставками газу»,
– переконує високопоставлений дипломат з ЄС. Про застосування «енергетичної
зброї» відверто натякнув у Кишиневі російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін:
«Маю надію, що Молдавія не замерзатиме взимку».
Молдавія, так як і Грузія, у
Вільнюсі хотіла б парафувати Угоду з ЄС (це попередній етап перед підписанням).
Відтак Росія взяла і заблокувала імпорт молдавських вин через «санітарні
причини» (блокада стала найуживанішою зброєю Кремля). І натякає, що й надалі
буде перешкоджати розв’язанню проблеми Придністровського сепаратизму, який без
підтримки Москви не мав би шансів на самостійне існування.
У свою чергу Вірменія, яка літом
завершила переговори щодо Угоди з ЄС, на початку вересня не встояла під тиском
Москви, котра є гарантом її безпеки в конфлікті з Азербайджаном у питанні
Нагірного Карабаха. І оголосила про намір вступу до Митного Союзу. «Через це не
буде парафування Угоди Вірменії з Євросоюзом», – повідомив Комісар ЄС з питань
розширення і політики сусідства Штефан Фюле.
Чи ця агресивна гра з боку Москви
насправді підштовхне ЄС до ухвалення угода? «Те, що у серпні прочитали в
київському тижневику «Дзеркало тижня», шокувало нас. Росія планує використати
проти Угоди з ЄС лояльні до неї українські медіа, навіть церкву. Планує вдарити
по інтересах прихильних до ЄС українських олігархів», – синхронно говорять
польські і німецькі дипломати. Вони визнали, що експертам з Заходу розмах цього
плану Кремля не вкладається в голові.
Проти таких дій Кремля гостро
запротестував Європарламент в резолюції авторства Яцека Саріуша-Вольського,
вказавши Кремлю аби той припинив розцінювати регіон «Східного Партнерства» в
якості сфери свого впливу.
Та враження, що ЄС начебто,
одностайно мобілізувався на захист України і «Партнерства» дещо оманливе. Бо
першу срипку грає не брюсельська бюрократія, а країни –члени ЄС. А з ними не
все так однозначно, відсутність їхньої згоди, поміж іншого, давно блокує прискорення
візової лібералізації для України чи Молдавії. Це для багатьох громадян –
вагомий доказ того, що «Східне Партнерство» залишається програмою без реального
впливу на їхнє життя.
Частина країн ЄС просто немає
бажання на суперечки з Росією на пострадянському просторі. Коли в підсумку
червневого саміту «G8» з’явилися висловлювання задоволення з приводу
«інтеграції Росії з деякими країнами регіону», то Путін одразу оголосив, що це
похвала з боку «G8» для Митного Союзу.
Українці в Брюсселі нарікали, що в
тексті Угоди (для рівноваги) навіть не згадано про інтеграцію в рамках
«Східного Партнерства». Навіть Швеція, яка разом з Польщею започаткувала
«Східне Партнерство», відкидає можливість геополітичного конфлікту з Росією.
Така точка зору дуже відрізняється
від польського і литовського погляду, згідно з яким негайне підписання Угоди з
Києвом нав’язало б Києву довгождані реформи. Брюссель перед літніми канікулами
навіть мусив конфіденційно просити литовців, аби ті постривали з публічними
деклараціями, що ув’язнення Юлії Тимошенко не є перешкодою у підписанні Угоди з
Україною. Бо це послаблює переговорні позиції ЄС.
На звільненні колишнього
прем’єр-міністра сильно наполягає Ангела Меркель. Багато політиків з ЄС
причиною цього називають усілякі мотиви – від особистих (начебто Меркель
пообіцяла це доньці Тимошенко), до більш ймовірних – небажання нищити репутацію
ЕС, нагородивши Януковича, Угодую, коли той утримує свою конкурентку за
гратами.
