Тіньова приватизація – 2012. Що ще встигли розтягти чесні бізнесмени?

Поряд з законодавчо оформленими процедурами привласнення державних активів придворні олігархи використовували цілий набір тіньових коштів.

У загальних словах, це будь-які форми привласнення державної власності без грошей або з мінімальними витратами. Серед них: санація, оренда, банкрутство та створення спільних підприємств, "вигідних" державі.

Причин застосування непрозорих схем дві.

Перша - небажання влади розпалювати суспільне невдоволення по таким резонансним підприємствам як "Укрзалізниця", "Нафтогаз", "Енергоатом", "Укренерго", "Укрінтеренерго", "Укргідроенерго".

Друга - банальна відсутність у олігархів достатніх сум грошей, щоб за що залишилися до президентських виборів два роки задовольнити свої апетити.

Особливе акціонування

У лютому 2012 року Верховна рада прийняла закон "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Згідно до нього створюється підприємство у вигляді ПАТ з концентрацією 100% акцій у власності держави.

Новий суб'єкт господарювання утворюється шляхом злиття Державної адміністрації залізничного транспорту України - "Укрзалізниці", підприємств, установ та організацій залізничного транспорту.

Крім того, в статутний капітал повинні бути внесені акції, частки та паї, що належать державі в компаніях, створених за участю підприємств залізничного транспорту.

За твердженням влади, дана схема реформування покликана розмежувати функції державного і господарського управління галуззю.

Існує і протилежна думка. Воно зводиться до того, що акціонування "Укрзалізниці" стане першим кроком по розділу кращих активів української залізниці. Згідно з цієї думкою, компанію не можна приватизувати, оскільки це стратегічний об'єкт, який повинен належати державі, а не приватним власникам.

В іншому випадку, він неминуче створить монопольний "перекіс", який дозволить власникам "залізки" диктувати всій країні, скільки та повинна платити. А монополії в Україні, як відомо, не регулюються. Антимонопольний комітет зайнятий не своїми прямими обов'язками, а прямо протилежним - охороною Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та інших шанованих панів від антимонопольного законодавства. Точно так само АМК захистить нових монополістів у сфері з/д перевезень.

Повернемося до "Укрзалізниці". Акціонерне товариство - це один з різновидів господарських товариств. Ним визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників товариства по відношенню до цього товариства.

Учасники АТ - акціонери - не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків у межах вартості приналежних їм акцій. На жаль, в українських умовах це означає, що можна спочатку вивести всі гроші, а потім "покласти" успішне підприємство з десятками тисяч клієнтів, і не понести за це ніякої відповідальності.

Згідно статті 10 закону про створення АТ "Укрзалізниця" весь прибуток від господарської діяльності залишається в розпорядженні акціонерного товариства.Отже, держава, що володіє 100% акцій, не отримає нічого у вигляді дивідендів.

При цьому з нинішньої залізниці у власність держави переходять магістральні залізничні лінії, розміщені на них технологічні споруди і передаються пристрою.Відповідно всі витрати на їх утримання буде нести держбюджет, тобто всі громадяни.

Але перед цим відбудеться ще один важливий етап. Все ще державна "Укрзалізниця" повинна купити величезну кількість нових вагонів, які після цього передасть своїм дочірнім структурам, які спеціально створені для дерибану. А вже дочірні структури розберуть собі олігархи - швидше за все, через механізми тіньової приватизації. Насправді, навіщо платити більше? Куди ж піде все інше? Куди піде рухомий склад - головний актив "Укрзалізниці"? ЕП уже писала, що групи "Сім'ї" і Ріната Ахметова вже давно поклали око саме на цю частину власності залізничного монополіста. І задумка олігархів зводиться якраз до того, щоб забрати собі активи, які генерують прибуток. А технологічні витрати залишити на державі. По суті, все так і відбувається, хоча наполегливо називається "реформою".

Швидше за все, якраз для завершення "реформи" на посаду міністра транспорту призначений колишній головний залізничник - Володимир Козак. За нашими даними, він є гравцем, який влаштовує обидві сторони - і "Сім'ю", і Ахметова.

