Із Януковичем жарти погані: той,
хто йде на подвиг, – або герой, або дурень. Хіт сезону Ігор Марков на дурня не
схожий, на криву стежину його штовхає реваншистський характер. Сьогодні вже
зрозуміло, що в опального політика є шанси залити сало за шкуру президенту.
Коли заб’є гол Марадона
Теоретично кожен може здобути свої
п’ять хвилин слави – для цього треба вчинити щось шокуюче. Марков це зробив –
героям слава! – і зараз в нього бенефіс. Оргазм триває вже не п’ять хвилин, а
майже тиждень. Цікаво, чи надовго Маркова вистачить.
У словесному смітті, що сиплеться
на публіку, непросто знайти щось справжнє. Наприклад, за словами Маркова, 90 %
депутатів із ПР проти євроінтеграції. Якщо це всерйоз, IQ у нього нижчий, ніж у
собаки. Або людина має бурну фантазію, бо події свідчать, що проросійське лобі
в ПР налічує кілька людей, які зараз підібгали хвости і чекають на прощення
хазяїна. Навіть Вадим Колесніченко мовчить.
Ще один лантух із сміттям – ніби
невдовзі з Регіонів підуть люди, і тоді у Верховній Раді утвориться нова
фракція. Це знову зі сфери політичної фантастики. У переддень виборів навряд чи
хто ризикне кинути виклик Януковичу – регіонали тримаються за нього, мов кліщі
за худобу. Крім того, події показують, що для зниження бар’єру створення нових
фракцій у депутатів катма політичної волі. На Банковій ще роздумують, а Марков
– двигун не тієї потужності, щоб запустити процес. Та й не сьогодні-завтра в
нього відберуть мандат.
Коли заходить мова про мандат
Маркова, ми переходимо до суті. Справді, кому цікавий скандаліст без
депутатського значка? Звісно, він сам собі потрібен. А ще є гравець, традиційно
чуйний до Ігоря Олеговича, – Кремль. В яскравій біографії Маркова є непрямі
свідчення про справжній «дах» політика. Днями подібну думку висловив Олег
Ляшко. З деяких причин у даному випадку йому можна вірити.
Але найголовніше свідчення – майже
нахабна поведінка Маркова щодо Януковича. Він не лише засвітив прізвище
справжнього замовника репресій проти себе. Марков прямо звинуватив президента у
зраді інтересів виборців, а також що той тримає свою партію в страху. Більше
того, нещодавно ведучий його телеканалу «АТВ» (в Одесі) пащекував, чи старшим
був на зоні Янукович і чи знімав він з перехожих шапки. Це абсолютне та
достовірне перетинання межі дозволеного у правлячій верстві, і на Банковій уже
точно доповіли президенту. Звісно, Марков не дозволив би собі такого, якби не
відчував підтримку когось дуже впливового.
Але повернімося до суті. Отже,
Марков обмовився, що «ми братимемо участь у президентській кампанії». Хоча тут
же виправився: «Що стосується моєї участі, я ще визначусь». А вчора «АТВ»
цитував свого власника. Серед іншого Марков сказав, що має величезну підтримку
виборців, перед ним стоїть велике завдання – формування нового політичного
проекту на Південному Сході України, який дійсно буде в реальності відстоювати
інтереси виборців цього регіону. Поза сумнівом, це не просто слова. Звісно,
такий проект буде створено за умови вливання колосальних грошей, яких у Маркова
немає. Зате вони є в російського бізнесу, точніше, в Кремля. В Україні є свіжий
приклад такої «фінансової операції» – надшвидке формування вже досить відомого
медійного холдингу, від якого вже трясе газетний ринок.
До речі, цей холдинг асоціюють із
Віктором Медведчуком. «ПіК» припускає, що за підтримки прокремлівських
мас-медіа в Україні й інших ресурсів Медведчука Марков здатен наробити чимало
шуму. Власне, поєднання зусиль цих двох може призвести до реального результату
– прийняття Києвом реверсивних рішень щодо інтеграції з ЄС. Ясна річ, Москва
вперто цього домагатиметься – до кінця.
