Події 18 травня під час акції
опозиції в Києві, а також бандитські напади, котрі їм передували, стали
своєрідним Рубіконом. Після політичної окупації та економічної експропріації,
чинна влада перейшла до використання дрібного криміналу в залякуванні
активістів та простих громадян.
Моральні виродки, переконані у своїй
безкарності, застосовуючи грубу фізичну силу, зробили калікою невинну людину,
тільки за те, що вона є братом активіста. А 18 травня, зухвало, на очах у
всього світу, інші прихильники "європейської України" із мовчазної
згоди – а радше на замовлення – влади, вивезли на центральну площу країни БРДМ
та затіяли грубу силову провокацію, жертвами якої стали навіть журналісти!
Якщо попередні "політичні" процеси
чи рейдерські атаки стосувалися "їх": політиків, бізнесменів чи інших
представників певних еліт, – то зараз жертвою розбою, може стати кожен із нас.
Навіть той, хто до політики "не
пхається", а просто живе в одному під'їзді з активними студентами.
Аплодую журналістам та активним громадянам,
котрі ідентифікували "спортсменів". Адже ворога потрібно знати в
лице.
Сам факт, що прості люди так швидко знайшли
злочинців, а правоохоронці шиють у дурні всю країну, пояснюючи свою
імпотентність "об'єктивними причинами", говорить про одне: міліція
покриває цих виродків, бо за ними стоїть влада, а покарання виконавця приведе
до викриття замовника.
У голові не вкладається, як без дозволу влади
БРДМ міг виїхати в центр міста, під час масової акції, наражаючи на небезпеку
простих громадян та провокуючи криваву бійню? Це при тому, що дрібних
перевізників позбавляють ліцензії та не пускають у місто лише за довіз
опозиціонерів до Києва?
Звідки цей БРДМ? Чи є він бойовою одиницею
української армії, чи є в приватній власності? І в першому, і в другому випадку
питань більше ніж відповідей.
Якщо він належить до Збройних сил, то чому він
поїхав на власних громадян і мав чітку політичну "антисимволіку"?
Якщо це чиясь приватна власність, то наскільки така власність є законною, і, чи
не є це, у поєднанні з попередніми нападами на активістів, ознакою створення
парамілітарних, добре озброєних формувань?
І скільки в такій приватній власності
автоматів Калашникова, пістолетів Макарова та інших подібних
"іграшок"?
Відповідь ПР про БРДМ у центрі Києва вражає
своїм ідіотизмом. Виявляється, за словами Олени Бондаренко, що це були
"громадяни, які в абсолютно мирній формі спробували "потролити"
Яценюка"!
Нема слів... Добре, що не стріляли, у мирній
формі, звичайно.
Виникає просте питання: навіщо це все владі?
Адже зараз в Україні правляча верхівка контролює
все: від найбільшого бізнесу до районної газети. Через адмінресурс режим
Януковича може дуже швидко "переконати" будь якого бізнесмена, чи
зібрати багатотисячні мітинги "одобрямсу" із напівголодних і духовно
зламаних учителів та студентів.
Опозиція настільки слабка й розгублена, що
деколи виникає питання, а чи існує вона взагалі. Тимошенко в тюрмі. Її колишні
партструктури й економічні можливості зруйновано ззовні та зсередини.
Європа, не зважаючи ні на що, усе ще
погоджується на асоціацію.
У суспільстві – ситуація керованого хаосу й
тотальної деморалізації, де в зручний момент нейтралізується й компрометується
в зародку будь який небезпечний рух. Злидні й алкоголізм тримають людей у
покорі й байдужості.
Партійні боси "регіонів" осягнули
ази демократичної риторики й, не моргнувши оком, переконують у своїй відданості
ідеалам демократії шокованих таким цинізмом шведів чи американців, які цю
демократію створили.
"Вовки" із пропрезидентської зграї
ще не гризуться між собою й визнають верховенство "вожака".
Здавалося б, царюй та насолоджуйся повнотою
влади в межигірських хоромах чи на курортах Швейцарії й Сардинії, куди іще
пускають!
Так ні.
Влада хоче гострих відчуттів. Хоче відібрати в
поставленого на коліна народу залишки людської гідності. Владі бракує розваг.
Ситно. Тепло. Нудно.
Майже як у стародавньому Римі, де на рабів
спускали голодних левів. Тепер на "рабів" спускають кримінал, а
керманичі України, як стародавні імператори, втішаються: "Ми – боги!"
Але гострі відчуття – це завжди ризик. І
історія – цьому підтвердження.
Коли зазіхають на останнє, на здоров'я й життя
– народ звіріє, і проти його самосуду не вціліє ніхто. І ні "братки",
ні тисячі міліцейських, прокурорських чи інших "казьонних" служак не
врятують від його праведного гніву.
Коли нема надії на правоохоронців, люди будуть
захищатися самостійно. І їхній суд буде страшний і справедливий.
Дуже б не хотілося, щоб побиття Володимира
Карася й суботня провокація "спортсменів" стали детонатором під
пороховою бочкою з назвою "Україна".
Що хотіли показати організатори
"спектаклю"? Що "качки" зі спецзагонів сильніші від
свободівців? Наївні.
Яка армія може протистояти власному народу?
Перемога не визначається фізичною силою – а лише природним бажанням людей до
справедливості. І справедливість зараз зовсім не на боці влади.
Отямтеся! Не треба провокувати народ до
громадянської війни. Ваші літаки не встигнуть піднятися в повітря!
Немає коментарів:
Дописати коментар