СіЧЕСЛАВ iНФО : НЕТРАДИЦІЙНИЙ ГАЗ: ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВИДОБУТКУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ДИСКРЕДИТАЦІЇ

- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

субота, 16 березня 2013 р.

НЕТРАДИЦІЙНИЙ ГАЗ: ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВИДОБУТКУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ДИСКРЕДИТАЦІЇ

Михайло Гончар, Сергій Жук

Провівши перші два тендери на розробку покладів нетрадиційного газу (сланцевого, газу щільних порід, метану вугільних товщ тощо), Україна зробила важливий крок у напрямку їх освоєння. За попередніми оцінками Адміністрації енергетичної інформації США, Україна має значні ресурси сланцевого газу та газу щільних порід – приблизно 5,6 трлн. куб. м. загалом. Але довкола тематики видобутку нетрадиційного газу виникло багато гарячих дискусій та відвертих інсинуацій.

Основною є дискусія навколо питання безпеки видобутку сланцевого газу для навколишнього середовища. Занепокоєння виникає з приводу того, що метод гідророзриву пласта (ГРП, або hydrofraking англійською), який використовується для видобутку нетрадиційних видів газу, ніби то здатний викликати землетруси, забруднити водні горизонти та сприяти неконтрольованому виходу газу на поверхню. Довкола цих питань проводиться досить шумна інформаційна кампанія, результатами якої вже є ряд законодавчо закріплених заборон або мораторіїв у європейських країнах на проведення робіт з пошуку та розробки покладів нетрадиційного газу. Тому, різнобічне висвітлення проблемних питань, які можуть виникнути при розробках покладів, мають допомогти напередодні реалізації перших проектів країни зняти ту істерію, яка піднімається з приводу загроз його видобутку.

Те, з якою невідворотністю та швидкістю в окремих країнах Європи розглядається питання видобутку нетрадиційного газу та виносяться заборонні вердикти щодо розробки його покладів методом ГРП, побічно підтверджує припущення про закулісну керованість антисланцевих дій. Вперше публічно і відверто про це сказали представники американської компанії «Шеврон», яка стала жертвою антифрекінгової кампанії в Болгарії. Припущення про диригентську роль третьої сторони дотримуються і політики. Наприклад, член Європарламенту Богуслав Сонік відверто заявив під час квітневих слухань що «за спробами блокувати видобуток сланцевого газу в Польщі стоїть «Газпром». Подібна оцінка існує і в експертному середовищі. Відомий американський експерт російського походження Михаїл Корчемкін висловив припущення, що російський монополіст може фінансувати антифрекінгову активність та оплачувати політиків-важковаговиків, що очолюють рух за чисту воду у Європі.

Болгарський вердикт

Якщо мотиви Франції щодо заборони 2011 року розробки покладів нетрадиційного газу пояснюються діями ядерного лобі та прихильної до нього влади в особі вже колишнього президента Н.Саркозі, який будь-що намагався зберегти домінуюче положення атомної енергетики в енергозабезпеченні країни на тлі Чорнобиля та Фукусіми, то болгарський випадок має іншу природу. У світі ХХІ століття йде енергетичне протистояння між глобальними гравцями, де зброєю одних є енергоресурси та трубопроводи, а інших – глобальні компанії, технології та інвестиції. І Болгарія вже декілька років є одним з театрів європейської енергетичної гри, де актори завдають превентивних ударів і отримують удари у відповідь. У червні 2011-го уряд Болгарії видав ліцензію «Шеврону» на розвідку покладів нетрадиційного газу. 1:0 на користь США – так це сприйняли у Москві. Надання урядом Болгарії на початку грудня статусу національного пріоритету для проекту російського газопроводу «Південний потік» означало 1:1. Відмова Софії від іншого проекту Москви нафтопроводу Бургас – Александруполіс у середині грудня – 2:1 не на користь Росії. Антисланцевим ударом росіяни зрівняли рахунок 2:2, але американці, пролобіювавши рішення уряду в Софії щодо відмови від АЕС «Белене» вийшли вперед 3:2. Росіяни ображено констатували: «Наши заокеанские друзья не упускают ни одной возможности подгадить России».

На Варшавському саміті з питань видобутку нетрадиційного газу та нафти наприкінці березня 2012 р. болгарський прецедент був детально розглянутий експертами. Раптовість, швидкоплинність та координованість антисланцевої кампанії впадають в око. Не встигли чорнила висохнути під ліцензією уряду Болгарії американській компанії «Шеврон» на розвідку родовища в районі містечка Нові Пазар 16 червня 2011 року, як вже через 7 місяців компанія була її позбавлена внаслідок рішення парламенту, викликаного «масовими протестами», перший з яких мав місце вже 2 липня.

Так звані масові акції, на думку болгарських експертів, мали замовний та щедро проплачений характер. За легендою, спонтанні протести зародились у соціальних мережах, а потім вирвались з віртуального у реальний простір. Протести виглядали масовими завдяки телевізійній картинці, хоча насправді такими не були. Усього було зафіксовано 26 акцій. Кількість учасників найбільших з них дещо перевищувала 300 осіб. Таких акцій було лише 4. П’ять акцій віднесено до числа середніх – кількість учасників коливалась від близько 100 до понад 300 осіб. Основними були дрібні акції з числом учасників не більше 100 – їх було 16. Якщо поглянути по часу проведення заходів, то акції проводилися двома хвилями. Після одиночних малочисельних виступів у липні та серпні, перша хвиля з 9 акцій відбулася по усій Болгарії 1 вересня, а друга – 13 акцій було проведено 14 січня 2012 року в 13 містах країни в один і той же час – об 11.00 за три дні до розгляду у парламенті питання про сланцевий газ. (див. Карту-схему 1).

18 січня парламент Болгарії 166 голосами «за» при 6 «проти» та 3, що утримались, наклав безстрокову заборону на розвідку та розробку покладів нетрадиційного газу. Один з лідерів антисланцевого руху, керівник «Товариства проти розвідки і видобутку сланцевого газу» Борислав Сандов повідомив, що на «Фейсбуці» його підтримали 50 тисяч чоловік. Зрозуміло, що на акції протесту загалом вийшло на порядок менше. Це побічно вказує на швидкоруч зорганізований і немасовий характер цього руху. Проте, розрахунок закулісних режисерів був правильним – популізм та корупція в політичному істеблішменті Болгарії, помножені на непоінформованість населення мали зробити свою справу. Так і вийшло, адже і представники правлячої партії, і представники опозиції продемонстрували єдність думок: «гідророзривам – ні»!

Власне, антисланцева кампанія як така не була спрямована проти видобутку нетрадиційного газу, адже він за своїм хімічним складом нічим не відрізняється від природного газу. Та ж сама хімічна формула СН4. Об’єктом пропагандистського удару став ГРП. Мовляв, не можна застосовувати цю технологію із-за нібито жахливих екологічних наслідків. Відповідний пропагандистський супровід, який можна було б назвати кампанією з демонізації нетрадиційного газовидобутку здійснювався в болгарських медіа. Ось лише один із зразків у стилі російської пропаганди: «житель города Добрич сказал, что после возможной добычи сланцевого газа «Чернобыль просто детская игра». Для ефектності телевізійної та інтернет-картинок були відмобілізовані болгарські громадські організації за рубежем. Інтернет-сайти передруковували пафосні повідомлення на кшталт: «багато хто з нас, що проживають за кордоном, беруть участь в перший день боротьби з отруйними технологіями гідророзриву при видобутку сланцевого газу. На сьогоднішній день ми маємо протести в Копенгагені, Парижі, Лондоні та ряд дрібних актів солідарності і підтримки з боку болгар, які живуть в Афінах, Мілані, Мадриді, Амстердамі та інших містах».

