- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

субота, 13 липня 2013 р.

ВІДКРИТА ЗАЯВА (клопотання)


                                                                        Президенту і Гаранту
                                                                        Конституції України                   
                                                                           п. Януковичу В. Ф.

                                                                Прем'єр-міністр України
                                                                              п. Азарову М. Я.

                                             Генеральному прокурору України
                                                                               п. Пшонці В. П.

                                                                     Міністру ЖКГ України
                                                                                п. Темнику Г.П.

                                          Міністру охорони здоров’я України
                                                                        п. Богатирьовій Р. В.
                                                                                                     



                                                                          гр. Філіпенка Сергія
                                                                  Веніаміновича 1970 р. н.
                                                                      м. Дніпропетровськ
                                                               вул.. Фабрично-заводська
                                                                                          буд. 20
                                                                                    к. т. 0991760103
                                                                                            0970427500
                                                                                             0937241431
                                                                    e-mail: svf2011@ukr.net
                                                                                                                                            

                           ВІДКРИТА ЗАЯВА (клопотання)

   Прошу Вас взяти під особистий контроль та по-можливості позитивно сприяти у вирішенні ситуації, яка склалася за місцем мого проживання, а саме: незаконне обмеження водовідведення (заблоковано каналізаційний колектор заглушкою «СПРУТ») в моїй оселі працівниками (злочинною групою осіб за попередньою змовою) КП «Дніпроводоканал» за сприяння працівників ЖЕКу починаючи з 19 червня 2013 року, самоправно з використанням службового становища та відповідних технічних та матеріальних можливостей, без попередження або судового рішення.
   Адже з кожним днем експлуатації в умовах аномально-екстремальних температур навколишнього середовища (+30 С і більше) та відсутності можливості використання каналізаційного колектора погіршується санітарно-епідеміологічний стан мого помешкання. Виникає загроза захворювання на кишкові інфекції, що може призвести до хронічних форм захворювань або загибелі членів моєї родини.

   На моє глибоке переконання даний приклад слугує яскравим підтвердженням потурання Статей Конституції та моїх конституційних прав як УКРАЇНЦЯ та громадянина України.

   На мою думку, працівниками (злочинною групою осіб за попередньою змовою) порушенні наступні статті чинної Конституції України:

  Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

 Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

 Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

 Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

   Крім того, дії працівників (злочинної групи осіб) КП «Дніпроводоканал» і ЖЕКу на мою думку підпадають під дію наступних статей Кримінального Кодексу України:

Стаття 356. Самоправство

     Самоправство, тобто    самовільне,   всупереч   установленому законом  порядку,  вчинення  будь-яких  дій,  правомірність   яких оспорюється  окремим громадянином або підприємством,  установою чи організацією,  якщо  такими  діями  була  заподіяна  значна  шкода інтересам  громадянина,  державним  чи  громадським  інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до п'ятдесяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів  громадян  або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,  тобто вимога виконати чи не виконати договір,  угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з  погрозою  насильства  над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, -

     карається виправними роботами на  строк  до  двох  років  або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

     2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,  вчинене  повторно  або  за попередньою змовою групою осіб,  або із погрозою  вбивства  чи  заподіяння  тяжких  тілесних ушкоджень,  або  поєднане  з насильством,  що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

     карається позбавленням волі  на  строк  від  трьох  до  п'яти років.

     3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань,  вчинене  організованою   групою   або   поєднане   з насильством,  небезпечним  для  життя  чи здоров'я,  або таке,  що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, -

     карається позбавленням волі на строк від чотирьох  до  восьми років.

Стаття 189. Вимагання

2. Вимагання,  вчинене повторно,  або за попередньою  змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища,  або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких  тілесних ушкоджень,  або  з пошкодженням чи знищенням майна,  або таке,  що завдало значної шкоди потерпілому, -

     карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання,  поєднане з насильством,  небезпечним для життя чи здоров'я особи,  або таке,  що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -

     карається позбавленням волі на  строк  від  п'яти  до  десяти років із конфіскацією майна.

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

     карається  штрафом  до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  або  громадськими  роботами  на  строк  від  ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років,  або обмеженням волі на строк до трьох  років,  або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

     1. Незаконне проникнення до  житла  чи  до  іншого  володіння особи,  незаконне  проведення  в них огляду чи обшуку,  а так само незаконне виселення чи  інші  дії,  що  порушують недоторканність житла громадян, -

 караються штрафом  від  п'ятдесяти  до  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними  роботами  на  строк  до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

     2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, -

     караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 26. Поняття співучасті

     Співучастю у  злочині  є  умисна  спільна  участь   декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Стаття 27. Види співучасників

     1. Співучасниками    злочину,    поряд   із   виконавцем,   є організатор, підбурювач та пособник.

     2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа,  яка у  співучасті  з іншими  суб'єктами  злочину  безпосередньо  чи шляхом використання інших осіб,  що відповідно до закону  не  підлягають  кримінальній відповідальності  за  скоєне,  вчинила  злочин,  передбачений  цим Кодексом.