Інакше кажучи, всі "вершки" дістануться тим, хто буде реально керувати АТ, а "корінці" - державі. Тому з великим ступенем імовірності можна спрогнозувати, що залізничні вокзали, які ще перебувають у більш-менш пристойному стані, скоро зміняться убогими сараями.

Симптоматична корпоратизація

Указом президента № 187 від 12 березня 2012 Кабінету міністрів і Міненерговугілля було доручено провести підготовку до корпоратизації Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" і Національної енергетичної компанії "Укренерго".

Що ж криється за нешкідливим словом "корпоратизація"? Це та ж зміна форми власності компанії шляхом акціонування, але є й відмінності.

По-перше, при акціонуванні відразу затверджується план розміщення акцій, в якому визначається розмір і порядок їхнього продажу. При корпоратизації ж продаж акцій відкладається до спеціального рішення уповноваженого органу. Для "Енергоатома" і "Укренерго" цей уряд.

По-друге, при класичному акціонуванні встановлюється велика ступінь розпорядження фінансовими коштами компанії, ніж при корпоратизації.

Тобто, корпоратизація нагадує акціонування з особливими застереженнями.

Здавалося б, ці застереження з'ясовні особливими техногенними ризиками, які несуть енергетичні об'єкти.

Перш за все, мова йде про атомні електростанції. НАЕК "Енергоатом" експлуатує Запорізьку, Рівненську, Хмельницьку і Південно-українську АЕС. Ще він об'єднує Ташлицьку ГАЕС і Олександрівську ГЕС, всі три - в Миколаївській області. До складу компанії входить також Донузлавська ВЕС, Крим.

НЕК "Укренерго" також стратегічно важлива. Вона здійснює диспетчеризацію енергосистеми України і передає електроенергію від електростанцій до мереж обласних постачальних компаній. Зараз до неї входить вісім основних структурних підрозділів - електроенергетичних систем, які охоплюють територію всієї України.

На балансі компанії - 22 тис км ЛЕП класом напруги 750, 500, 330 і 220 кіловольт. Є лінія постійного струму, 800 кіловольт, і міждержавні лінії, які об'єднують Україну з Росією, Білоруссю, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Молдовою. У складі компанії - 132 підстанції.

У такому випадку, навіщо проводити корпоратизацію? Адже всі ці об'єкти повинні перебувати під пильною увагою наглядових органів держави.

На думку експертів, вагомих причин для перекладу "Енергоатому" і "Укренерго" в АТ немає. Як стверджує експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко, корпоратизації держкомпаній повинна передувати імплементація європейського законодавства в рамках Енергетичного співтовариства.

Робимо єдине логічне припущення: процес корпоратизації держкомпаній ініційований президентом в інтересах великих вітчизняних бізнес-груп, і переклад цих компаній в акціонерні товариства - лише етап перед їх подальшою приватизацією.

Від себе додамо, що персона Фірташа якраз виглядає дивно в цьому розкладі. За наявними у нас даними, на приватизацію "Енергоатому" претендує "Сім'я". А "Укренерго", безумовно, цікава Ахметову. За словами Омельченка, обидві компанії знаходяться в полі інтересів енергетичного холдингу "ДТЕК" Ріната Ахметова і фірми Group DF Дмитра Фірташа. Першою дані придбання необхідні для посилення вертикальної інтеграції в рамках холдингу. Другому цікаво закріпитися на енергетичному ринку.

На підтвердження наших припущень, зробимо важливе застереження. Накопичений за двадцятиліття незалежності України досвід свідчить, що будь-яка корпоратизація або акціонування неминуче закінчуються приватизацією - переходом держвласності в руки олігархії. Цьому завжди передує етап банкрутства підприємства.

Згідно з указом президента від березня 2012, уряд повинен був підготувати законопроекти про корпоратизацію "Енергоатому" і "Укренерго" та представити їх на розгляд Верховної ради. Однак влада пригальмувала цей процес.

Швидше за все, причин дві: боязнь посилити резонанс, викликаний прийняттям закону про акціонування "Укрзалізниці", і прагнення як слід розхитати фінансові показники "Енергоатом" і "Укренерго" (щоб пояснити необхідність їх продажу).

