Експерти оцінили шанси опозиції "повалити
режим" вже у травні
До фінального мітингу опозиції в рамках кампанії
“Вставай, Україно!” залишилось зовсім небагато часу. 18 травня, в День Європи,
опозиціонери обіцяють зібрати в Києві такий потужний протест, який змусить
нарешті владу
рахуватися зі своїм народом.
Арсеній Яценюк, Віталій Кличко й Олег Тягнибок активно
агітують українців приїхати в травні до столиці, щоб показати Януковичу, хто в
країні господар. Утім, видається, чіткого плану, як діяти 18 травня, в
опозиціонерів ще нема.
В інформаційному ж просторі точаться суперечки довкола
того, яким має бути протест. Одні вважають, що це має бути велелюдний
"стаціонарний" мітинг з метою показати владі, що народ здатен
зібратися і скинути її в будь-який момент. Інші -- прихильники радикальних
сценаріїв, чекають, що опозиціонери виведуть до влади людей
з чіткими вимогами і не підуть з вулиці доти, доки
влада ці вимоги не виконає.
Який варіант виберуть самі опозиціонери? І які
наслідки може мати 18 травня? Аналізуємо в розмові з експертами -- головою
правління Центру стратегічних досліджень Павлом Жовніренком та директором
Центру політичних досліджень і конфліктології Михайлом Погребинським.
-- Чого чекаєте від мітингу 18 травня?
-- Як я розумію, центральна ідея -- це усунення
Януковича й Азарова від влади. Однак опозиціонери її ще чітко не сформулювали,
тож, цілком можливо, за місяць мета може бути поставлена інша. У всякому разі
вона має бути дуже чіткою, простою і зрозумілою. Щоб кожен, хто приєднається до
акції, чітко усвідомлював, навiщо він там.
Залежно від того, якою буде мета, треба визначати й
характер мітингу. У жодному разі опозиціонери не повиннi допустити, аби на цій
акції були проплачені учасники. Якщо 18 травня бодай 5% учасників стоятимуть за
гроші -- це буде провалом. Ця акція тоді нічим не відрізнятиметься від
попередніх “революцій” опозиції, обіцяних країні протягом останніх років, і не
матиме жодних наслідків.
-- Доки в опозиціонерів нема єдиної об'єднавчої ідеї,
говорити про можливість революції на їхніх заходах немає сенсу. Акції “Вставай,
Україно!” не можна назвати повноцінними акціями протесту. Це все радше
репетиції справжніх мітингів. Як на мене, фінальна частина цієї кампанії не буде
винятком. Адже її ідея дотепер невідома людям, і я не вірю, що її встигнуть за
місяць сформувати і донести до відома суспільства. А просто так, невідомо
навіщо, люди виходити на вулиці не стануть. Революція лише заради того, щоб
скинути Януковича з невідомими планами на майбутнє, вважаю, після 2004 року
взагалі неможлива.
-- Якими повинні бути дії опозиціонерів? Чи варто
демонструвати владі агресію?
-- Думаю, агресія у буквальному сенсі, тобто вила,
масові заворушення, -- це якраз те, чого дуже чекає від опозиціонерів влада,
щоб придушити зібрання за допомогою міліції. Тому акція має бути мирною. Але
водночас
креативною. Це означає не просто зібратися на площі,
постояти, послухати лідерів і розійтись. Під час цієї акції мають відбуватися
події, які заряджатимуть учасників енергетикою протесту, надихатимуть їх не
відступати від поставленої мети, спонукатимуть людей приєднуватися.
-- Про що йдеться?
-- Як варіант, я б запропонував опозиціонерам
влаштувати ходу на "Межигір'я" -- звільняти Януковича з його фортеці.
Це ж закрита зона, у якій наш Президент фактично ізольований від людей. Якщо
Тимошенко сидить за рішенням суду, то Віктор Федорович перебуває в закритій
зоні без будь-яких на те підстав. Тож звільнення його
звідтіля його ж народом -- цілком логічна акція. І
людям було б весело, і в рамках поставленої мети.
-- Чи можна на цьому мітингу досягти конкретних
результатів? Зрушити політичну ситуацію в країні з мертвої точки?
-- Я не певен, що ця акція буде настільки потужною, що
можна говорити про цілковиту зміну влади. Однак однією з вимог може бути
призначення виборів мера столиці та депутатів Київради. Поєднати
загальнонаціональні цілі з
київськими, які на мій погляд, нині неподільнi.
Столиця, позбавлена можливості обирати собі місцеву владу разом з іншими
містами держави, -- це ненормально. Також опозиція може і повинна вимагати 18
травня скасування скандального закону про референдум. Можливі й інші вимоги.
-- Я би вважав величезним досягненням, якби на цьому
мітингу опозиція зібрала реально бодай кілька десятків тисяч людей і перед своїми прихильниками
висунула єдиного кандидата у Президенти. Тоді можна було б говорити, що їхня
діяльність у напрямку мобілізації суспільства перед 2015 роком прогресує, що
вони здатні серйозно опонувати владі, а не лише кричати, яка вона погана.
-- Чи здатні опозиціонери організувати мітинг, який
матиме якісь серйозні політичні наслідки?
-- Щоб був результат, потрібно працювати з людьми,
особливо на Сході. Депутати від опозиції мали б поділити між собою округи у
східних областях і відкрити у кожному місті свої приймальні. Людям на Сході
нема до кого звернутися зі своїми проблемами, нема куди йти, щоб захистити свої
права. Водночас порушують їх часто, і протестні настрої у базовому регіоні
партії влади посилюються.
Опозиційні партії могли б цим скористатися, однак вони
цього чомусь не роблять. Вони збирають у рамках кампанії “Вставай, Україно!”
людей за гроші. Такі факти, на жаль, зафіксовані. І це мало чим відрізняє їх
від влади. А хто повірить лідерам, які не вірять у народ і намагаються його
купити? Опозиційні лідери поки що не демонструють
зарядженості на революційні зміни в Україні, на опір
системі.
Якщо до 18 травня у свідомості наших опозиціонерів не
відбудеться революції, не будуть визначені цілі, мітинг у цей день не принесе
країні нічого, крім чергового розчарування і зневіри.
Олександра ТАМКОВА
Джерело: http://www.expres.ua/main/2013/05/05/86603-chekaty-18-travnya-novoyi-revolyuciyi-chergovogo-pshyku
Немає коментарів:
Дописати коментар