Тож створення сильної політичної
партії під керівництвом нового опозиційного лідера – цілком реальний сценарій.
У Маркова будуть гроші, деякі ЗМІ та протекція. Зрештою, в нього буде головне –
ілюзії електорату Півдня та Криму, що Росія забезпечить їм сите життя і захист
від гомосексуалістів. Єдина тактична проблема – цю партію можуть чекати
проблеми з реєстрацією. Якщо ж він купить уже існуючий бренд, таку політичну
силу можуть прикрити, як і його партію «Родіна».
У Маркова є ще величезна
стратегічна проблема – час, якого явно недостатньо для розкрутки на
президентські вибори. Навіть за аномальної активності та вливань коштів півтора
року мало, щоб спокусити виборців. Швидше за все, Марков вступить у гру.
Президентом він не стане, зате відбере в Януковича частину проросійських
голосів.
Проте на чию користь? Тут все
залежатиме, чи домовиться Москва про зовнішньополітичний курс України з
найближчим конкурентом Віктора Федоровича. Це буде доволі непросто, і скоріше,
неможливо. Тож мимохіть проситься здогадка про ірраціональний мотив Путіна в
цій історії. А саме помста Януковичу за відмову привести Україну у велику
євразійську сім’ю. Цей мотив загалом
відповідає характеру ВВП. Як і звичка використовувати пішаків кшталту Маркова в
своїх ігрищах.
В будь-якому випадку, якщо Марков
не виграє вибори-2015, він наб’є собі непоганий рейтинг. А в парламентській
кампанії 2017 року його використають вже на повну. Достатньо високий результат
його партії дасть Кремлю можливість сформувати проросійське лобі у Верховній
Раді з подальшою зміною зовнішньополітичного курсу України.
У бій ідуть пішаки
Дуже ймовірно, на Банковій давно
знали, що Марков готується встромити ножа в спину. Якщо так, його «смерть»
цілком логічна. З ним ще по-людськи обійшлися. В інші часи його спіткала б доля
Макса Курочкіна чи запроторення у в’язницю. Сьогодні – зась. Йде процес
асоціювання, і в Європі не зрозуміють такої неполіткоректності щодо опонентів –
досить і Тимошенко. Але ж щось із ним треба робити? Відібрати мандат – мало.
Найкращий спосіб нейтралізувати ворога (після «ляпаса» президенту на «АТВ»
Марков втратив статус опонента і став ворогом) – дискредитувати його. Це вже
почав робити Олег Ляшко, якого пов’язують із Банковою. Хоча його роль у
політикумі специфічна, публічне звинувачення Маркова, що він агент Кремля та
бандит, прозвучало дуже вдало.
Ще один нюанс – хто зараз
підтримує Маркова. Дивно, але після млявих зауважень щось мовчить Олег Царьов.
Мовчать усі, зате захищати інтереси Маркова взявся Колесніченко. І справа не в
міфічному «ми», яким прикрився депутат. З огляду на його репутацію, на тлі
стриманого очікування зграї, це виглядає знущанням – як мінімум таке
заступництво Маркову нічого не дає. Звісно, Колесніченко далеко не дурень. Якщо
він один вирішив заступитися за товариша, мабуть, його хтось попросив.
Поза тим атакою пішаків справа не
закінчиться. Після вільнюського саміту Банкова відкине сором’язливість і
візьметься за Маркова по-справжньому. Зачепитися буде за що – тут просто немає
місця перераховувати всі гріхи та слабкі місця Ігоря Олеговича; подивіться його
біографію, там повно всього. Тож Маркова чекатиме виснажлива війна за
виживання. Хоча, може, він на те і сподівається.
Немає коментарів:
Дописати коментар