Для виконання другого завдання 21 листопада 2012 Верховна рада прийняла закон, який змінює умови роботи на ринку відновлюваної енергетики. Раніше компенсація "зелених тарифів" Андрію Клюєву за сонячні електростанції та Ринату Ахметову за вітряні електростанції здійснювалася за рахунок всіх учасників енергоринку. А тепер, коли більшість теплових електростанцій стали приватними, - тільки за рахунок діяльності "Енергоатома" і "Укренерго".

Дивна реорганізація

У квітні 2012 року Верховна рада внесла в закон "Про трубопровідний транспорт" зміни, дозволивши Кабміну реорганізовувати "Нафтогаз". При цьому парламент нібито заборонив приватизацію українського газового монополіста і компаній, які будуть створені в результаті його реорганізації.

Основна декларована владою мета реорганізації НАК - виконання вимог Європейської енергетичної хартії про розподіл "Нафтогазу" на три окремі складові: з видобутку, транспортування та продаж палива.

Проте є підстави припускати, що внесені до закону зміни заклали механізм тіньової приватизації газотранспортної системи.

Наприклад, у законі скасована стаття, яка забороняла приватизацію ГТС. Зате з'явився пункт про те, як вона буде відбуватися: шляхом передачі ряду активів "Нафтогазу" акціонерним товариствам за участю приватного капіталу.

При цьому бюджетні установи з процесу завбачливо виключені. Відповідно, очевидна справжня мета влади щодо реформування НАК: отримати можливість маневру по присвоєнню "Нафтогазу" поетапно і по частинах.

Хто зацікавлений у приватизації структур "Нафтогазу"? Та хто завгодно, хто хоче працювати на мільярдних ринках. Однак для отримання частки від НАКу потрібно мати адмінресурс. Станом на кінець 2012 року, його мають "Сім'я", російський "Газпром" і відомий Дмитро Фірташ.

До слова, до недавнього ротації уряду саме людина останнього - Юрій Бойко - очолювала енергетичне міністерство. А, в свою чергу, його людина Євген Бакулін очолювала "Нафтогаз". Крім того, люди Фірташа контролювали державні "Укргазвидобування" і "Укртансгаз".

З аутсайдерів можна назвати Ігоря Коломойського, який дивом все ще утримує "Укрнафту" і "Укртатнафту". Зараз за "Укрнафту" в черговий раз взялися перевіряючі, і напевно женевсько-дніпропетровського олігарха таки витіснять з нафтогазових структур. Якщо не в результаті перевірки, то в ході "реформи". Саме з подачі Бакуліна в Україну незабаром повернуться приватні газотрейдери (природно, структури Фірташа вже готові виступити в новій якості). А "Нафтогазу" залишаться мільярдні борги і обслуговування вічно проблемного комунального сектору.

Як випливає з недавньої заяви заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Макухи, уряд напередодні Нового року завершив перший етап реформування "Нафтогазу" - акціонувати його дочірні підприємства "Укртрансгаз" і "Укргазвидобування". Поки що їх продовжують контролювати люди Фірташа.

На черзі - нові етапи "реформи". Примітно, що після акціонування вона може завмерти на невизначений час. "Тіньова" приватизація припускає, що можна не купувати державну структуру за сотні мільйонів гривень, а просто поставити на неї свого керуючого. Що, по суті, і відбувалося довгі роки.

Ефективні приватники

Безумовно, "Укрнафта" повернеться державі далеко не вся. Такі кращі традиції власника групи "Приват".

У 2001 році Ігор Коломойський з партнерами придбав на приватизаційному конкурсі 3,983% акцій "Укрнафти" за 53590000 грн. Завдяки подальшій скупці дрібних пакетів "Приват" довів свою частку в компанії до 42%.

Це, а також встановлення після 2004 року тісних зв'язків з "помаранчевими" урядовцями дозволило Коломойському призначити в керівництво "Укрнафти" своїх людей. "Приватизувавши" менеджмент компанії, бізнесмен отримав право фактично одноосібно розпоряджатися її прибутком.

Оскільки відмова виплачувати державі дивіденди - занадто явне порушення закону, Коломойський знайшов інші способи "заробітку".

На початку 2012 року, після "наїзду" влади на бізнес Коломойського, він почав переводити основні засоби "Укрнафти" на баланс створених ним підприємств.