Показово, що соціологічне опитування, проведене на початку січня 2012 року, показало достатньо прихильне ставлення болгар до сланцевої проблематики. 65% опитаних підтримували розвідку сланцевого газу при гарантуванні збереження довкілля, адже це працює на користь енергетичної незалежності Болгарії. Однак, інше опитування, проведене через два місяці, у березні, показало, що 66% болгар підтримують заборону, прийняту парламентом. Розворот суспільної думки на 180° протягом двох місяців є не стільки наслідком пропагандистської обробки, скільки індикатором масового невігластва у питанні сланцевого газу, чим і скористались закулісні диригенти, насадивши в суспільстві стереотип негативного сприйняття нетрадиційного газу через небезпеку технології його видобутку – ГРП.

Цікаво, що значну увагу тематиці сланцевого газу приділяла «Русская газета в Болгарии», яка публікувала коментарі та думки експертів – звичайно ж, передусім, російських, і, зрозуміло, скептичного характеру. Акцент робився саме на екологічній проблематиці: «…загрязнение подземных вод и разрушение природного ландшафта окружающих разработки территорий. В Европе пока слишком много ограничений, чтобы начать промышленную добычу сланцевого газа».

Показово, що навіть деякі російські аналітики відзначили, що Болгарія обійшла усі європейські країни за кількістю необґрунтованих протестів проти сланцевого газу. Окремі болгарські оглядачі відразу назвали «спонтанні протести» діями російської «енергетично-кадебістської мафії». Потрібно вказати, що закулісні організатори «спонтанних масових акцій протесту» у Болгарії, насправді, в одній позиції серйозно промахнулися, чим, власне, й видали себе. Називати сланцевий газ Чорнобилем для Болгарії було необачно, адже в цей час вирішувалась доля АЕС «Белене» – чи будуватимуть її болгари під російські атомні реактори. Показово те, що масових акцій протесту проти будівництва АЕС «Белене» на тлі 25-ї річниці Чорнобиля та річниці Фукусіми не було. Чому трапився такий промах здогадатися неважко. Не «Росатом» був організатором антисланцевої кампанії. А «Газпром», очевидно, не проти того, щоб завдати удару по позиціях російського ядерного монополіста, з тим, щоб замість атомних реакторів запропонувати проект парогазової станції та більше газу. Себто, Болгарія насправді стала місцем зіткнення інтересів двох російських енергетичних монстрів – «Газпрому» та «Росатому». «Газпром» отримав подвійний подарунок – Болгарія не розроблятиме сланцевий газ, а замість 2 реакторів АЕС «Белене» буде збудована теплова електростанція, що працюватиме на газі, який, як розраховують, буде газпромівським. «Росатом» же має задовольнятись додатковим реактором у Козлодуї в перспективі до кінця поточного десятиліття.

За відмову від сланцевого газу та підтримку «Південного потоку», зрештою, Болгарія було винагороджено Росією через знижку в ціні газу з 1 квітня. Щоправда, лише на жалюгідні 11,1% і лише до кінця року. Очевидно, болгарська багатовекторність в енергетичних питаннях не влаштовує Москву, яка воліла б повернути Софію в статус свого сателіта.

Зараз російське атомне лобі, вивчивши урок від газових колег йде їхнім же шляхом. У соціальних мережах збираються голоси громадян за будівництво АЕС «Белене», планується збір підписів за проведення референдуму, а у парламенті опозиція хоче поставити питання про вотум недовіри уряду. У «Фейсбуці», напевне, також «спонтанно», з’явилась група «Я не відмовляюсь від АЕС «Белене», а ти?». Приблизно 2000 маніфестантів пройшли маршем в місті Плевен 24 квітня – і це напередодні чергової річниці Чорнобиля і після 1-ої річниці Фукусіми (!), протестуючи проти відмови від АЕС. Основний аргумент – АЕС «Белене» принесе енергетичну незалежність Болгарії, через зменшення споживання російського газу. При цьому, у протестуючих «чомусь» не виникає питання, що це зменшення залежності від «Газпрому» обернеться збільшенням залежності від компаній російського атомного пулу, і, в принципі, лише перерозподілить існуючу залежність від Росії. В цілому можна констатувати, що болгарам у цьому питанні притаманна логіка української влади, яка хоче збудувати два нових старих російських реактори на Хмельницькій АЕС, розглядаючи це через призму зменшення енергетичної залежності від Росії.

Технологічні особливості.

Повернемось до тематики нетрадиційного газу. Які головні претензії опонентів його розробки? На їх переконання «первая и самая серьезная угроза – проникновение отравляющих химических препаратов в водоносные слои и загрязнение воды для полива и питья». Потрібно відразу відзначити, що сюди слід долучити і «загрозу» проникнення метану у водоносні шари. Це яскраво показано у відповідному фільмі «ГазЛенд» американського режисера-документаліста Джоша Фокса, що є на сьогодні основним пропагандистським активом противників розробки нетрадиційного газу. Найбільш вражаючим епізодом вважається загоряння питної води з під крану, яка насичена метаном і звісно ж внаслідок розробки із застосуванням ГРП, розташованого неподалік родовища сланцевого газу. Зрозуміло, що подібні кадри здатні справити враження, і передусім, на пересічного обивателя. Візуальна кінокартинка спрацьовує на психоемоційному рівні більш потужно, аніж сухі цифри та факти офіціозу.

Для довідки. Поглянемо трішки на деякі технологічні особливості ГРП. Передусім, слід відзначити, що технологія ГРП не є новинкою, спеціально розробленою і призначеною виключно для видобутку нетрадиційного газу. Перший гідророзрив був зроблений 65 років тому – 1947 року в США. З тих пір він став широко застосовуватися з метою інтенсифікації видобутку вуглеводнів. І не тільки в США. В Західній Європі на нафтогазоносних родовищах Німеччини, Нідерландів, Британії, Норвегії (Північне море) ГРП інтенсивно застосовувався у 70-80-х роках. ГРП давав збільшення дебіту свердловину 3-10 разів.
Починаючи з 90-х років, на вуглеводневих родовищах Західної Європи, що виснажуються дедалі більше, ГРП застосовується все частіше. В СРСР ГРП стали застосовувати з 1952 року на родовищах Волго-Уральського регіону, Північного Кавказу, Азербайджану, Туркменістану та України. Масованого характеру ГРП не мали, хоча, наприклад, у 1959 році досягли пікового показника у 3000 гідророзривів на рік, що немало як на той час. З введенням в експлуатацію високодебітних свердловин в Західному Сибіру, необхідність форсувати низькодебітні свердловини у вказаних вище регіонах відпала. До практики ГРП в Росії повернулися вже наприкінці 80-х по мірі виснаження західносибірських родовищ. В 90-х в Росію прийшли зарубіжні сервісні фірми, що були залучені провідними російськими нафтогазовими компаніями для інтенсифікації падаючого видобутку.
Технологія гідророзривів не є новою і для України, адже вона використовується вже давно для інтенсифікації видобутку нафти та газу. ГРП здійснюється на багатьох нафтових і газових свердловинах країни протягом останніх 30-40 років. Як показала практика і досвід нафтовиків і газовиків Передкарпаття та й усієї України, роботи з проведення ГРП ніколи не приводили до негативних результатів, тобто не було фактів завдання шкоди навколишньому середовищу та поверхневим водоносним горизонтам [1]. Один з останніх ГРП виконано 15.12.2011 року компанією «Надвірнанафтогаз» на Луквинському родовищі у Рожнятівському районі з метою інтенсифікації видобутку нафти і газу [2].

Основна претензія до ГРП базується на тому, що в свердловину закачується технологічний носій на основі прісної води з додаванням хімічних реагентів (від1,5 до 0,5% об’єму) під високим тиском – порядку 700 атм. При цьому малюється ось така страхітлива картинка (див. Мал. 1 нижче):

Її основна суть – у жахливих поперечних тріщинах, які нібито пронизують товщу надр і входять у водоносні горизонти, порушуючи герметичність природних водних резервуарів, що зрештою і приводить до потрапляння хімічних реагентів та метану у питну воду. Даний малюнок є яскравим зразком маніпуляції, що використовує технічну та геологічну непоінформованість пересічного обивателя. Але:

1. Глибини залягання водоносних горизонтів чистої питної води – кількасот метрів, в той час як ГРП у щільних породах проводиться на глибинах в кілька кілометрів.

