В Україні живуть дуже віруючі
люди.
Вони вірять і в Бога, і в чорта, в
силу молитви, і магії, вірують в Юлію Володимирівну, і в Віктора Федоровича,
вірять в Кличка, і в «Свободу», вірять навіть в Яценюка, і в Ляшка, хоч і важко
повірити.
Вірять в ЄС і вірять в ТС, вірять
в злий/братній Кремль, вірять в справедливий/підступний Госдеп, вірять
«Українській правді», вірять «Українській кривді», вірять в ТВі, вірять в
«Інтер», вірять навіть в шоу «Холостяк».
Вірять в Нострадамуса, в пророцтва
баби Ванги, в доктора «Пі», в битву екстрасенсів, шоу Шустера та в прогнози
гідрометцентру.
Вірять в інопланетян, в кінець
світу, в його продовження, в паралельні світи і в царствіє небесне всіх
формацій, а хто не вірить в царствіє – той вірить в реінкарнацію.
Після літа вірять в глобальне
потепління, після зими – в глобальне похолодання, вірять в те, що астероїд
вріжеться в планету, і в те, що Брюс Уїлліс справді космонавт.
Вірять в корисність сироїдіння, в
шкідливість яєць, молока та ковбаси, чи навпаки, залежно від того, як там
британські вчені наворожили.
Але не зважаючи на різноманітність
об’єктів – це все одна віра. Бо вірять – самозабутньо, ревно, безапеляційно
фанатично вірять в усяку локшину, аби тільки справдилось, що хтось звідкись (чи
навіть нізвідкіля, так, з простору) явиться і всіх врятує, збереже, наставить
на істинний шлях, приведе до раю і світлого майбутнього.
Шкода тільки, що не вірують в
себе, в свої можливості, та в свій тверезий розум…
Бо в Бога нема інших рук…
Радміла Корж
Немає коментарів:
Дописати коментар