У січні 2012 року журнал "Корреспондент" повідомив, що нафтогазовидобувне управління "Укрнафти" - "Надвірнанафтогаз" - схвалив передачу в оренду ТОВ "Укркарпатойл" 250 свердловин на Битків-Бабчинському родовищі.

Так співвласник групи "Приват" Ігор Коломойський вирішив відгородитися від збільшення своєї частини в "Укрнафті" за допомогою виведення найцінніших активів - нафтогазових свердловин - в оренду наближеним до себе приватним структурам.

Відтепер, оскільки формально ці свердловини не будуть мати відношення до "Укрнафти", видобутий на них газ можна буде продавати за ринковими, а не регульованим НКРЕ цінами, і не ділити прибутки з державою.

За підрахунками видання, з 2 тис свердловин, які експлуатує "Укрнафта", близько половини вже експлуатуються в рамках спільної діяльності з пов'язаними приватними структурами: Carpatsky Petroleum Corporation, "Моментум Ентерпрайзис (Інтер Юроп)", ТОВ "Надра-Інвест". Це і є механізми "тіньової" приватизації, про які ми говоримо в даному матеріалі.

Це означає, що "Укрнафта" може в будь-який момент передати цим підприємствам свердловини, що залишилися  захистивши тим самим "Приват" від ризику втратити контроль над найбільшою нафтовидобувною компанією країни.

Для пересічних громадян це означає, що великі обсяги газу українського видобутку так і не будуть використані для вирішення їх соціально-економічних проблем.

Дорогі орендатори

Якщо Коломойському доводиться "хімічити", щоб безкоштовно покористуватися державною власністю, то Дмитру Фірташу після президентських виборів 2010 року влада сама робить один за іншим дорогі подарунки.

На початку 2012 року ВАТ "Кримський титан", 49% акцій якого належало Group DF Дмитра Фірташа, після трирічної судової тяганини підписало мирову угоду з ФГУ та погодилося погасити 151 млн грн боргу за оренду Іршанського ГЗК і Вольногорного ГМК.

Зверніть увагу на всю цинічність даної мирової угоди. Фірташ зобов'язаний був платити гроші за те, що безкоштовно добуває в кар'єрах необхідну руду. Але мало того, що Фонд держмайна за три роки не зробив жодної спроби відібрати у нього ГЗК - він ще й погодився помиритися з олігархом, якщо той просто заплатить.

В якій державі таке можливо? Мабуть, Україна не даремно займає лідируючі позиції в рейтингах корумпованих держав.

При цьому, за словами Рябченка, у мировій угоді був записаний пункт про те, що сторони укладуть новий договір про оренду Іршанського ГЗК і Вольногорного ГМК на той самий термін, на який було укладено попередню угоду.

Тобто, Фірташ напевно і далі продовжить добувати необхідну руду для одного з найприбутковіших металлургічних виробництв у світі. Безкоштовно. До слова, не приватизувавши ГЗК, а просто взявши їх в оренду.

Вільногірський комбінат базується на найбільшому в Європі родовищі титаноцирконієвих руд, а Іршанський комбінат розробляє Междуреченське родовище титанових руд. Нагадаємо, це ми про "тіньову" приватизацію унікальних гірничо-збагачувальних комбінатів.

Використовуючи продукцію цих комбінатів, Україна отримувала унікальну можливість реалізувати замкнутий цикл виробництва титану, цирконію, гафнію, які використовуються у високотехнологічному машинобудуванні, ядерній енергетиці, авіабудуванні та космічній промисловості.

Вартість кожного комбінату - 3-5 млрд дол Продавши їх за реальну вартість, держава могла б залатати багато дірок в бюджеті. Річний прибуток Вільногірського ГМК складає 200 млн дол, Іршанського ГЗК - 150 млн дол

Нинішній же орендар заробляє колосальні гроші на вкрай низькій вартості плати за видобуток мінеральної сировини. Ставка плати за одиницю погашених запасів титанової руди в 2012 році становила 3,99 грн за тонну, титаноцирконієвої - 7,4 грн за тонну.

У теж час на ринку тонна концентрату ільменіту коштує 300 дол, цирконієвого - 3 тис дол, рутилового - 2700 дол. А тонна титанової губки - і зовсім 10 тис дол. Так що відповідь на питання, реальну чи плату бере держава за використання своїх надр , цілком очевидна.

