Як і в
державах Північної Європи, в Україні найвищі податки. Проте ефективність
їхнього використання у нас і «в них» – абсолютно різна.
Українці
сплачують чимало податків – і за кількістю, і відносно розміру своїх доходів.
Проте державні та медичні послуги, освіта й пенсії, що отримують українці за
свої податки, є дуже далекими від того, що можна було б очікувати за такі
гроші, – аналізують експерти, залучені українською службою ВВС.
На думку
громадян
За показником
«оподаткування», що визначається Світовим банком при складанні рейтингу Doing
Business, Україна нині посідає 165 місце із 194. Згідно з опитуваннями,
проведеними Центром Разумкова, майже 38 % респондентів вважають, що сплачені
українськими платниками податки розкрадають чиновники. Ще 28 % стверджують, що
в них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за чисельністю група –
17,6 % – це ті, хто вважає, що податки хоч і не розкрадаються, але все одно
використовуються неефективно. Лише на думку 6,9 % опитаних, за рахунок податків
їх платник підтримує тих, хто потребує цього більше. І тільки 4,3 % упевнені,
що сплачені податки повернуться до них чи їхніх близьких.
Півзарплати –
на податки
У Центрі
соціально-економічних досліджень «CASE Україна» підрахували, що від кожного
громадянина, який отримує місячну зарплату в розмірі 2157 гривень, держава
щомісяця отримує 2092 гривні податків. За рік ця сума сягає понад 25 тисяч
гривень. Із них більше 17,3 тисячі гривень – це податки та соціальні внески. 15
% податку на доходи фізичних осіб та 3,6 % соціального внеску сплачує сам
працівник, і ще 36,75 % – єдиний соціальний внесок, який сплачує роботодавець.
Левова частка цих платежів іде на фінансування Пенсійного фонду. Втім, навіть
такі величезні у порівнянні з іншими країнами відрахування у Пенсійний фонд
забезпечують лише дві третини від його реальної потреби. Решта – так званий
дефіцит Пенсійного фонду – також фінансується із бюджету – через перерозподіл
інших податків.
Приховані
податки
Ще майже 8
тисяч гривень, за розрахунками експертів «CASE Україна», – це так звані
«непрямі податки», або податки, сплачені в магазині, – ПДВ (20 % від
собівартості товару), а також акцизи й імпортні мита.
Що отримують
громадяни
Виходить, що
працівник в Україні отримує платні в середньому стільки ж, скільки сплачує
податків, але, як зауважує автор дослідження Дмитро Боярчук, практично нічого
за це не отримує від держави: «Якщо подивитися відносні показники того, що ми
сплачуємо, то я, напевне, не пригадаю жодної іншої країни, де податки на
зарплату сягали б майже 50 %. Але є ще й абсолютні величини. І якщо подивитися
ті абсолютні суми, що спрямовуються на фінансування медицини чи освіти, то нам
до європейського рівня ще досить довго йти».
Недооцінена
праця
Директор
економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на
абсолютні цифри та враховувати, що праця українців сильно недооцінена, а тому і
податки, що сплачують українці, також є порівняно невеликими в абсолютному
вимірі. Але треба враховувати і зворотний бік цього замкненого кола – відносно
великі податки змушують підприємців та працівників «не світити» всі свої
доходи. «З одного боку, в Україні праця є вкрай недооціненою та зарплати
кваліфікованих працівників є дуже низькими. А відтак не можна розраховувати, що
і податкові платежі та відрахування до соціальних фондів будуть значними. З
іншого боку, розподіл коштів, що вже надійшли до бюджету, не є зрозумілим і
прозорим. А кількість податків, які ми платимо, взагалі підштовхує до тінізації
доходів, бо нормальне життя на ті кошти, що залишаються після сплати податків,
– просто неможливе», – каже Василь Юрчишин. За даними «CASE Україна», із
зарплати у 3601 гривню, яку працедавець має нарахувати, аби сплатити «чистими»
працівникові 2157 гривень, на руках у цього працівника для «чистого» споживання
залишається 1670 гривень.
На що
витрачаються податки
Більше
половини від того, на що витрачаються податки, – 58,1 % – становить виплата
пенсій. При цьому середня пенсія в Україні складає менше 1500 гривень на
місяць. Серед інших головних напрямів, на які витрачаються гроші платників
податків, – освіта й медицина (понад 10 % та 5,8 % відповідно). При цьому
зарплати українських лікарів і вчителів – одні з найменших загалом в економіці
та складають близько 2500 гривень на місяць. По 3,9 % та 3,1 % витрат іде на
забезпечення правоохоронної системи та державний апарат відповідно. Прикметно
також, що всі ці галузі – державне управління, правоохоронна система, освіта й
медицина – також регулярно фігурують на найвищих місцях у рейтингах
корумпованості.
У Європі та
США
Серед
розвинених країн чи не найвищий рівень податків спостерігається у країнах
«нордичного соціалізму». Там податки є на порядок вищими, ніж в інших
європейських державах. Якщо частка податків у ВВП у Швеції, Данії, Норвегії та
Фінляндії перевищує 50 %, то в найбільшій європейській економіці – Німеччині
цей показник є трохи більшим за третину.
Є ще один варіант, яким, наприклад, послуговуються США, де податки
складають менше 16 % від ВВП. Він полягає у тому, що держава збирає зі своїх
громадян мінімальну кількість податків, а громадяни, натомість, мають
можливість самі потурбуватися про себе та, через благодійність, про інших.
Майже
соціалізм
Український
показник співвідношення податків до ВВП близький до німецького, але у ньому не
враховуються податки на фонд оплати праці та відрахування у соціальні фонди.
Разом із ними, очевидно, Україна за відносним показником відрахувань
наближалася б до «нордичного соціалізму». За оцінками Організації економічного
співробітництва та розвитку (ОЕСР), Україна належить до держав із найвищими
податками – разом із країнами Північної Європи. Проте ефективність того, як ці
податки витрачаються в Україні й у державах Північної Європи, – абсолютно
різна.
Корупція і
непрозорість
Україні,
попри відносно великі податки, навряд чи наздогнати скандинавські країни за
рівнем якості державних послуг, на що вказує Василь Юрчишин. Головна перешкода
– такий великий перерозподіл грошей через державний бюджет у вигляді податків і
виплат можуть робити лише ті країни, де рівень корупції традиційно є дуже
низьким, а рівень прозорості – високим. «Скандинавський варіант дуже
привабливий, але він вимагає великої довіри населення до влади, мінімальну
корупцію та прозорість бюджету. На жаль, по жодній із цих позицій Україна не
досягла якогось прийнятного рівня та саме за цими показниками програє всім
європейським країнам. Інший варіант, коли всі платять мало і кожен сам за себе,
також навряд чи приживеться у нас через виховані Радянським Союзом
патерналістські настрої. В нас усе ще велика частина населення вірить, що
держава має турбуватися про своїх громадян», – зазначає Василь Юрчишин і радить
рухатися в обох напрямках: намагатися зменшити корупцію та одночасно зменшувати
у громадян почуття залежності від держави разом із зменшенням податкового
навантаження.
Немає коментарів:
Дописати коментар