2. Тріщини, що виникають внаслідок ГРП під тиском в кількасот атмосфер, мажуть мати довжину від кількох десятків до кількох сотень метрів в залежності від щільності і однорідності пласта, напрямку розриву (поперечного чи повздовжнього) та відповідно заданої програми. Проте, ці тріщини аж ніяк не можуть мати кілометрові довжини, що дозволили би досягти водоносного горизонту та ще й розриваючи нашарування пластів в поперечному напрямку, як це показано на малюнку.

3. Для того, щоб намальована картинка стала реальністю, а тріщини мали кількакілометрову довжину і проникли у водоносні горизонти, тиск розриву пласта має бути, орієнтовно, на 3-4 порядки (!) вищий. Гіпотетично, це може забезпечити хіба що… підземний ядерний вибух камуфлетного типу (не виходить на поверхню землі), при якому можуть створюватись тиски до кількасот тисяч – мільйонів атмосфер, але аж ніяк не ГРП. Орієнтовний розрахунок за емпіричною формулою для моделювання підземних ядерних вибухів промислового призначення показує, що незворотні зміни геологічного середовища в радіусі 3 км відбудуться при ядерному вибуху потужністю в 10 кілотонн. Ніякий ГРП в принципі не може дати такого рівня енергії та її концентрації.

Таким чином, маємо справу з маніпуляцією.

Забруднення водоносних горизонтів хімічними речовинами і метаном

Дуже серйозним закидом процесам видобутку сланцевого газу є наявність прикрих випадків забруднення води небезпечними для здоров’я хімічними речовинами та метаном. Не дивлячись на те, що більшість родовищ нетрадиційного газу залягає набагато глибше підземних вод, такі випадки неодноразово відзначались в процесі реалізації проектів з видобутку газу. Особливо видовищним щодо таких випадків виявився вже згаданий вище фільм «Газленд». За версією авторів фільму, гідророзрив пласта насичує підземні води метаном.

Головними проблемами при розробках сланцевих родовищ вважається те, що на невеликій площі буриться багато свердловин. При цьому, вони перетинають водоносні горизонти. Але при недотриманні технологій буріння свердловин, вони можуть стати проникними – тобто до водоносних горизонтів можуть потрапляти розчини для гідророзривів та метан, що видобувається через дану свердловину. Ізабель Моретті з Французького інституту нафти і нової енергії пояснила, що технологія надійної герметизації свердловин існує, але має свою ціну і не всі компанії володіють знаннями, необхідними для забезпечення повної герметизації свердловини [3].

Іншою проблемою сланцевого газу вважається використання небезпечних хімічних речовин. Зокрема, у США федеральний Закон про енергетичну політику від 2005 року звільняє процес гідророзриву від регулювання в рамках Закону про безпеку питної води, тому видобувним компаніям сланцевого газу не потрібно розкривати перелік хімічних речовин, які вони використовують для гідророзривів. Видобувні компанії користуються цим правом і більшість з них відмовляється розкривати склад хімічних речовин, які вони використовують при гідророзриві. Але, дослідження, проведене одним з науковців США, визначає, що ймовірними складовими розчинів для гідророзривів є 65 хімічних речовин, серед яких бензол, ефіри гліколей, толуол, 2 – (2-метоксіетоксі) етанол і нонілфенол. Всі ці речовини пов’язуються з порушеннями здоров’я при значному впливі на людину [4]. Занепокоєність зростає ще й через те, що більша частина рідини, що використовується для гідророзриву, повертається на поверхню, але, за власними оцінками представників галузі, 30-40% цієї рідини залишається під землею назавжди. Тому й виникають сумніви щодо того, чи можуть ці хімічні речовини, що використовуються при гідророзриві, просочитися потім у ґрунтові води [5].

В той же час, на самому початку активізації видобутку сланцевого газу, у 2004 році Агентством з охорони навколишнього середовища США (EPA) було проведено дуже суперечливе дослідження, в якому робився висновок, що гідророзрив не представляє ризику для водозабезпечення. Це дослідження було використано, щоб переконати Конгрес про виведення розробників нетрадиційних видів енергоресурсів з під дії Закону про безпечну питну воду. Це дослідження, в подальшому, було піддано критиці як недосконале у зв’язку із сильним впливом представників газової галузі на учасників дослідження. Один зі співробітників EPA пізніше заявив, що результати дослідження були невідповідними, а докази того, що бензол та інші токсичні хімічні речовини можуть мігрувати до ґрунтових вод, були завуальовані в остаточному звіті. І люди, які живуть в районі проведення бурінь сланцевого газу, при активізації процесів його видобутку, почали повідомляти про неприємний запах та смак водопровідної води. У багатьох районах по всій країні, люди, які живуть поруч з місцями видобутку газу, скаржилися, що їх колодязі були забруднені. Зокрема, представники місцевої громади містечка Pavillion звернулися до ЕРА ще у 2008 році, заявляючи, що їх вода стала мати поганий смак і запах. Агентство почало забір питної води зі свердловин у 2009 році і виявило низький рівень метану та інших вуглеводнів у більшості з цих свердловин. Хоча рівень хімічних речовин не перевищував стандартів, встановлених для питної води в більшості випадків, Агентство рекомендувало, щоб люди брали воду з інших джерел для пиття і приготування їжі. Крім цього, дослідники EPA також пробурили дві свердловини і виявили багато хімічних речовин, які можуть бути пов’язані з видобутком газу. Наприклад, вони виявили, що рівень бензолу, який, як відомо, викликає рак та інші наслідки для здоров’я, є набагато вищим, ніж стандарти безпечної питної води. Наявність інших хімічних речовин – зокрема, синтетичних спиртів і гліколів – переконало їх у тому, що забруднення, швидше за все, спричинено видобутком сланцевого газу. Тим не менш, науковці ЕРА не можуть впевнено сказати, як саме забруднювачі можуть переміщатися у водоносний горизонт. ЕРА також наголосило, що геологія в районі містечка Pavillion дуже відрізняється від інших природних утворень газу по країні. Тому, результати цього дослідження не обов’язково повинно поширюватись на інші регіони. ГРП біля містечка Pavillion проводилось набагато ближче до поверхні і джерел питної води, ніж у багатьох інших областях [6]. Прес-секретар компанії Enсana, яка працювала тут, зі свого боку назвав дослідження EPA «спекуляцією», зазначивши, що бензол, метан та інші вуглеводні з’явились там не з вини компанії, а природним чином. Він також стверджував, що свердловини Агентства були пробурені у невідповідних місцях, на території, багатій газом, а не водою.

У 2010 році Конгрес США доручив EPA провести нове всеосяжне вивчення впливу гідророзриву на якість води і навколишнє середовище [7]. Агентство з захисту навколишнього середовища оприлюднило у грудні 2011 року проект результатів дослідження, в якому ГРП пов’язується з високим рівнем вмісту хімічних речовин, виявлених у ґрунтових водах в маленькому містечку Pavillion, штат Вайомінг. Науковці з EPA виявили високий рівень бензолу, відомого канцерогену, синтетичного гліколю і спирту, які, зазвичай, зустрічаються в рідині для гідророзриву.

Дослідження також проводились різними науково-дослідними центрами США. Співробітники університету Д’юк (Північна Кароліна) відібрали зразки з 68 приватних водних свердловин у північно-східних штатах Пенсільванії та Нью-Йорка [8]. Ці дослідження показують, що операції з буріння сланцевого газу провокують зростання ризику забруднення питної води метаном. В середньому в пробах води, взятих недалеко від місць буріння, концентрація метану перевищує норму в 17 разів. В той же час, науковці не знайшли у воді інших забруднюючих хімічних речовин [9]. «Ми були здивовані рівнем метану в свердловинах домовласників, який виявився близьким до рівня в природних свердловинах», – пояснив Рой Джексон, професор університету Д’юк. «Ми також виявили, що в кілометрі від свердловини, де ведеться активний видобуток, можливість виявити високу концентрацію метану була досить висока», – зазначив він [10].