Безплатні мережі

Однак комбінатами щедрість влади у відношенні Фірташа не закінчилася. 20 серпня 2012 Кабмін Миколи Азарова прийняв постанову № 770 "Деякі питання використання держмайна для забезпечення розподілу природного газу на праві господарського розпорядження".

У документі зазначається: "Установити, що державне майно, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарських товариств з газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від їх основного виробництва, а використовується зазначеними товариствами на праві господарського розпорядження ". Преса видала новина із заголовком" Уряд заборонив приватизувати газорозподільні мережі ". Проте все виявилося не зовсім так.

Що ж сталося? Уряд підтвердив неможливість приватизації ГРС, але в той же час встановило, що газорозподільні мережі не можуть бути відокремлені від облгазів та міськгазів. Також визначено, що ці компанії використовують мережі на праві господарського розпорядження.

Господарський кодекс говорить, що право господарського розпорядження є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє і користується майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правочинності щодо розпорядження ним.

Також власник майна - в даному випадку держава - контролює використання та збереження майна, не втручаючись в оперативну господарську діяльність.

Цей же кодекс визначає, що суб'єкт підприємництва, який працює на основі права господарського розпорядження, має право на захист своїх майнових прав також від власника - держави.

Крім того, згідно з урядовою постановою Міненерго має укласти з облгазами та міськгазами договори про надання газорозподільних мереж на тому ж праві господарського розпорядження.

Але погодьтеся: хіба вся ця юридична хіромантія змінює основну суть події процесу? Газорозподільні мережі дісталися Фірташу, формально залишившись на балансі держави. Дісталися безкоштовно і надовго.

Приватне партнерство

Воістину Фірташ - фаворит Віктора Януковича. Цікаво, за які такі послуги?

Два комбінати і газорозподільні мережі - далеко не всі подарунки влади удачливому підприємцю.

Спочатку Фірташ без конкурсу, в шість разів дешевше поточної ринкової вартості придбав держчастку в ПрАТ "Кримський титан" і став його повновладним господарем, а потім без бою отримав Запорізький титаномагнієвий комбінат.

Це стало можливим завдяки тому, що в умовах конкурсу було записано: "Покупець повинен забезпечити ЗТМК сировиною вітчизняного виробництва". Того самого - що добувається на безкоштовних ГЗК.

У новому ТОВ Фірташ отримав 49%. Причому віддали олігархові майновий комплекс ЗТМК фактично безкоштовно. Смішно і те, що за законом під час створення ТОВ недержавний учасник не зобов'язаний вносити інвестиції в розвиток підприємства, але отримує пріоритетне право на викуп держчастки. В липні 2012 року, з подачі представників Партії регіонів, парламент виключив комбінат зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації .

В експертному висновку для Кабміну прямо сказано, що передача майна ЗТМК до складу нового суспільства означає безоплатну передачу власності держави в обмін на отримання корпоративних прав, "які не забезпечать повноцінного контролю держави" над заводом. І тому вона незаконна.

Банкрутство через санацію

Активно використовувався придворними олігархами в 2012 році і такий перевірений ними спосіб тіньової приватизації державних активів як банкрутство. Його технологію детально розписала преса.

Так, у 2012 році через процедуру санації фактично завершено банкрутство "Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд".

За нашими даними, це зроблено в інтересах структур Ріната Ахметова і Вадима Новінського, які повинні отримати нове потужне джерело залізорудної сировини. Втім, поки що підтверджень цієї інформації немає.

Делікатність ситуації в тому, що цей комбінат почав будуватися ще в радянський час на засоби п'яти країн: СРСР, Румунії, Угорщини, Болгарії і Словаччини. Після 1991 року він перейшов у спадок Україні.

Узгодження інтересів п'яти країн при продажі цього довгобуду протягом усіх 20 років було головною перешкодою для його приватизації.

Навіть тепер, якщо КГЗКОР "оприбутковують" шляхом банкрутства через санацію, це напевно призведе до міжнародного скандалу.

