Є такий фільм – «Тупий і ще тупіший». Здається, його
назва – про наших політиків.
Колись у газеті «Post-Поступ», яку редагує Юрко
Винничук, існувала моя улюблена рубрика «П’єдестал глупоти». У ній редактор
обирав п’ятьох українців, які впродовж останнього місяця шокували країну своїми
висловами, вчинками чи «мудростями». Переважно, і це зрозуміло, у такий рейтинг
потрапляли політики. Зараз «П’єдесталу глупоти» вже нема, і якщо раніше я
думав, що це через передбачуваність результатів (щомісяця там виблискували одні
й ті ж обличчя – Чечетов, Колесніченко, Герман, Богословська та подібна
нечисть), то зараз певен, що рубрику закрили з іншої причини. Бо вона просто
переросла свій звичний односторінковий формат – глупоти навколо побільшало, тож
у наші дні такий «П’єдестал» слід видавати окремою книжкою. У трьох томах.
Щомісяця.
Українська дійсність і українська політика зокрема
почали нагадувати біг наввипередки. Хто кого переплюне, хто більше пообіцяє і
хто більше зможе збрехати. Верховна Рада як віддзеркалення суспільства стала
чимось схожою на Олімпійські ігри з їхнім девізом Citius, Altius, Fortius!
(«Швидше, вище, сильніше!»). Тільки от змагаються парламентарі не у
благородстві чи загартованості, а в банальному неприхованому глупстві.
Виною цьому – радикалізація суспільства, яка завжди
оголює найгірше в людях. Перебір відчувається у всьому: від розмірів і розкоші
«Межигір’я» – до катастрофічного стану доріг. У всьому ми вийшли за рамки
золотої середини, за межі терпимості й здорового глузду. Здавалось би, куріння
дуже шкідливе для здоров’я, український народ вимирає і щороку скорочується
кількість населення, тож варто розпочати антитютюнову кампанію. Але ні – ми так
не вміємо, якщо взялися за щось, то вже по-козацьки, шаблею вгатити, щоб аж
голова покотилася. В Австрії чи Польщі ви спокійно знайдете ресторан чи кафе,
де вам дозволять курити. Не заважаючи при цьому іншим відвідувачам, звісно.
Україна ж гнала і перегнала Європу – дивлячись на нашу заборону куріння якийсь
молодий австрієць міг би з жахом сказати: «Ви що, женете?!»
Так само із залізничними квитками, які знову стали у
нас іменними. Яка хвора голова придумала таке? Для чого, чи є хоч один аргумент
«за» таке чергове «покращення»? Де ще квитки на потяги іменні? Чи в зв’язку з
підвищенням цін квиток скоро коштуватиме стільки, що людина проїдеться
«хюндаєм» – і квиток у сервант, щоб гості бачили статус і заможність? Хто б не
вигадав це ново- старовведення, думаю, що ця людина сидить в одному кабінеті з
інтелектуалом, який пропонував збирати 15% податку з обміняної валюти.
Але це ще квіточки. Якби й далі існувала рубрика
«П’єдестал глупоти», то заслужену корону отримав би народний депутат
Журавський. Так, той самий, який прославився законом про наклеп. І той самий,
на якого нечесні журналісти зводили наклеп, буцімто ця «совість нації» має
проблеми з алкоголем, має супердорогу квартиру, але якому мораль дозволяє брати
й матеріальну допомогу в держави. Отож цей винятково моральний народний
депутат, якого бачать переважно на світських тусовках у компанії моделей і
переможниць конкурсів краси, подав законопроект про заборону абортів. Припекло,
мабуть. Народне горе і від’ємний демографічний приріст, звісно ж.
Якщо вже такі «моральні авторитети», як Журавський,
починають розповідати, кому як жити і кому від кого народжувати, то моральність
зведено до банального фарсу. Такі ревні православні і високоморальні діячі,
якими хочуть здаватися наші політики, сприяють хіба поширенню атеїзму. І діють
з висоти своєї талановитості, простими, як двері, методами: заборонити. Все, що
можна, заборонити.
Так от, я хоч і не суб’єкт законодавчої ініціативи,
таки маю пропозицію: хай хтось введе мораторій на заборони. Простіше кажучи,
заборонить заборони. Безкоштовно віддаю цю блискучу заборонну ідею депутату
Журавському – вона стане доречним діамантом до його корони.
Андрій Любка
Немає коментарів:
Дописати коментар