Основними причинами підвищеної концентрація метану дослідники вважають можливу міграцію газу і недотримання технологій буріння свердловин. Хоча нижній рівень водоносного горизонту відділений від більш глибоких зон залягання сланцевих порід від 1 до 3 км скальної породи, було визначено кілька можливих способів, у які забруднюючі рідина або газ можуть пересуватися під землею: речовини можуть рухатись в результаті тиску під землею; можуть рухатись новими проломами або з’єднаннями в результаті гідророзриву, або може мати місце витік з корпусу свердловини десь ближче до поверхні. Геологія в Пенсільванії та Нью-Йорку, за їхніми словами, є тектонічно активною з розломами і з іншими шляхами через скальні породи. Але вони відзначили, що витік з обсадних труб є найбільш імовірною причиною забруднення, але не виключається також підземна міграція, яка «може бути можливою як за рахунок великої системи розломів і давніх, покинутих, необсаджених свердловин» [11].

Науковці з Енергетичного інституту при Університеті штату Техас в Остіні прийшли до висновку, що практика видобутку сланцевого газу методом ГРП не має прямого відношення до забруднення підземних вод. Науковці вважають, що багато проблем, які традиційно пов’язують з методикою гідророзриву пласта, насправді мають інші причини, такі як неналежна якість матеріалів або порушення технології розробки. Дослідницька група вивчила дані про забруднення підземних вод в трьох місцях видобутку газу зі сланцю: Barnett Shale в північному Техасі, Marcellus Shale в Пенсильванії і Haynesville Shale в Луїзіані і східному Техасі [12]. В багатьох випадках, де відзначались забруднення води, були виявлені пошкодження труб газових свердловин, в результаті чого відбувались витоки забруднюючих речовин в навколишню землю. З’ясувалося, що природний газ, виявлений у воді поряд з кількома свердловинами з видобутку сланцевого газу, був присутній ще до початку видобутку, а значить – ніяк не пов’язаний з гідророзривом пласта. При цьому традиц
ійна розробка газових родовищ представляє ще більший ризик для ґрунтових вод, ніж гідророзрив пласта, але вона проводиться далеко від житлових районів, тому екологічні наслідки турбують громадян менше [13].

Відзначались також випадки неправильного поводження з потенційно токсичними водами після гідророзривних операцій. Зокрема, у 2011 році Нью-Йорк Таймс повідомила, що деякі розробники родовища Marcellus у штаті Пенсильванія доставляли потенційно токсичні використані від гідророзриву води на об’єкти для її очищення, які не мали відповідного обладнання для утилізації таких хімічних речовин. Тому такі стічні води, які утилізувались лише частково, пізніше виливались у річки і струмки, які використовуються в якості джерел питної води мільйонами людей Пенсильванії [14]. Згідно з останніми дослідженнями Массачусетського технологічного інституту (МІТ), забруднення питної води поблизу природних газових свердловин мали місце, але це обумовлене не гідророзривом, а іншими причинами. Дослідження МІТ «Майбутнє природного газу», презентоване в червні 2011 року, розглядає причини 43 повідомлень екологічних інцидентів. При цьому робиться висновок: «не було відзначено ніяких інцидентів прямого проникнення рідини для гідророзриву до неглибоких водоносних горизонтів при проведенні гідророзривів». Але, що ж призводить до забруднення? За даними дослідження, «майже 50% інцидентів були наслідком проведення буріння … які найчастіше пов’язані з неадекватним цементування обсадної колони у свердловинах». У наведеній нижче таблиці від майбутнього природного газу і дослідження вказує на частоту і причини інцидентів [15].

Вид інциденту	Кількість випадків	%
Забруднення підземних вод природним газом	20	47
Розливи води для гідророзривів на поверхні	14	33
Проблеми з утилізацією використаних вод за межами бурових майданчиків	4	9
Інциденти з відкачуванням води	2	4
Забруднення повітря	1	2
Фонтанування зі свердловин	2	4

В дослідженні також говориться, що «відповідно проведені процедури цементування повинні запобігти цьому». Але ГРП не є частиною процесу буріння і, як правило, виконується через кілька тижнів після його завершення. Якщо процедура буріння через водоносний горизонт і цементування стіни свердловини не буде відповідно витримана, існує більш висока ймовірність того, що цементна обсадка може тріснути, що призведе до витоку вуглеводнів та інших рідин у водоносний горизонт [16]. Джон Хенгер, колишній глава Департаменту охорони навколишнього середовища штату Пенсільванія, також звинувачує погану конструкцію газових свердловин у забрудненні води метаном. За його словами, ремонт або заглушення газових свердловин усунули забруднення на 14 з 19 раніше забруднених водою колодязів, перевірених у 2010 році Департаментом охорони навколишнього середовища штату Пенсільванія [17].

Дослідження впливу гідророзриву пластів на навколишнє середовище було також проведено у Польщі. Дане дослідження проводилися з ініціативи Міністерства охорони навколишнього середовища в період з 13 червня по 13 жовтня 2011 року. Група вчених вивчала стан навколишнього середовища та підземних вод до початку, під час проведення і після завершення гідравлічного розриву. ГРП був проведений за технологією компанії Schumberger на горизонтальній ділянці свердловини в період з 19 по 28 серпня 2011 року. Комплексні дослідження включали в себе проведення аналізів повітря, ґрунтових газопроявів, поверхневих та господарсько значущих підземних вод, ґрунту, а також вимірювання рівнів шуму і сейсмічних коливань земної поверхні. Особливу увагу було приділено викидам метану – основної складової природного газу, а також радіоактивного газу радону. У результаті проведення перших в історії Польщі досліджень такого масштабу не було виявлено ніяких змін у стані природного середовища, які могли бути викликані проведенням гідравлічного розриву пластів. Присутність метану або радону не було встановлено. Крім цього, при аналізі проб води, взятих зі струмка Кісевська Струга і 20 водозабірних свердловин, не було виявлено змін хімічного складу у порівнянні з детальними дослідженнями, проведеними до початку гідравлічного розриву. Усі виробничі операції на буровій проводились таким чином, щоб знизити небезпеку шкідливого впливу на підземні води, включаючи рециркуляцію зворотних флюїдів, зберігання відходів у герметичних контейнерах і захист поверхні ґрунту за допомогою бетонних плит та огорож з плівки [18].

Проаналізувавши дані повідомлення і дослідження, можна прийти до таких висновків.

1. Проблеми забруднення води пов’язані, в першу чергу, з недотриманням технологій буріння та герметизації свердловин. Хоча технологія ГРП є зовсім не новою, в тому числі й для України, технологія видобутку нетрадиційного газу має свої особливості, в першу чергу пов’язані з закачуванням великої кількості води під високим тиском для проведення ГРП, що потребувало посилених свердловин, які б мали витримати такі навантаження. Але потрібно пригадати – піонерами видобутку сланцевого газу у США були порівняно невеликі компанії, які економили на свердловинах задля максимізації прибутків. У США відповідні органи штатів вже почали приймати більш жорсткі стандарти для проектування, будівництва та якості матеріалів, що використовуються для газових свердловин.

В Україні ж піонерами з видобутку сланцевого газу мають стати потужні світові нафтогазові компанії, які мають і досвід, і ресурси для відповідного дотримання технологій. Якщо застосовувати технологію правильно, можна легко уникнути попадання шкідливих речовин у підземні води. Розмови ж щодо того, що гідророзрив призводить до створення розломів породи, через які газ неконтрольовано буде попадати до водоносних горизонтів або виходити на поверхню, є перебільшеними страхами. Тим більше, що в Україні газоносні шари залягають глибше, ніж у США, вони відділені від водоносних горизонтів твердими скальними породами товщиною 2-3 км. Створення розломів у такій породі потребуватиме на порядки більше енергії, ніж використовується при гідророзриві. Але в будь-якому випадку, на кожному конкретному місці необхідно проведення ретельних геологічних досліджень для уникнення можливості виникнення таких інцидентів.

