Давайте будемо відвертими з собою.
Жоден з нас не відмовився б від покращення свого життя вже сьогодні. За своїм
духовним ми завжди пам’ятаємо і про матеріальне, особливо коли караючий ангел
іпотеки нависає над вами з колекторським мечем або залізний п’ятий “айфон”
невідворотно приходить на зміну простій селянській конячці попереднього лоховського
четвертого покоління.
Зрозуміло, що єдиний прямий, як звивина
депутата, і безпечний шлях до омріяного кожною високодуховною особистістю
маєтку під столицею є Шлях Чиновника. Але не кожен шукач матеріальної істини
здатен на це. Люди кажуть, що для досягнення цієї високої бюрократичної мети
шукачі матеріального повинні займатися спеціальними таємними практиками.
А практики ці передаються кастою чиновників з
покоління в покоління. Суворе навчання розпочинається з самого що не є
субтильного віку.
В рідному моєму Кіровоградику завжди була
проблема з дитячими садочками. Групи переповнені, чергу треба займати за кілька
років. Розміри хабарів за запис зростають з року в рік. Ну, все так само, як і
у вашому місті, власне.
Але нам пощастило. Ми записали свого малого до
платної елітної групи модного садочка. Як це нам вдалося - питання риторичне,
але факт залишається фактом: наш нащадок потрапив в середовище майбутніх
чиновників і дітей бізнесменів.
Ми єдині, хто ходить до садочка пішки.
Зазвичай з самого ранку дорога до нього забита непристойно дорогими машинами.
Пам’ятаю, як на територію садочка, зазвичай закриту для транспорту, заїхав
якійсь чиновник на величезному “сараї”-позашляховику. Пішохідні доріжки
вузенькі, тому другою парою колес він їхав по клумбі, поки не вперся в дитячий
павільйон. Це було принизливо для нього, але останні два метри батькові
майбутнього чиновника довелося долати до свого нащадка на власних двох.
В п’ятницю мій син приніс до садочка брелок,
який йому привезли знайомі заробітчани з Італії. Це була неймовірно складна і
красива конструкція з м’ячами, кубиками, логотипами ФК “Мілан” та іншими імпортними
футбольними цяцьками. До нього підійшла чотирирічна дівчинка Діана, забрала
брелок і сказала: “Тєпєрь он мой!”. Мій малий не знав, що робити в такій
ситуації - ми вчили його захищатись від пацанів, а дівчат у жодному разі не
чіпати. Ромчик твердо попросив повернути його цяцю, на що дівчинка влаштувала
цілком дорослий шкандаль і нажалілася виховательці, демонструючи свою шафку і
пообіцявши “на всєх папє пожаловаться”.
І я не можу звинувачувати її. Просто вона вже
робить перші кроки на Шляху Чиновника, а мій малий не займається цією таємною
практикою. З точки зору Присвяченого до малих і великих чиновницьких таїнств
однозначно неправий мій Ромчик, звичайно.
А вже в суботу я мав можливість спостерігати в
природних умовах за справжнім майстром-чорнопоясником, чиновником обласної
державної адміністрації, який тримає свої гаражі в нашому дворі. У цієї
достойної людини в бункері стоїть цілих три машини. Кажуть, що не вистачає ще
чотирьох, щоб використовувати їх на кшталт трусів-”нєдєльок”.
Мій батько говорив по телефону біля гаражів,
де якраз стояв і курив чиновник.
Він договорив, поклав телефон у кишеню і пішов
- а за якусь хвилину виявив, що телефон в нього випав. Тому відразу повернувся.
Телефона на бетонованому майданчику вже не було. Чиновника теж.
Звісно, коли батько зайшов до нього в гараж
спитати, чиновник обурився. Батько намагався пояснити, що в закуточку нікого
крім чиновника не було, а в телефоні важливі номери, але марно. Зате наступного
дня чиновник сам запропонував викупити телефон за 100 грн.
Може, телефон того не був вартим, але батько
приніс 100 грн чиновнику. Після обміну батько згадав, що у нього не залишається
грошей заправитись, і запропонував інший варіант - у нього вдома є 1,5 літри горілки, що і є
еквівалентом 100 грн. Може, чиновник все ж таки візьме “натурою”?
Чиновник погодився. Батько приніс “натуру”.
Чиновник, ліниво покурюючи, забрав горілку, але заявив, що поки мій батько
ходив, ринкова ситуація змінилася, і його старий, як гріхи Азарова, телефон
тепер вартує двох літрів. І батько побіг докупляти ще одну півлітру.
Ні, насправді я в захваті. Ця достойна людина
з солідним автопарком продемонструвала відточену чиновницьку майстерність, і
четверта півлітра була якраз тим останнім штрихом, який і відрізняє роботу
майстра від жалюгідних потуг звичайного гопника.
А ще майстер привідкрив завісу над одним із
таїнств Школи Чиновника: скільки б у тебе не було, відіжми по ходу кожну сотню,
кожну пляшку і побиту життям мобілу. І це не звичайна прозаїчна жадібність, а
велике і віддане Служіння. Кожну мить, кожною транзакцією, кожним своїм
підписом. І починати це служіння,
шановний мій читачу, спраглий до айфонів і власної жилплощі, треба з самого
малечку.
Не тіштеся ілюзіями. Тримайте міцніше свої
мобіли. Дієвого рецепту від тої халепи прогресивне людство поки що не має.
Залишається хіба що чекати якогось казкового героя-античиновника, борця з
вертольотними майданчиками і відкатами, який надає по сраці всім адептам
бюрократичних сект залізною караючою мітлою.
Але, боюся, свого брелочка ми все одно вже ніколи не повернемо.
Покращення вам!
Євген Манженко
Немає коментарів:
Дописати коментар