Після невдач у здiйсненнi реформ та провалу в боротьбі
з кризою правляча Партія регіонів, здається, вирішила урізноманітнити суспільне
меню для українців. Уже кілька тижнів її лідери невтомно ведуть боротьбу з...
фашизмом. Так, так, не з бідністю, не з корупцією, а саме з фашизмом, що,
мовляв, підступно підводить голову в Україні.
І хоч у людей зi здоровою психікою ця війна в головах
політиків викликає усмішку, кампанія регіоналів, проте, набирає обертів. І вона
має своє логічне пояснення.
Яке? Про це розмовляємо з вiдомими українськими
полiттехнологами Денисом Богушем та Сергiєм Гайдаєм.
- Чого насправдi намагається досягти влада,
роздмухуючи антифашистську риторику?
Д. Богуш: - Це не що iнше, як продумана полiтична
технологiя. Складається вона, на має переконання, з трьох голонивх етапiв.
Перший: бучне святкування Дня Перемоги, так званi антифашистськi мiтинги по
всiх регiонах України. Вiдомо, що на цi мiтинги були силомiць зiгнанi
працiвники бюджетної сфери. Втiм, хай там як, а влада таки отримала потрiбну їй
картинку.
Другий. Насаджування думки, що опозицiя -- це фашизм.
Ця теза, за задумом влади, повинна будь-що прорости у свiдомостi виборцiв. Її
культивуватимуть п'ять-шiсть наступних мiсяцiв. Фарiон, Тягнибок - це вже своєрiднi
маркери пропаганди Банкової. Оскiльки представники цiєї полiтсили позицiонують
себе разом з "Ударом" та "Батькiвщиною", то пiд маркування
"фашисти" має пiдпадати уся опозицiя.
Третiй. Його сенс у гаслі "Фашизм не
пройде!", а отже, на майбутнiх президентських виборах мав би не пройти
представник опозицiї.
Таким чином, за їхнiм задумом, Янукович має стати
президентом. Опозицiя подолана, "фашизм" переможений. На цьому етапi
усi дискусiї про фашизм i антифашизм будуть миттєво закiнченi.
Ось така технологiя.
- Наскiльки успiшна ця технологія сьогоднi для влади?
С. Гайдай: - Доволi успiшна, навiть незважаючи на
очевиднiсть того, що антифашизм по-українськи в нинiшнiх реалiях - це iмiтацiя
боротьби з явищем, якого не iснує. Бо, як засвiдчили подiї минулої суботи,
бойовики Третього рейху виглядали пристойнiше, нiж "антифашисти" вiд
влади.
Водночас цю технологiю влада запустила передусiм для
того, щоб мобiлiзувати свiй електорат. Виборцi Януковича та Партiї регiонiв
останнiм часом почали розпорошуватися, а тому Банковiй конче потрiбна якась
консолiдацiйна iдея, яка б їх струсонула. Тому вона дає їм сигнал: так,
Янукович, може, не такий вже й хороший, як вам колись здавалося, але вiн єдиний
гарант того, що iз Заходу не прийдуть бандерiвцi i не насадять "фашизм"
по всiй Українi. Мовляв, доки будуть фашисти -- доти будуть бiйки. Це штучне
культивування страху: мовляв, подивiться, у столицi вже йдуть вуличнi бої!
А електорат у Януковича поки що не такий вже й
маленький, завдяки йому вiн перший раз мало не став президентом, а згодом таки
посiв цей трон. Цi люди не бачать того, який смiшний вигляд має мiльярдер
Тигипко, який, закликаючи в Європу, стоїть пiд прапором партiї Сталiна. Зате
вони добре уявляють, якими жахливими можуть бути сутички з участю висмоктаних з
владного пальця "фашистiв".
- Але чи не може статися так, що суспiльна напруга,
яку iнспiрує влада, може обернутися проти неї самої?
Д. Богуш: -- Той, хто здатний хоч трохи думати,
розумiє, що так званi антифашисти -- це насправдi класичнi гопники, рекетири. I
тут опозицiї потрiбно розвивати зустрiчну асоцiативну тезу: українськi
"антифашисти" -- це вiдвертi кримiнальники. Якщо опозицiонерам це
вдасться, то тодi для влади усi цi подiї можуть стати палицею, яка вдарить її
другим кiнцем.
С. Гайдай: -- Є й ще одна умова. Зокрема, головною
стратегiчною метою опозицiї на нинiшньому етапi повинна бути не так
консолiдацiя свого електорату, як демотивацiя виборцiв Януковича. У чому вона
може полягати? Наприклад, опозицiя виходить до народу й оголошує, що спiльним
кандидатом вона визначила Кличка, у разi перемоги якого Яценюк i Тягнибок
стають вiдповiдно прем'єр-мiнiстром i головою Верховної Ради. Багатьох
зазомбованих жителiв Сходу це збило б з пантелику, бо до Кличка навiть
схiднякам важко прилiпити ярлик фашиста, вiн має серед них авторитет i вмiє
говорити їхньою мовою. I це лише один з прикладiв.
-- Як, на вашу думку, у цих обставинах дiє опозицiя?
Д. Богуш: -- В опозицiї повинна бути переможна
стратегiя. Останнiй її мiтинг продемонстрував, що такої стратегiї ще немає.
Вона не може доступно пояснити своїм симпатикам, заради чого вони повиннi
виходити на вулиці. Хто єдиний кандидат на пост президента України та мера
Києва? Яка майбутня стратегiя розвитку країни? Чи є у неї свiй, альтернативний
план розвитку економiки? Яку модель країни опозицiя запроваджуватиме, якщо
прийде до влади? Чому немає тiньового опозицiйного уряду, аби всi бачили, хто з
опозицiонерiв на яку посаду претендуватиме? Чи є в опозицiї антикризовi
менеджери, здатнi керувати країною? Якщо є, то хто вони? Цей список питань, на
яких ми не чуємо вiдповiдi вiд опозицiї, можна продовжити.
С. Гайдай: -- Опозицiя ще слабка. Наперед знаючи, що
їй протистоятимуть значнi ресурси влади, вона не зумiла належно пiдготувати
київський мiтинг.
У 2004 роцi напередоднi Помаранчевої революцiї в
опозицiї був єдиний лiдер, блок полiтичних сил, єдина i тривала iнформацiйна
кампанiя, єдина програма i врештi єдиний штаб. Можливо, у нинiшньої опозицiї
також усе це є, просто її симпатики про це ще не знають? Тодi б це було для них
справжнiм сюрпризом.
Юрiй ГРИЦИК
Немає коментарів:
Дописати коментар