2. Компанії-оператори не досить відповідально ставились до безпеки проведення робіт, через що відбувались розливи води на місцях видобутку, що призводило до забруднення ґрунтів та проникнення забрудненої води до поверхневих вод. Випадки розливу розчинів для гідророзриву на місці можна досить легко усунути шляхом проведення герметизації всіх процесів, що потребуватиме додаткових коштів, але питання безпеки навколишнього середовища є більш важливим.

3. Відсутність контролю за хімічним складом розчинів для гідророзривів дозволяло компаніям-операторам використовувати будь-які речовини, не розголошуючи їх, прикриваючись комерційною таємницею. Причому, застосовуючи їх, компанії не завжди турбувались про те, чи є можливості повноцінної утилізації токсичних речовин у даній місцевості, що й спричинило окремі випадки забруднення води. На сьогоднішній день становище змінюється. У США проводиться кампанія щодо зобов’язання компаній розкривати перелік хімічних речовин, які вони використовують для гідророзривів. Компанія «Шелл», проявивши ініціативу, стала оприлюднювати список хімічних речовин, які вона використовує для ГРП.

4. Розвиток технологій сприяє тому, що склад речовин для гідророзривів удосконалюється у напрямку зниження рівня токсичності. Крім цього, у світі починається розвиток безрідинних способів ГРП. Зокрема, канадська компанія GasFrac Energy Services активно розвиває новий спосіб гідророзриву, використовуючи пропановий гель замість води, хімікатів і піску. Однією з переваг технології є те, що вода не зовсім використовується. Загущений пропан замість води закачується до свердловини, де перетворюється на газ і добре виходить разом з потоком природного газу або нафти, що виключає використання мільйонів галонів води, що закачується в свердловину. За словами представників компанії, використання зрідженого нафтового газу або пропану, має сенс з технічної точки зору. «Це ідеальна речовина для звільнення сланцевого газу, оскільки вона не завдає шкоди гірській породі, як це робить вода». Крім цього, відпадає необхідність у використанні токсичних речовин, піску, місць для утилізації відпрацьованої води і іншої інфраструктури. При такому гідророзриві, на поверхню повертається 100% закачаного у свердловину загущеного пропану протягом декількох днів стимуляції. Це створює економічні та екологічні вигоди через зниження необхідності очищення, видалення відходів і післяопераційної роботи вантажного транспорту, при цьому створюються більш високі початкові рівні видобутку вуглеводнів [19]. На сьогоднішній день компанією проведено вже більше 1200 гідророзривів [20], що підтверджує конкурентоздатність даної технології. Розробляється також і технологія ГРП за допомогою зрідженої вуглекислоти.

Таким чином ми бачимо, що проблеми з забрудненням води при розробках нетрадиційних енергоносіїв у США дійсно існували. Звичайно, це не було в таких масштабах, як описувалось деякими ЗМІ, але окремі факти дійсно мали місце. Реальними ж причинами забруднення води та ґрунтів виявились не сама технологія ГРП, а елементарне недотримання технологій буріння та герметизації свердловин і необережне поводження з токсичними речовинами.

Україна в цьому сенсі знаходиться у набагато кращому положенні, оскільки провідні світові компанії, що приходять до країни вже мають відповідний досвід та технології, що удосконалились протягом минулого десятиліття. Залишається тільки забезпечити жорсткий контроль за їх дотриманням з боку контролюючих органів. Врахування помилок енергетичних компаній США, які мали місце на початку розвитку технологій видобутку нетрадиційних видів енергоресурсів, повинно лягти в основу регулювання процесів видобутку нетрадиційного газу в Україні.

Фактор сейсмічної активності.

За різними повідомленнями, видобуток сланцевого газу супроводжується значною кількістю землетрусів. Це пов’язують з тим, що процес проведення гідророзриву для видобутку сланцевого газу передбачає закачування значної кількості суміші води, піску та хімічних речовин під високим тиском для розриву гірської породи, що сприятиме вивільненню газу. При цьому, відбувається значний гідродинамічний удар, необхідний для порушення структури пласта.

За інформацією Геологічної служби США, дійсно, кількість незначних землетрусів у штатах, де активно проводяться роботи з видобутку сланцевого газу, значно зросла. Середня кількість землетрусів у цій країні за минуле десятиліття (2001 -2010 рр.) зросла у шість разів у порівнянні з попереднім двадцятиріччям у таких штатах як Арканзас, Колорадо, Оклахома, Нью Мексико і Техас. Причому, найбільш різке зростання землетрусів спостерігається після 2009 року, коли видобуток сланцевого газу різко збільшився. З 1970 року середня кількість землетрусів магнітудою вище 3,0 балів на Середньому Заході США коливалася на рівні близько 21 за рік, а починаючи з 2001 року це число стало зростати. Протягом останніх кількох років відбулось їх значне збільшення: кількість землетрусів магнітудою 3 і більше балів зросла з 29 у 2008 році до 50 в 2009 році, 87 в 2010 році, а в 2011 році – до 134 [21].

У Великобританії у квітні та травні 2011 року проведення перших двох гідророзривів на свердловині Preese Hall сланцевого родовища Bowland Shale також призвело до 2-х землетрусів магнітудою 2,3 і 1,5 балів. За інформацією Британської геологічної служби (BGS), два невеликих землетруси і 48 набагато менших коливань розглядаються як події пов’язані з проведенням гідророзриву. Їх сила була на 2 порядки вищою, ніж зазвичай спостерігається при проведенні гідророзривів, тому Британська геологічна служба визнала необхідним провести дослідження, яка може бути максимальна магнітуда від можливих майбутніх гідророзривів. Робота британської газової компанії Cuadrilla була призупинена до проведення аналізу виникнення землетрусів та їх зв’язку з проведенням гідророзривів.

Проте, мас-медіа, демонструючи статистичну залежність «ГРП – землетруси» не приділяють належної уваги показу іншого боку – причин виникнення землетрусів, їх силу та можливість їх уникнення. Для подальших порівнянь варто навести шкалу сейсмічної активності (за шкалою Ріхтера) та наслідки від землетрусів відповідної сили [22].
Рівень поштовхів Сила поштовхів
за шкалою Ріхтера Наслідки сейсмічної активностіЧастота Мікро

< 2,0

Мікроземлетруси, не відчуваються людиною.

~8000 на день

Дуже слабкі

2,0-2,9

Як правило не відчуваються, але реєструються.

~1000 на день

Слабкі

3,0-3,9

Часто відчуваються, дуже рідко завдають шкоди.

~49 000 щорічно

Легкі

4,0-4,9

Відчутне тремтіння предметів в приміщеннях, значна шкода малоймовірна.

~6200 щорічно

Помірні

5,0-5,9

Може завдати значної шкоди старим та погано сконструйованим будівлям на незначній території. Щонайбільше, незначні пошкодження добре спроектованим будівлям.

800 на рік

Сильні

6,0-6,9

Може спричинити руйнацію в населених пунктах на території в радіусі до 150 км.

120 на рік

Дуже сильні

7,0-7,9

Значна руйнація на значній території.

18 на рік

Великі

8,0-8,9

Серйозна руйнація на територіях радіусом в сотні кілометрів.

1 на рік

Рідкісно великі

9,0 чи більше

Зона суцільної руйнації.

1 на 20 років

Дослідження американських науковців довели, що основною причиною збільшення землетрусів у США є закачування рідини у глибокі свердловини для її утилізації та вторинного видобутку нафти. При більш прискіпливому розгляді виявилось, що багато нових поштовхів були сконцентровані не навколо бурових майданчиків, де проводяться гідророзриви, а навколо утилізаційних свердловин, які є набагато глибшими [23]. Більшість з цих поштовхів були незначними. Найбільшим і широко відомим землетрусом, який був спричинений нагнітанням рідини, став землетрус магнітудою 5,5 балів у 1967 році в Скелястих горах, неподалік від Денвера, штат Колорадо, коли про проведення ГРП для видобутку нетрадиційних видів енергоресурсів ще не йшлося [24].

