Як гідророзрив пласта вплине на вибір України між Росією та ЄС?

Питання української політики енергозабезпечення та ціна, яку Україна платить за енергоносії, завжди були тісно пов'язані з прикордонними питаннями відносин (і енергетичної залежності) України з Росією. Це в свою чергу впливає на вибір, який Києву неминуче доведеться зробити щодо очолюваного Росією Митного союзу (МС) і Угоди про асоціацію та створення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі з Європейським Союзом (AA/DCFTA).

Джеймс Джордж Джатрас, заступник директора Американського Інституту в Україні, спеціально для UBR.UA

Ми маємо всі ознаки того, що перед Києвом стоїть дилема, яка останнім часом стала особливо гострою у зв'язку з тим, що країна знаходиться на критично важливому етапі перед наближенням у травні цього року крайнього терміну, коли Україна повинна буде продемонструвати виконання означених Брюсселем умов для просування підписання AA/DCFTA. З свого боку Москва виставила власні умови та наголошує, що в якості всього лиш "спостерігача", Київ не матиме жодного впливу на МС і що зважаючи на зниження значення України як транзитної держави Москва буде розглядати можливість участі в газовому консорціумі з Україною тільки за умови виходу Києва з Енергетичного Співтовариства з ЄС. Як висловився Пол Гобл, авторитетний американський коментатор, відомий своїми антиросійськими поглядами, Москва фактично "вимагає від України порвати із Заходом в обмін на гарні відносини з Російською Федерацією".

UBR.UA: Чи стане гідророзрив поворотним фактором для України?

Джеймс Джордж Джатрас: У такому контексті додаткову значимість має припущення, що видобуток сланцевого газу методом гідравлічного розриву пластів ("гідророзриву") може стати тим фактором, який змінить правила гри для України. Як вже докладно висвітлювалося в повідомленнях про січневий угоді, підписаній у присутності Президента Януковича між українською владою і компанією Royal Dutch Shell під час другорядної програми заходів в ході Всесвітнього економічного форуму в Давосі, вважається, що Україна володіє за деякими оцінками 1,2 трильйонами кубометрів запасів сланцевого газу, що є третіми за величиною запасами в Європі. Українські чиновники говорять про те, що інвестиції Shell  найімовірніше складуть близько 10 мільярдів доларів США, але також не виключають того, що сума може досягти 50 мільярдів. У травні 2012 року компанії Shell і Chevron виграли тендери на розробку відповідно Юзівського і Олеського родовищ сланцевого газу. А у серпні того ж року ExxonMobil (головний оператор), Shell, OMV Petron (Румунія) та державна компанія "Надра України" виграли тендер на видобуток сланцевого газу на Скіфській нафтогазоносній ділянці чорноморського шельфу. Компанії Shell і ExxonMobil досліджують можливості розробки родовищ сланцевого газу в басейнах Львівської та Донецької областей.

У міру того як Україна буде просуватися з планами видобутку сланцевого газу, все голосніше звучатимуть конкуруючі заяви прихильників, які обіцятимуть економічні вигоди, і супротивників, які застерігатимуть про небезпеку для екології. Відомо, що технологія гідророзриву пластів скрізь викликає безліч суперечок, як щодо наслідків для навколишнього середовища, так і в плані впливу на економіку.

У Сполучених Штатах застосування цієї технології призвело до різкого економічному підйому деяких регіонів (що найбільш помітно на прикладі Північної Дакоти) і вже стало чинником стрімкого падіння цін на газ (що досягли найнижчого рівня за останні 35 років), а також зниження рівня деяких викидів внаслідок заміни використання вугілля на сланцевий газ. В інших регіонах переважують побоювання щодо негативних наслідків для екології. До прикладу, в штаті Нью-Йорк (оскільки багато хто за межами Сполучених Штатів можуть і не усвідомлювати, що Нью-Йорк - це не тільки місто, але й штат, площа якого перевищує площу Греції або Болгарії) з огляду на чинний з 2008 року мораторій фермери можуть тільки спостерігати, як їхні сусіди з Пенсільванії по інший бік кордону отримують солідні виплати, у той час як їм самим заборонено давати дозвіл на проведення гідророзривів на своїх землях. (У США, на відміну від багатьох країн, приватні землевласники володіють правами на розробку надр, і таким чином, матеріальні блага йдуть не тільки уряду або енергетичним компаніям.)

