Звернення отамана Тернівських козаків до українців Кривого Рогу

*Шановні брати та сестри, українці!*

*Щодня десятки наших земляків стикаються з необхідністю переливання крові. Й часто українцю доводиться віддавати останні копійки донорам, які готові поділитися своєю кров’ю за гроші. Це питання наболіло давно, як і те, що п’ятисоттисячна громада етнічних українців, котра проживає на території криворізького краю, на тлі інших етнічних громад виглядає роз’єднаною, бідною й безпорадною.*

Переважна більшість із нас, українців, ледве зводить кінці з кінцями, працюючи та дихаючи пилом на вкрадених у нас підприємствах. Ми маємо найбагатшу та найродючішу землю, але, по суті, перебуваємо на ній рабами. Замислімося: може, ми щось робимо не так? Може, треба змінювати сам підхід до справи, аби наші діти та онуки підняли голови, відчули дух своєї нації, гордість за власних пращурів і святу землю? Може, нам час брати приклад з інших національних громад, які живуть однією великою родиною, допомагаючи й підтримуючи одне одного?

Я закликаю Вас зробити перший крок для нашого об'єднання та гуртування й прийти 6-го серпня о 8.30 до ОКЗ «Криворізька станція переливання крові». Вона знаходиться у Дзержинському районі міста за адресою: вулиця Семашка, буд. 12. Там ми зможемо здати кров для потреб етнічних українців — тих українців, яким ця кров потрібна зараз. Розумію, що частина з нас не може бути донором за станом здоров'я, оскільки ми живемо в складних соціально-економічних умовах і в регіоні, екосистема якого знищувалася десятиліттями. Але кожен із нас може прийти і підтримати цю акцію власною присутністю, що теж дуже важливо!

Великий Кобзар звертався до нас словами: «Обніміться ж, брати мої,молю вас, благаю!». Запитаймо себе: як ми виконуємо цей заповіт Тараса Шевченка? І коли ж почнемо його виконувати, якщо не зараз, поки на своїй землі ми ще у більшості? Часу довести, що ми представники саме того народу, «якого правди сила ніким звойована ще не була», все менше. І тільки від нас залежить те, чия правда і воля пануватиме на нашій рідній землі й як довго ще ми будемо виживати замість того, щоб жити.

Слава Україні!

Юрій НАСТУСЕНКО, отаман Тернівського козацтва.