     3. Організатором є особа,  яка організувала вчинення  злочину (злочинів)  або  керувала  його  (їх)  підготовкою  чи  вчиненням. Організатором також є особа,  яка утворила організовану  групу  чи злочинну   організацію   або   керувала   нею,   або   особа,  яка
забезпечувала    фінансування   чи   організовувала   приховування злочинної    діяльності    організованої   групи   або   злочинної організації.

     4. Підбурювачем є особа,  яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом  або  іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

     5. Пособником є особа,  яка  порадами,  вказівками,  наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками,  а також  особа,  яка заздалегідь  обіцяла переховати  злочинця,  знаряддя чи засоби вчинення злочину,  сліди злочину чи предмети,  здобуті злочинним шляхом,  придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією

1. Злочин визнається таким,  що вчинений групою осіб,  якщо у ньому  брали  участь  декілька  (два  або  більше)  виконавців без попередньої змови між собою.

     2. Злочин визнається вчиненим за  попередньою  змовою  групою осіб,  якщо  його  спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь,  тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

     3. Злочин  визнається  вчиненим організованою групою,  якщо в його готуванні або вчиненні брали  участь  декілька  осіб  (три  і більше),  які  попередньо  зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього  та  іншого  (інших)  злочинів,  об'єднаних  єдиним планом  з  розподілом  функцій  учасників  групи,  спрямованих  на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

     4. Злочин визнається вчиненим  злочинною  організацією,  якщо він  скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою   зорганізувалися   для   спільної   діяльності   з   метою безпосереднього  вчинення  тяжких  або  особливо  тяжких  злочинів учасниками   цієї  організації,  або  керівництва  чи  координації злочинної  діяльності  інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.{  Стаття  28  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008 }

Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

     1. Виконавець    (співвиконавець)    підлягає    кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього  Кодексу,  яка передбачає вчинений ним злочин.

     2. Організатор,    підбурювач    та    пособник    підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27  і тією  статтею  (частиною  статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

     3. Ознаки,  що  характеризують  особу  окремого  співучасника злочину,   ставляться  в  вину  лише  цьому  співучасникові.  Інші обставини,  що обтяжують відповідальність і передбачені у  статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця,  ставляться в вину лише  співучаснику, який усвідомлював ці обставини.

     4. У  разі  вчинення  виконавцем  незакінченого  злочину інші співучасники   підлягають   кримінальній    відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.

     5. Співучасники  не  підлягають кримінальній відповідальності за діяння,  вчинене виконавцем,  якщо воно не  охоплювалося  їхнім умислом.

     Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації

     1. Організатор  організованої  групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності  за  всі  злочини,  вчинені організованою   групою   чи   злочинною  організацією,  якщо  вони охоплювалися його умислом.

     2. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини,  у підготовці або вчиненні яких вони брали участь,  незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

   На звернення (двічі) до працівників аварійно-рятувальної служби (МНС) про допомогу і ліквідацію надзвичайної ситуація, яка унеможливлює  нормальні  умови  життя  і діяльність  моєї родини за місцем проживання спричинене небезпечною подією,  яка загрожує  призвести до загибелі людей (членів моєї родини), отримав усну відповідь про відсутність їхньої компетенції в цьому питанні.

   Хоча, Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» містить чіткі визначення положень і термінів. Наприклад:

Стаття 1. Визначення термінів

надзвичайна ситуація -  порушення  нормальних  умов  життя  і діяльності  людей  на  території  чи об'єкті спричинене   аварією, катастрофою,  стихійним  лихом  чи  іншою небезпечною подією,  яка призвела  (чи може  призвести)  до  загибелі  людей  та/або   значних матеріальних втрат;

аварія -   небезпечна   подія   техногенного  характеру,  яка створює  на  об'єкті  загрозу  життю  та  здоров'ю  людей  і  призводить  до  руйнування обладнання та завдає шкоди довкіллю;

зона надзвичайної ситуації  -  територія,  де склалася
надзвичайна ситуація;

аварійно-рятувальна служба - сукупність  організаційно об'єднаних органів управління,  сил та  засобів,  призначених  для вирішення  завдань  щодо  запобігання  та  ліквідації надзвичайних ситуацій  техногенного  і  природного  характеру  та  окремих   їх наслідків,  проведення  пошукових,  аварійно-рятувальних  та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальні роботи  -  роботи,  спрямовані  на пошук, рятування і захист людей (у тому  числі  подання  їм  невідкладної медичної допомоги), а також матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля  під  час  виникнення  надзвичайних  ситуацій,  що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

Стаття 3. Завдання та функції аварійно-рятувальних служб

Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:

проведення під  час  виникнення  надзвичайних   ситуацій   на об'єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт;

ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків;

захист навколишнього  природного  середовища  та  локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.

Відповідно до  покладених  на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є:

ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних  температур,  та бактеріального зараження;

   Отже, зважаючи на вищевикладене, бездіяльність, безвідповідальність, некомпетентність та свавілля державних та комунальних служб і установ прошу Вашої особистої уваги та сприяння по-суті моєї заяви.


Немає коментарів:

Дописати коментар