Розгортаєш La Repubblica , а там
додаток італійською – тижневик The New York Times International Weekly. А в
ньому великими літерами кольору гірчиці написано: «UCRAINA». Сторінка для
інвесторів, які мають відчути культурну неповторність та економічну привабливість
країни.
І хто ж міг підготувати її, як не Державне агентство з
інвестицій та управління національними проектами України, останній з яких (і чи
останній?!) – термінал для скрапленого газу LNG... Під гірчичним словом «UCRAINA»
– пояснення: «Найтаємничіша загадка Європи». Ще можна б перекласти:
«Найзагадковіша таємниця Європи». Ніяк заперечити. І справді, з кожним кроком
рекламний текст стає чимраз загадковіший, впадаючи, врешті, в цілковитий
абсурд. Читаємо далі про те, що «слов’янська легенда» оповідає, як Бог,
створивши Землю, схопив усі багатства в руки і полетів, кидаючи різним країнам
кому що. А ось над Україною Бог взяв і... чхнув. І розсипалися над нею всі
багатства – далі перелік: і вугілля там, і уран, і алюміній, і мідь, і цинк. А
в кінці ще й додані «рідкісні землі», себто, мабуть, чорнозем, але це вже був
би вищий пілотаж. А потім що не абзац, то діагноз. Ось, наприклад, який
цивілізаційний прорив здійснила Україна. Саме через неї, виявляється, пролягав
Великий Шовковий шлях. і ж які колосальні перетворення відбулися відтоді: у
нинішній Україні, виявляється, «на зміну караванам прийшов залізничний
транспорт» (забули додати: хюндаї). Та й на цьому не кінець: в Україні «порти
дають змогу перевозити товари в контейнерах» і загалом «неперервно
транспортуються великі вантажі». Оце досягнення!
А проекти ж які! «Якісна вода». Полягає в
«забезпеченні населення країни якісною питною водою». Або ж «Чисте місто»:
побудувати 10 сміттєпереробних підприємств. У цивілізованому світі це мали б
бути не проекти, а норма. Ні, є поміж них й амбітні, аж занадто: «Відкритий
світ» – «створення національної мережі інформації та комунікації, заснованої на
технології 4G, що покриє понад 20 тис. шкіл України». Поки до технологій четвертої
генерації, дати б дітям шкільні автобуси і порядні підручники. А це що! Ось
проект «Air Express» («Повітряний експрес») – це, виявляється, побудова
швидкісної залізниці між Києвом та Борисполем! Вочевидь, після хюндаїв, які не
їздять, матимемо відразу потяги, що літають! Ну й ще один проект із сюрреальною
назвою: «Олімпійська надія-2022»... Проект-надія! В умовах, коли експерти
прогнозують, що країну, недорозкрадену до Євро-2012, буде дорозкрадено за
наступні два роки.
А яка фантазія в назвах рубрик! Одна рубрика: «Україна
– скарб Європи, який треба відкрити». А друга: «Відкрити скарби України». До
цього запрошуються інвестори, яким нічого боятися, адже розквіт в Україні
забезпечений, оскільки панують у ній «нова економічна стабільність, нова якість
життя, сильніша система соціальних гарантій, розв’язання важливих проблем
екології». І чи ж можуть не привабити інвесторів такі ось слова: «Україна
подолає своє минуле, це лише питання часу, але багато з тих, хто вже зробив в
країні успішні інвестиції, вам скажуть, що просто необхідно зрозуміти, як
функціонує система, і тоді стає цілком можливим зібрати скарби». А ось згадана
вище агенція (яка, вочевидь, добре зрозуміла, «як функціонує система»!) – це
«гідна спроба розірвати ланцюги минулого і продемонструвати, що Україна може
розквітнути й розквітне». Підпис – Владислав Каськів.
Хтось скаже: може, це ідіоти перекладали? Та ні,
швидше за все, ідіоти писали. На тлі катастрофічного зниження індексу
інвестиційної привабливості України набір потворних радянських штампів, нахабна
риторика, політичний анальфабетизм. Головне ж те, що, жоден із вказаних
проектів так і не був реалізований. Натомість 11 жовтня 2012-го
Держфінінспекція, провівши ревізію фінансово-господарської діяльності агенції,
з’ясувала, що через посередницькі структури було витрачено з порушенням чинного
законодавства 2,8 млн на «формування позитивного іміджу України». А 13 жовтня
вже цю заяву спростувала. Та це копійки. Ось термінал LNG, який директор
Держагентства мав би побудувати з іспанським майстром лижного спорту, і то
колишнім, повинен був зашкалити за мільярд доларів. Варто згадати б, що Луценко
сидить за 600 тис. із хвостиком гривень, витрачених все ж таки на свято МВС. За
посттоталітарною арифметикою, вся ця влада як колективний «каськів» давно
заслужила на пожиттєве ув’язнення.
Словом, може, в нинішній Україні й сталося таке чудо,
що «на зміну караванам прийшов залізничний транспорт», а той відразу
перетворився на «повітряний експрес». Зате єдино необхідного чуда все-таки не
було: політики так і не вийшли з радянської печери. І яка різниця, подасть чи
не подасть якийсь один чи другий «каськів» у відставку. То портрет влади. Це
історія на міжнародному рівні, яка демонструє, що високопосадовці в Україні –
дрібні шулери, некомпетентні особи. Одна з найкращих антиреклам України. А ще ж
залишається аспект, про який чомусь мало хто нині згадується: чи не той самий
персонаж прислужився під час Помаранчевої революції до кризи і розколу «Пори»,
був і тоді звинувачений у махінаціях із коштами, а з підписів, зібраних на
підтримку організації партії, щонайменше третина виявилися фальшивими?
Тож питання, чи не йдеться про ще один проект, який
випав із видимого списку Держагентства: «фабрика провокаторів»? І претензій же
до «зовнішніх ворогів» ніяк пред’явити: патентований українець, тернопільчанин.
Його інтерв’ю 2005 року закінчується символічними словами. Журналістка запитує:
«Все, я зрозуміла, ти справжній авантюрист». Цей цікавий персонаж відповідає:
«Ну, може, й не справжній, але...»
Оксана Пахльовська
Немає коментарів:
Дописати коментар