Чому Янукович відвернувся від Росії

«Будь який договір з Росією не вартий навіть того паперу, на якому його заключили»

Отто фон Бісмарк

Небезпека політичній стабільності Януковича змушує тікати від Росії. Український Президент ні з ким не збирається ділитися владою, тим паче іноземцем.

Загострення у відносинах з Росією почалось відразу після приїзду Путіна в Україну на День Хрещення Русі 28 липня цього року. Тоді Путін виділив Януковичу 15 хвилин, після чого на 2 години поїхав на антиєвропейську конференцію Медведчука. Така поведінка Путіна не тільки принижує Януковича, але й дає серйозні підстави сумніватись в майбутній підтримці з боку Кремля. Неодноразово з’являлись чутки про кандидата від Москви на майбутніх президентських виборах, що абсолютно не вигідно Януковичу.

Відразу після повернення Путіна з Києва забороняється ввезення в РФ продукції головної кондитерки України, компанії «Рошен». Майже всі свої зобов’язання знизити ціну на газ по Харківським угодам Росія так і не виконала. Всі надії дружби з «братнім народом», які ще кілька років тому відстоював головний регіонал, розвалились.

Головне завдання Януковича зараз втриматись в 2015 на посаді. Для цього йому треба отримати підтримку ззовні. Партнери на Заході виглядають більш надійними в цьому смислі.

Нагода нарешті подружитись з європейськими політиками наразі дуже хороша. Тепер Янукович виступає в ролі жертви «кремлівського диктатора Путіна», який намагається знищити вільну Україну. Нещодавно саме так казали про Януковича. Тепер, щоб врятувати Україну, Європа може пробачити навіть ув’язнення Тимошенко. Кращого варіанту годі й шукати.

Такі самі політичні проблеми у Путіна. Найближчі роки йому доведеться визначатись з наступником, а потрібних кандидатур обмаль. Медвєдєв після скандалу з фінансуванням протестів на Болотній площі, потрапив в опалу до президента. Найближче оточення сформувалось з людей без амбіцій і здатністю до керування великою державою. Це ще більше вганяє Путіна до небезпечного бажання довічного правління, що буде вкрай важко реалізувати. Для підняття власного іміджу і відведення уваги від внутрішніх проблем «перемога» над Україну Москві вкрай важлива. Можливий вступ Вірменії в МС річ приємна, але з цього Росія матиме мало і політичного, і економічного зиску.

Росія завжди славилась негативним відношенням до близьких сусідів. Замість того, щоб задобрити легкопідкупного Януковича, росіяни відштовхують його. Це розуміють всі, але особиста ненависть Путіна до неслухняних підлеглих (до котрих він відносить і Януковича) не дає змогу вести Кремлю правильну зовнішню політику щодо України.

Проросійська частина Партії Регіонів по-різному мотивується до дружби з Росією. В більш багатих це налагоджений бізнес і торгові зв’язки, які можуть постраждати, якщо Україна відсторониться від Росії. Але найбільш відомі діячі «п’ятої колони» зробили дружбу з Росією своєю політичною ідеологією. Постійна політична боротьба в Україні створила хороші умови для спекуляції на темі російсько-української дружби. Колісниченко, Марков, Вітренко та інші сколотили собі весь свій політичний капітал на відстоюванні російських інтересів. Повернення до «союзу республік» з Росією є однією з головних тез українських комуністів. Змінити зараз проголошеним принципам – це означає втрату прихильності електорату. Зрозуміло, що ніяких принципів у них немає – тут виключно політичний інтерес.

Головним борцем за вступ в ЄС в команді Януковича, як не дивно, є Ахметов. «Ахметівський метал» купують на Заході, а не в Росії. Щоб там не казали про розбіжності Януковича і Ахметова, вплив головного спонсора президента залишається величезним.

Українські гетьмани, як відомо, не дуже люблять ділитися владою з ким-небудь. Тим паче іноземцями. Роль підлеглого не підходить для Януковича, який відчув смак абсолютної влади. Олігархи в свою чергу не збираються ділитися своїм бізнесом з росіянами, які й так постійно відгризають ласі шматки всередині України.

Соціологічні опитування серед населення також не на боці Митного Союзу. Більша половина українців негативно сприйняла агресивну торгову політику з боку РФ. Янукович в цій ситуації виступив абсолютно правильно і отримав додаткові симпатії електорату. Як не дивно, але опозиція ризикує встати на бік свого ворога під час підготовки до підписання договору асоціації з ЄС. В такому разі Янукович отримає більше прихильників, ніж втратить.

Вибір напрямку на євроінтеграцію зроблено остаточно, – заявив на днях Янукович. Серйозність намірів, підтверджує той факт, що навіть бунт всередині партії, не зупинив Федоровича. Розв’язки цієї непростої ситуації чекаємо в листопаді на саміті ЄС у Вільнюсі.

Сергій Остапчук, спеціально для «Інформатора»