Частина польських і німецьких
співрозмовників переконує, що звільнення колишнього прем’єра не є обов’язковою
умовою підписання угоди. «Тимошенко – це символ. Має бути звільнена», –
говорить Саріуш-Вольский. І така думка превалює в ЄС.
Чи це відбудеться? Відомо лише
Януковичу, Тимошенко та Олександру Кваснєвському і Пату Коксу, які ведуть
переговори по цій проблемі від імені Європарламенту. Українські ЗМІ спекулюють,
що колишнього прем’єра можуть ще у вересні випустити на лікування до Берліна.
Українські дипломати нарікають на
те, що «окрім загострення риторики стосовно Москви Берлін не змінив своєї
політики щодо Києва». Природно, що ані Німеччина, ані Франція чітко не
задекларували, що погоджуються на підписання Угоди з Україною, якщо та
напередодні Вільнюса ухвалить обіцяні реформи, а також звільнить Тимошенко.
«Думаю, що з боку Берліна це форма
тиску, аби Київ виконав свої обіцянки. Якщо виконає умови ЄС, то буде підпис у
Вільнюсі», – вважає Саріуш-Вольський.
«Москва чи Брюсель» – це зла
дилема
Поміж ЄС і Росією стає все
гарячіше у справі «Східного Партнерства». Ви нарікаєте, що увесь час мислимо
категоріями холодної війни, хоча вона вже закінчилась 20 років тому. Чому це
екстраполюється на питання «Східного Партнерства»?
Давайте не будемо драматизувати,
бо поміж ЄС і Росією немає холодної війни. Напруга не така вже й потужна. Тим
не менше, десь, на жаль, коли нам випала стратегічна місія у 2003 році під час
саміту «ЄС – Росія» у Санкт – Петербурзі і ми ухвалили тісну співпрацю в сфері
економіки, безпеки, зовнішньої політики, щось не спрацювало. Хоча вже тоді
стало зрозумілим, що Росія могла б стати членом ЄС.
Давайте повернемось до нинішніх
суперечок щодо «Східного Партнерства».
Коли говоримо про Україну,
Білорусь, Грузію одразу з’являється помилкова дилема – чи бути з Росією, чи з
Європою? Це зведення нових стін. Мусимо дати їм шанси стати містками поміж ЄС і
Росією, а водночас мати добрі стосунки із Брюсселем, і з Москвою. Це можливо,
якщо почнемо мислити стратегічно.
ЄС і США розпочали переговори про
торгове партнерство (угода про вільну торгівлю). Чому не подумаємо про схожі
переговори поміж ЄС і Росією? Очевидно це не справа нинішнього дня. Але якби це
була наша російська і єесівська стратегічна мета, легше було б Україні чи
Білорусії. В майбутньому стали б частиною нашого спільного ринку.
Проте Вірменія була змушена
вибирати за умові «або – або».
Багато зараз дискутуємо про
Вірменію, а також про її економічні угоди з Брюсселем чи Москвою. Але запитую –
яку роль може відігравати Вірменія в економічних інтересах ЄС чи Росії? Це не
економічна справа, а політична! І замість дати Вірменії шанс стати містком,
штовхнули її на злу дилему – або з Європою, або з Росією.
Нині в Брюселі і Москві мало чутно
про вашу ідею переговорів щодо створення спільного ринку Росія-ЕС. Чому?
Може тому, що винні обидві
сторони. Багато один у одного купуємо і багато продаємо. Країни ЄС мають майже
50% у зовнішній торгівлі Росії, але що з цього?
І Росія, і ЄС в останні роки
сильно заклопотані своїми внутрішніми проблемами і тому забули про визначення
цілей на довгу перспективу. Чи хочемо бути разом, чи окремо у глобалізованому
світі? Чи хочемо разом будувати «велику Європу»? Але для відповіді потрібні розмови
на найвищому рівні.
Публікацію Wyborcza.biz переклав
Володимир Олійник
Немає коментарів:
Дописати коментар