В той же час, науковці Геологічної служби США (USGS) не виявили зв’язку між проведенням гідророзриву і більшими землетрусами, які відбуваються частіше. За їх словами, епіцентри землетрусів групуються навколо свердловин з утилізації води в Оклахомі, Арканзасі і інших сусідніх штатах. Утилізація використаних після гідророзриву вод шляхом закачування її глибоко в землю є стандартною практикою в багатьох галузях промисловості, у тому числі гірничодобувній, хімічній промисловості, видобутку нафти і газу. Власне, сама нафтогазова промисловість оперує десятками тисяч свердловин утилізації води. За оцінками Американського альянсу природного газу, який представляє такі компанії, як Chesapeake Energy Corp і Cabot Oil & Gas Corp., у США існує більш ніж 140 000 утилізаційних свердловин, але лише кілька з них потенційно пов’язані з сейсмічною активністю [25]. Сплеск проведення ГРП, при яких використовується мільйони галонів води, збільшив обсяги її утилізації шляхом закачування під землю.

Тому, після серії землетрусів на північному сході штату Огайо, в тому числі поштовхів силою 4 бали, регулюючі органи штату наказали видобувним компаніям природного газу призупинити розвиток кількох глибоких свердловин для утилізації води і розробили новий набір стандартів для цього. У штаті Арканзас, після десятків землетрусів поблизу місць утилізації води, які використовуються на величезному родовищі Fayetteville Shale, Комісія з нафти і газу штату Арканзас змусила закрити діючі свердловини утилізації води видала розпорядження про введення мораторію на створення нових [26].

Як повідомляє Associated Press, «після того, як тільки дві з чотирьох свердловин, що використовувались для утилізації використаної при гідророзривах води, були закриті, відбулося різке зниження кількості землетрусів. Протягом 18 днів до їх закриття відбулось 85 землетрусів з магнітудою 2,5 або більше балів, а протягом 18 днів після завершення їх роботи, відбулось усього 20 землетрусів». Комісія з питань нафти і газу штату Арканзас, при цьому, не заборонила проведення бурінь для видобутку нетрадиційних видів газу в цьому районі, заборона стосувалась тільки використання свердловин для утилізації відпрацьованої води [27].

Щодо стосується причин виникнення землетрусів при утилізації води, то американські геологи зазначають, що напруженість пласта є нормальною для порід, які знаходяться у земній корі, і бурові роботи можуть вплинути на ці явища. Багато утилізаційних свердловин буряться на більшу глибину, ніж для видобутку газу, досягаючи старіших шарів породи, які відомі як кристалічний фундамент, де напруження і розломи є більш поширеними. Високий тиск, необхідний для закачування води в утилізаційні свердловини, може спричинити до зсуву порід, а вода сама по собі може змащувати вже й так напружені породи, полегшуючи їх зсув, що робить виникнення землетрусу більш імовірним.

В даному контексті необхідно відзначити, що, зокрема, компанія «Шелл», яка планує розробляти поклади газу щільних порід на Юзівському родовищі в Україні, утилізує використану після гідророзривів воду шляхом її очищення та повторного використання. Тому, виникнення випадків землетрусів на українських родовищах через утилізацію води є малоймовірним.

Сейсмічні ж коливання, які спостерігались після проведення двох гідророзривів на родовищі Bowland Shale у Великобританії, вважаються винятковими випадками. Після проведеного британськими експертами дослідження з’ясовано, що ці землетруси були викликані нагнітанням рідини для гідророзриву в найближчу зону розлому [28]. Геомеханічна модель підтверджує, що родовище Bowland Shale являє собою цільний, міцний камінь, і що режим напруженості є зсувним. Такий режим напруженості суттєво відрізняється від горизонтального напруження. Різниця напруженості, отримана за результатом мінірозриву під тиском показує, що початковий рівень розлому складає близько 280 Ат. А це є однією з особливих обставин, що сприяє виникненню сейсмічності, так як різниця напруженості породи у сланцевих покладах США складає, як правило, декілька десятків атмосфер.

На основі фізичної моделі, яка розроблена після проведення спостережень за сейсмічністю, британські експерти визначили максимальну величину землетрусу, яку можна очікувати при проведенні майбутніх гідророзривів за подібних геологічних умов, що мали місце на свердловині Preese Hall. Це, звичайно, малоймовірно, однак навіть у такому випадку максимальна величина землетрусу навряд чи перевищить 3 бали.

Таким чином можна дійти ключового висновку щодо сейсмічної активності під час ГРП – виникнення коливань та поштовхів пов’язано з технологічними процесами утилізації води, використаної для гідророзривів, а не з самими ГРП. Британськими експертами також визначено напрямки зниження ймовірності виникнення сейсмічної активності. Основними з них є швидке відкачування рідини після гідророзриву і зниження обсягу гідророзриву. Крім того, шляхом ретельного геологічного вивчення необхідно уникати інтервалів, близьких до розломів, як це було на свердловині Preese Hall.

Другим висновком з наведеного є те, що сейсмічна активність, спричинена людським втручанням, відбувається і при інших видах діяльності. Вчені давно звернули увагу, що не тільки утилізація води, а й видобуток великих обсягів газу, нафти і води з землі можуть вплинути на існуючі в породах напруги непередбачуваним чином, що може призводити до незначної сейсмічної активності. Мікро-землетруси магнітудою навіть 2-3 бали трапляються і від звичайних шахт [29], зокрема, раніше видобуток вугілля у Британії також викликав тисячі землетрусів. Наприклад, в районі Ланкашира у Великобританії було багато сейсмічної активності силою до 3,1 балів через проведення шахтних робіт. При цьому, як ми бачимо, ніякої істерії довкола загроз від видобутку вугілля чи викачування води з підземних горизонтів, які можуть спричиняти збільшення сейсмічної активності, немає.

Третім висновком є те, що рівень сейсмічної активності від проведення ГРП є досить незначним. Згідно з дослідженням американських геологів, процес гідророзриву викликає незначні землетруси, які не відчуваються людьми і не завдають шкоди на поверхні. Британська експертна комісія також дійшла висновку, що рівень сейсмічної активності при проведенні гідророзривів за найбільш несприятливих умов попадання в зону розлому навряд чи може перевищити три бали. Подібна сейсмічна активність при видобутку вугілля в районі поблизу Ланкашир іноді призводила до незначних пошкоджень, але тоді причина сейсміки виникала на глибині 1 км. З глибини 3 км така сейсмічна активність навряд чи спричинить будь-які пошкодження.

Важливим є також оцінка Звіту геологічного інституту Польщі про вплив ГРП, який проводився з 19 по 28 серпня 2011 року на свердловині Лебен LE-2H, розташованій поблизу населеного пункту Лебен (Померанське воєводство), на сейсмічну активність. У ньому вказано, що сейсмічні станції Інституту геофізики (20 станцій) не зафіксували підземних поштовхів у період проведення гідравлічного розриву [30].

Таким чином, як ми бачимо, загроза виникнення землетрусів є занадто перебільшеною і викликана вона зовсім не процесом проведення гідророзривів, а більше – поводженням з відпрацьованою водою. Технології утилізації води вже покращені, що на сьогоднішній день є ознакою того, що причин для занепокоєння в Україні з цього приводу не повинно бути. Тим не менше, жорсткий та постійний контроль за процесами видобутку нетрадиційного газу є передумовою зниження можливих ризиків від застосування технологій гідророзриву.