Компанія "Київенерго", яка входить до "ДТЕК" Ріната Ахметова, в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" ініціювала банкрутство "Київського державного заводу" Буревісник ", що  заборгував їй. Це підприємство працює в області складного морського приладобудування. Є й інші приклади" успішного "використання механізму банкрутства для отримання контролю над активами.

Господарський суд Сумської області почав процедуру санації найбільшого виробника фосфатних добрив - "Сумихімпрому". Він випускає фосфатні добрива, двоокис титану і залізо-окисних пігментів.

Безумовно, ця операція проведена в інтересах Фірташа. Після інавгурації Віктора Януковича в 2010 році сумської комбінат очолив Ігор Лазакович, який до цього чотири роки працював заступником голови правління ЗАТ "Кримський титан" Фірташа. Він довів колись прибутковий завод до стану неплатоспроможного. Парадоксально, тепер він керує санацією підприємства.

Постачальниками сировини для "Сумихімпрому" стали структури Фірташа. Після цього проти комбінату було порушено справу про банкрутство. Так в 2012 році була закріплена титанова монополія Фірташа в Україні. Насправді, на цих заводах він господарює давно, але юридично тепер все бездоганно.

Хитра концесія

У травні 2012 року Верховна рада прийняла закон "Про морські порти України", а в листопаді 2012 року Кабмін прийняв постанову № 1055 "Деякі питання надання в концесію об'єктів державної власності", згідно з яким всі 18 морських портів України можуть бути передані в концесію.

Про основних орендарів в ключових портах країни ЕП уже писала. Тому здогадатися, як буде вирішено питання розподілу активів, зовсім не складно.

"Сім'я" та Рінат Ахметов - основні вигодонабувачі від закону "Про морпорти".

Звичайно, концесійний механізм дозволяє залучити приватний капітал у розвиток активів, які з точки зору довгострокових суспільних інтересів повинні залишатися під контролем держави.

Однак в українських реаліях концесія є для олігархів засобом отримання портових об'єктів на строк до 50 років за ціною набагато нижчою від ринкової.

Маючи абсолютно неефективну структуру управління галуззю, безнадійно застарілі основні фонди, в умовах скорочення вантажопотоку порти щорічно відраховують до бюджету 1,6-1,8 млрд грн (дані за 2009-2010 роки).

Є підстави припускати, що ці суми сильно занижені. Контроль над портами вже довгі роки виконують люди, призначені то однією, то іншою політичною силою. В останні роки - це структури "Сім'ї" і Ахметова.

І все ж, це пристойні гроші. Тепер мільярдні доходи підуть не в казну, а в кишеню концесіонера. Він повинен буде щорічно платити в бюджет лише певну суму - концесійний платіж, який є фіксованим і індексується на рівень інфляції. Мінінфраструктури підрахувало, що таких надходжень буде 600 млн грн на рік.

До речі, концесійний платіж в бухгалтерському обліку належить до витрат і знижує обсяг оподаткованого прибутку. Отже, держбюджет країни стане отримувати в 2,5-3 рази менше коштів, ніж отримує зараз.

Апетити ростуть

Аналіз найбільш резонансних фактів тіньової приватизації в 2012 році свідчить, що влада отримала або підготувала нормативно-правові умови для отримання в 2013 році в монопольне розпорядження ренту на держактиви вартістю кілька десятків мільярдів доларів.

Це дозволило їм компенсувати брак коштів для повного розграбування економічного потенціалу країни.

Однак трагізм ситуації для України полягає в тому, що 2012 рік став лише підготовчим етапом у плані розграбування державних активів.

Більш того, "сім'я" перетворила державу в особі Кабміну і Фонду держмайна в єдине БТІ з безкоштовної перереєстрації прав державної власності на себе і своїх довірених осіб. Високопоставлені чиновники і придворні олігархи відпрацювали оптимальні схеми привласнення держвласності, а заодно привчили народ до думки про неминучість повного заволодіння нею української "золотої десяткою".

Як свідчать плани приватизації на 2013 рік, озвучені ФДМ, саме 2013 стане основним у задоволенні грабіжницьких апетитів влади.

Володимир Ларцев

Джерело: http://ia-prometei.org.ua/economic/tinova-pryvatyzatsiya-2012-scho-sche-vstyhly-roztyahty-chesni-biznesmeny/#more-66070