ТЫ в Криму, с…ка, гАвАрі пА-русскі!

Нажаль, тенденції несприйняття на Кримському півострові всього українського – починаючи від мови і закінчуючи статусом цього регіону в складі України – все ще є досить сильними. В цьому переконався під час нещодавніх відвідин Криму.

Якщо відкинути всі суспільно-політичні аспекти і зосередитися лише на туристичній складовій, то Крим можна охарактеризувати наступними словами – «чарівна природа – убогий сервіс». Місцеві продавці, офіціанти кав’ярень, більшість з яких радше треба називати «забігайлівками» та водії не надто відрізняються тактовністю. Для них головне – злупити побільше «бабла» з якого-небудь киянина, харків’янина, львів’янина чи донеччанина, що прибули сюди в розрахунку на гарний відпочинок. Ціни в Криму хоч ще й не літні, але, прямо скажемо, кусаються. Наприклад, щоб проїхатися на таксі по майже європейського рівня дорогам (що є – то не відняти) між містечками Південного берегу, ти маєш віддавати по 8 грн. за кілометр і це не рахуючи подачі машини. В Севастополі проїзд міським маршрутом – 3 грн. 50 коп., чого навіть в столиці немає. Ціни на житло теж не з дешевих – нормальне помешкання в межах 300 грн. вже зараз на Південному березі навряд чи знайдеш, попри те, що значна частина цих помешкань порожніють.

До речі, про донеччан. На півострові їх не люблять ще більш, ніж мешканців Західної України. Нелюбов ця проявилася після призначення в Крим губернатором Василя Джарти, а потім – Анатолія Могильова. На українську мову тут також реагують з пересторогою. Хоча далеко не всі. Коли я зайшов попоїсти в Ялті в місцеву «чайхану», то на моє звертання українською продавець-татарин відповів такою ж чистою українською «Будь ласка, сідайте, почекайте, зараз принесу замовлення». Від місцевих же «славян» ти у відповідь української не почуєш, хоч ти розсипся в компліментах їм та їхнім закладам. Меню українською, природно, теж практично не можливо знайти в жодному закладі харчування.

В Севастополі українською мовою спілкуватися небезпечно – в кращому випадку косо подивляться, в гіршому – можеш отримати по макітрі. В День Перемоги ж на те саме можеш розраховувати у Сімферополі. Коли я в кав’ярні замовляв собі поїсти українською мовою, до мене причепився кримчанин напідпитку з георгіївською стрічкою на сорочці, який почав волати: «Ти в Криму, с..ка, б…дь, поетому говорі по русскі!». Отримавши відсіч, «патріот Крима» ретирувався з кафе, сиплячи прокляття на «бендеровцев».

Так само в Сімферополі натрапив на двох ряжених – чоловіка і жінку, на чоловікові кашкет, на жінці – брудна папаха, кітель з шевронами «Кримское казачество» і «Казачка-берегиня», традиційна георгіївська стрічка. На грудях – безліч різноманітних відзнак, медалей та орденів, що є відомими хіба тільки представникам цього «казачества». Ряжені беруть по пляшці пива і починають сварити продавчиню квітів за те, що насмілилася до них звернутися українською (і таке буває!).

Тим не менш, проросійським силам в Криму також вже навчилися давати відсіч. Один з найвідоміших патріотичних громадських діячів Криму Дмитро Білоцерківець, який під час останніх довиборів в Севастопольську міську раду набрав сенсаційні 28%, поступившись лише губернатору Севастополя Володимиру Яцубі, розповідає, що хоча в цьому місті й нема організованого українського середовища, натомість є організовані проукраїнські активісти, які самі творять успішні ініціативи.

 «Найбільш успішними було малювання українського прапору біля бухти, де базують ВМС, розповсюдження державної символіки під час свят, зокрема, Дня міста; проводимо автопробіг з українськими прапорами та прапорами українських ВМС; протистоїмо фашистським проросійським акціям – як в судах, так і на вулиці, моніторимо проросійські організації, такі, як «Руський блок». Нами, наприклад, було встановлено, як депутати від цієї партії розкрадають землю в міської громади. В Севастополі немає суто українських шкіл, але є україно-російські школи, кожного року набираються по 3 українські класи. Нещодавно відбулася передача 3 тис. українським книжок севастопольським бібліотекам, а до цього неросійських книг було по міських бібліотеках лише 500 примірників», - каже громадський діяч.

Крім того існують українські угрупування фанів ФК «Таврія» та навіть ПФК «Севастополь». Фанати цих клубів активно підтримують акції за звільнення родини Павліченків.

Інший вихідець із Севастополя, Ігор Лосєв, відзначає, що наразі рекордно велика кількість кримчан підтримує патріотичні сили. В одному лише Севастополі за ВО «Свобода» проголосувало понад 4000 осіб, а загалом по Криму за опозицію було 20% населення. І це при тому, що опозиція слабко використовує фактор кримських татар – найбільших союзників українців на півострові.

Тим не менш, ситуацію на півострові на користь українців ще треба довго змінювати. Поки що в Криму українською лише дублюють інформацію на вокзалах, назву населених пунктів, подекуди нею написані рекламні оголошення. Натомість набагато частіше можна зустріти на півострові образливі написи на кшталт «Хохли, вон із Крима!».

Сергій Багряний, фото АСД

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=2752