Фактор територій та супутньої інфраструктури

Занепокоєння екологів викликає те, що видобуток нетрадиційного газу супроводжується відчуженням значної кількості земельних ділянок та активізацією присутності людини у іноді заповідних районах. Відмінністю видобутку нетрадиційного газу від традиційного є те, що для більш повного освоєння потенціалу родовища необхідно свердловинами охопити якомога більшу підземну частину газовмісного горизонту. Для цього потрібно бурити велику кількість свердловин. На родовищі Barnett Shale, США, наприклад, станом на кінець 2010 року були пробурені майже 15000 свердловин на площі 13 000 км². Середня щільність, таким чином, складає близько 1,15 свердловин на 1 км² (100 га), але локально частота свердловин може бути до ~ 6 свердловин на 1 кв. км [31]. Загалом, розробка однієї квадратної милі (259 га) родовища сланцевого газу зазвичай потребує 16 вертикальних свердловин, кожна зі своїм власним буровим майданчиком, під’їзними дорогами та промисловими трубопроводами [32].

Тому, гостро постає питання, особливо в заселених регіонах, про виділення землі під бурові, а також для під’їзних доріг та будівництва супутньої інфраструктури, такої як газо- та водоочисні підприємства, мережа газопроводів і т. ін. Така інфраструктура, а також будівельні проекти, які при цьому реалізуються, створюють екологічні ризики прискореної ерозії ґрунтів. У звіті Агентства з захисту навколишнього середовища США (EPA) визначається, що майданчик в один гектар (2,47 акрів) є типовою площею для відчуження земельної ділянки для бурової, під’їзних доріг і трубопроводів. Активізація руху автотранспорту для доставки обладнання та необхідних для буріння і гідророзриву матеріалів (для буріння однієї свердловини в попередні роки потребувалось до 1000 рейсів вантажівок) призводить до порушення існуючих доріг, водопропускних труб і мостів, що прискорює ерозію і збільшує відкладення дорожнього пилу у водоймах, що негативно впливає на біорізноманіття водного середовища. На додаток до проблеми ерозії ґрунту, будівництво всепогодних (асфальтованих) під’їзних шляхів також може привести до фрагментації лісів і полів, що може мати негативний вплив на окремі живі організми [33].

Після початку буріння, воно, як правило, триває 24 години на добу, створюючи шум і дим від дизель-генераторів, що може негативно вплинути на окремі біологічні види. Цілодобова діяльність потребує також освітлення майданчику в нічний час і створення постійного потоку вантажівок. Бурові роботи можуть тривати від декількох днів до декількох місяців, в залежності від глибини свердловини і типу породи. При досягненні буром твердих порід, у свердловині починає працювати буровий розчин, призначенням якого є, серед інших завдань, підтримувати тиск і видаляти осколки породи. Буровий розчин зберігається або в мобільних контейнерах або в кар’єрах, які вирили в землі і облаштували непроникним матеріалом. Бурова установка може використовувати одночасно кілька сотень тонн розчину, що створює необхідність постійної доставки цього матеріалу. Після використання, буровий розчин повинен бути або повторно використаний, або безпечно утилізований. Уламки породи, вилучені з бурового розчину, можуть складати від 100 до 500 тонн в залежності від глибини. Вони теж повинні бути видалені екологічно прийнятним способом [34].

Після початку видобутку газу на свердловині, її операційний майданчик рекультивується та суттєво зменшується – до близько 0,6 га (1,5 акрів). Тепер майданчик схожий на «різдвяну ялинку з клапанів», як правило, висотою один метр, що залишається на верхній частині, а видобутий газ подається газопроводами на газоочисну станцію, яка, зазвичай, обслуговує декілька свердловин, решта ж бурового майданчику може бути рекультивована.

Фото на початку статті: Операційний майданчик куща свердловини з видобутку газу щільних порід у штаті Вайомінг компанії «Шелл»

В той же час, навіть у цьому напрямку – а саме відчуження землі – існує можливість зниження впливу на навколишнє середовище. Основними напрямками тут є:

· використання технології буріння куща свердловин з одного бурового майданчика;

· застосування покращеного обладнання;

· зменшення використання автотранспорту (для доставки води при виконанні ГРП) та заміна його трубопровідною подачею і повторним використанням води після очистки;

· застосування безводних технологій гідророзриву.

Використання технології буріння декількох свердловин з одного майданчика значно знижує вплив на природне середовище, а також загальні екологічні наслідки від видобувної діяльності. При горизонтальному бурінні, з одного майданчика можуть бути пробурені до десяти свердловин, хоча в окремих випадках, при застосуванні новітніх технологій, мова може йти і про 32 свердловини в кущі (див. Схему нижче).

Оцінки майбутньої густини мережі свердловин у США показують, що щільність бурових майданчиків буде значно нижчою у зв’язку з

запровадженням технології буріння кількох свердловин з одного майданчика. Це особливо важливо в густонаселених районах, таких як у Європі. Зниження кількості бурових майданчиків автоматично призводить до зменшення протяжності необхідних доріг і технологічних коридорів, що дозволить зменшити фрагментування природних ареалів. Крім того, кількість рейсів вантажних автомобілів буде знижена, так як вода в цьому випадку може бути використана декілька раз, а бурові установки не потрібно переміщати так часто [36]. У 2011 році, за даними джерел газової галузі, близько 30% всіх нових свердловин з видобутку сланцевого газу і газу щільних порід у Сполучених Штатах і Канаді були пробурені з одного майданчика [37].

Наші сусіди – поляки вже готові використовувати такі технології. За їх оцінками, при горизонтальному бурінні на різних глибинах з однієї єдиної платформи в три гектара можна пробурити до 60 свердловин. «Платформи можуть розташовуватися в десяти кілометрах одна від одної, їх можна озеленювати», – каже Петро Гліняк, менеджер з геологорозвідки національної польської газової компанії PGNiG. «Коли бурову установку видалять, труби, що залишилися, зіллються з навколишнім ландшафтом» [38].

Що стосується обладнання, то воно постійно покращується. Одна з китайських компаній, зокрема, останнім часом розробила інтегроване рішення для видобутку сланцевого газу. Воно забезпечує зниження експлуатаційних наслідків шляхом використання меншої кількості необхідного обладнання; зокрема, три вантажівки для гідророзриву з подвійними насосами мають ту ж потужність, що і 20 звичайних вантажівок. Крім цього, замість дизель-генератора використовується газовий генератор, який працює на видобутому газі. Економиться 178 тон дизпалива на свердловині, яке тепер не потрібно доставляти. 60% використаних земель можна рекультивувати [39].

Новітні технології, які поступово впроваджуються, також сприяють зменшенню розмірів ділянок, які виділяються під розробки сланцевого газу. До таких технологій відносяться застосування похило-спрямованого буріння, буріння замкнутого циклу, використання модульних бурових, пневматичні бурові, буріння свердловин малого діаметру, автоматизовані бурові і т.ін. Цікавим є застосування спеціалізованих бурових, які змонтовані на рейковій системі, що дозволяє їм пробурити одну свердловину, потім її пересувають по рейкам на кілька футів для буріння іншої свердловини. Установка може бурити ряд похило-спрямованих свердловин з одного місця, потім установка і рейки можуть бути перенесені для буріння другого ряду похило-спрямованих свердловин [40]. Таку технологію активно використовує компанія «Шелл», наприклад, на своєму родовищі Pinedale у США (див. Схему вище).

Згадана вище безводна технологія гідророзриву, розроблена компанією GasFrac Energy Services, передбачає суттєве зменшення розміру майданчику через відсутність необхідності визначення місць для вантажівок з водою та місця утилізації води, а також зменшення кількості рейсів вантажних автомобілів через відсутність необхідності доставки сотень тисяч тонн води для гідророзриву.

Таким чином, видобуток сланцевого газу дійсно потребує значних земельних ділянок для повноцінного забезпечення всіх пов’язаних з видобутком процесів. В той же час, в цьому напрямку вже є прогрес, в першу чергу, технологічний, який дає можливість значно знизити вплив на навколишнє середовище від видобутку нетрадиційних видів газу.

Що в результаті?