Аналогічна драма розігрується і в Європі, де, приміром, французькі захисники довкілля, яких страшить закінчення десятирічного заборони на гідророзриви, разом з противниками цієї технології все ще беруть гору. Навіть сусідній з Україною Польщі, яка розглядалася як один з найбільш перспективних регіонів для використання даної технології, зазнала деякого охолодження через незадовільні результати попередніх геологорозвідувальних робіт і звинувачень уряду в спробах змусити критиків замовкнути.

UBR.UA: Питання про застосування гідророзриву загострює внутрішній політичний розкол України і її геополітичний вибір

Джеймс Джордж Джатрас: Суперечки з приводу застосування гідророзриву пластів в Україні набули політичного забарвлення, хоча і в несподіваному ключі. Як зауважив Тарас Кузьо, провідний оглядач з питань України:

"Зазвичай проросійськи налаштована і підтримуюча Януковича Комуністична партія України (КПУ) і дві з трьох опозиційних партій ("Свобода" і "Батьківщина") виступають проти видобутку сланцевого газу. Прем'єр-міністр [Микола] Азаров сказав заступнику держсекретаря США Венді Шерман в Києві 19 -го березня: "Нехай вони вам пояснять, чиї інтереси вони захищають. З одного боку, мовою патякають щось проти Росії, з іншого боку, є, по суті, агентами Російської Федерації. "В той же час, адміністрація Януковича - яку часто вважають на заході "проросійською"- підтримує те, що може виявитися найбільш виграшною для України картою в плані зменшення її залежності від Москви."

Описуючи ситуацію в кількох словах, можна відзначити, що для України політична сторона видобутку газу методом гідророзривів відображає не тільки складний комплекс економічних та екологічних чинників, які присутні і в інших країнах, але також відсутність дієздатності та категоричну відмову від компромісів, які проявляються практично у всіх питаннях, від судового переслідування Юлії Тимошенко до кулачних боїв у парламенті, спровокованих використанням російської мови. Наприклад, навіть якщо розробка сланцевих родовищ таки виправдає покладені економічні надії, Олександр Мотиль, критик уряду Януковича, пророкує, що "глибоко корумпований і все більш авторитарний режим Януковича пустить легкі гроші, отримані від видобутку сланцевого газу, на те, щоб стати ще більш корумпованим і авторитарним, і буде ще більше покладатися на силові структури, щоб залишатися при владі. Будучи і так неконкурентоспроможною, українська економіка ще більш втратить позиції, а населення ще більше зубожіє. З наростанням народного гніву в бік беззаконного і репресивного режиму буде зростати і потенціал масового всенародного вибуху."

Враховуючи те, що українське політичне життя під натиском нових технологій так само схильне до утворення тріщин і зламів, як і гірська порода, можна очікувати, що дебати з цього питання наберуть найбільш екстремальних форм - прихильники будуть вітати видобуток сланцевого газу як "паличку-виручалочку", чарівне рішення, яке перетворить Україну на енергетичну "супердержаву", а супротивники будуть бити на сполох, пророкуючи екологічний "геноцид".

Однак, виходячи з досвіду інших країн, між цими двома полюсами "технологічного Набукко" або "хімічного Чорнобиля" є доволі великий простір. У той час як Україна б'ється над тим, чи є майбутнє у потенційного видобутку сланцевого газу, необхідно все-таки приглушити риторику і вислухати думки всіх зацікавлених сторін, а не тільки змагань політиків, з усього комплексу цих взаємопов'язаних питань. Це включає і величину ресурсів, які можна оцінити (а також вплив на українські ціни на газ і енергетичну незалежність), і відносини з Росією і Європою, і ймовірні екологічні та споживчі наслідки для українців, і те, як найкращим чином розпорядитися очікуваними доходами.

Це вимагатиме повного і всебічного публічного обговорення всіх точок зору, включаючи думки прихильників і опонентів застосування гідроразривов з позицій промисловців, екологів і споживачів, яке має відбуватися в атмосфері конструктивного діалогу, неупередженості та взаємної довіри. Це було б непростим завданням для будь-якої країни, а тим більше непростим воно є для України.

 Джерело: http://www.ji-magazine.lviv.ua/anons2013/Dzhatras_Yak_gidrorozryv.htm