Наостанок, на тлі наведеного вище, варто задатись традиційними питаннями: «кому вигідно?», «чому саме зараз?» розгорнулась масштабна антисланцева кампанія. Чому антисланцева істерія розпочалася там само, де відбулась і революція сланцевого газу – у США? В чому основні причини фіаско крупних і авторитетних компаній, що є піонерами в галузі видобутку нетрадиційного газу?

Як з’ясовується – причина лежить на поверхні. Ціна газу на американському ринку в теплотворному еквіваленті зараз на порядок нижча, аніж ціна нафти та нафтопродуктів, приведена до такого ж теплового еквіваленту. Проте, американські домогосподарства, переважно, все ще лишаються споживачами рідинних видів пального. Це означає, що газова індустрія отримує колосальну конкурентну перевагу, завдяки нетрадиційному газу, а ніша нафтопродуктового бізнесу – навпаки – отримує перспективу до зменшення. Очевидно, що гроші нікому втрачати не хочеться. Ось звідси й з’являються феномени на зразок «ГазЛенду». Але просування позицій нетрадиційного газу у США та світі вже не спинити. Невипадково в Америці починає запроваджуватись технологія виробництва рідинних видів пального з нетрадиційного газу (GTL-технології, Gas-to-Liquid, з газу – в рідину).

В Європі ситуація на ринку газу з його високими цінами, що майже на порядок вищі, аніж у США (порівняйте 70 $/1000 куб.м. на американському «Генрі Хаб» з 526 $/1000 куб.м. на російсько-українському кордоні без 100-доларової знижки), об’єктивно створює стимул для розробки нетрадиційного газу навіть при значно вищій його собівартості. І об’єктивно, це породжує спротив з боку традиційного постачальника природного газу. Арсенал засобів протидії негативним для нього тенденціям широкий. Навряд чи «Газпром», навіть відверто критикуючи сланцевий газ, приймаючи його виклик, буде діяти прямолінійно, так щоб вдалось схопити його за руку. Технології закулісних впливів, маніпуляцій, пропозицій, від яких не можна відмовитись, достатньо удосконалені ним за останнє десятиліття. Відпрацьована та перевірена технологія полягає в наступному. Обирається відповідне PR-агентство чи мозковий центр в Росії, що уповноважується на виконання відповідального завдання. Ним підбирається партнер в зарубіжній країні з числа подібних організацій. У випадку схвалення вибору, дві «прокладки» взаємодіють одна з одною, вирішуючи поставлені завдання. Замовник, як правило, безпосередньо не виходить на кінцевий об’єкт інтересу, якщо цей об’єкт, звісно, не канцлер чи діючий міністр. Фінансове забезпечення підрядників та субпідрядників, зазвичай, не є проблемою. Єдине, що, за деякими оцінками, рівень реальних витрат на проведення тої чи іншої кампанії співвідноситься з рівнем списаних коштів як 1:5. Але це вже проблеми внутрішньокорпоративної культури, породженої «відкатопроводами».

Що стосується України, то основних причин потенційного несприйняття місцевим населенням видобутку нетрадиційного газу міжнародними компаніями з відповідальною екологічною політикою, можна виділити декілька:

· непоінформованість, а практично – невігластво населення та представників неурядових організацій (НУО), яким легко насаджуються пропагандистські стереотипи;

· відсутність відповідної роз’яснювальної роботи щодо проблематики нетрадиційного газу з боку центральних органів влади, як у роботі з органами місцевого самоврядування, так, власне, і з громадянами та НУО;

· відсутність належного масового інформування населення в місцях потенційних розробок з боку компаній-претендентів на надрокористування, сподівання, що це буде зроблено офіційними урядовими структурами;

· недостатня прозорість у питаннях ГРП окремих компаній-претендентів, відсутність досвіду роботи в Україні;

· високий рівень корупції органів влади, що дозволяє закулісним диригентам організовувати «необхідні громадські настрої» при споглядацькій позиції влади.

Ймовірно, що уряду та компаніям доведеться зіштовхнутися з болгарським синдромом та пройти «тест на гідророзрив». Це простежується вже на прикладі сусідньої Румунії і, знову ж таки, з тим же «Шевроном». Новий румунський уряд планує ревізувати політику попередників, що дали «добро» на розробку покладів нетрадиційного газу. Також антисланцеву активність можна спостерігати і в Польщі, яка попереду України років так на три-чотири у виконанні пошуково-розвідувальних робіт.

Чи вивчили провідні компанії, що мають намір працювати в українському секторі видобутку нетрадиційного газу болгарський урок? На мій погляд, переважно – ні. Бо в Румунії ми бачимо таку ж пасивно-оборонну поведінку компанії «Шеврон». В Україні – так само. Те ж саме можна сказати і про більшість претендентів на розробку покладів нетрадиційного газу в Україні. Деякий виняток може становити лише британо-голандська «Шелл», що намагається діяти більш відкрито, демонструючи українським експертам результати своєї 11-річної роботи на американському родовищі у Вайомінгу. Очевидно, що за період спільної з ДК «Укргазвидобування» діяльності в Україні, починаючи з 2006 року, певні висновки щодо специфіки роботи в нашій країні були зроблені. Також, на відміну від деяких інших компаній, «Шелл» добровільно розкриває інформацію про хімреагенти, що застосовуються при ГРП.

На тлі активізації у тематиці нетрадиційного газу деяких екологічних організацій в Україні, поки що важко сказати, що лежить в основі. Ймовірно, це звичайнісінька непоінформованість та стереотипи. Поки що. Але раніше чи пізніше цим неодмінно скористаються. Кожна зі сторін – урядові структури, компанії, місцева влада, що мали б відіграти ключову роль в комунікаціях з населенням, НУО, вважає, що це має зробити інша сторона. Виникає вакуум інформації та негативні очікування, що посилюються «нічогонеробленням» сторін до моменту підписання угоди про розподіл продукції. Як наслідок – збільшення дефіциту прозорості. Програють усі, оскільки саме цей проміжний кількамісячний етап між оголошенням тендеру та підписанням угоди про розподіл продукції буде використаний закулісним диригентом для створення чи актуалізації вже традиційно існуючих каналів впливу, як в середовищі тотальної корумпованості влади та депутатів, що прагнуть переобратися і готові використовувати будь-які популістські гасла, так і в неурядовому середовищі.

Виходячи з реалій, що складаються у Європі навколо нетрадиційного газу та беручи до уваги реалії українські, компанії-претенденти та відповідальні урядові структури мали б опрацювати – кожний в межах своєї компетенції – структуровану карту ризиків, продумати заходи по їх нейтралізації, розробити механізм координації. Необхідні скоординовані дії на випередження, будь-яка вичікувальна тактика (до підписання УРП з переможцем) чи нічогонероблення приведуть до болгарського сценарію. Болгарія – це приклад того, як не потрібно чинити. Це урок для інших і, передусім, для України. Доцільно, зрештою, імплементувати Ініціативу прозорості видобувних галузей, створити державний «Надра-Фонд» з метою акумуляції бонусних виплат та частини доходів від видобутку нетрадиційного газу для інвестицій в охорону довкілля та для майбутніх поколінь. Але це вже інша тема.

За матеріалами центру “НОМОС”

Джерела інформації

1. http://oil-gas-energy.com.ua/wp-content/uploads/2012/04/%D0%97%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9.pdf

2. http://nngvu.if.ua/index.php/novini

3. http://innoros.ru/news/foreign/12/03/slantsevyi-gaz-i-zagryaznennaya-voda-v-ssha-problema-bezopasnosti

4. http://www.water-contamination-from-shale.com/

5. http://www.water-contamination-from-shale.com/

6. http://www.npr.org/2011/12/08/143386908/epa-connects-fracking-with-water-contamination

7. http://www.water-contamination-from-shale.com/

8. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3222989/

9. http://www.pnas.org/content/early/2011/05/02/1100682108.full.pdf+html?with-ds=yes

10. http://alexeyandrievskiy.com/?id=12&l=ru&news=1371

11. http://truth-out.org/index.php?option=com_k2&view=item&id=1016:scientific-study-links-flammable-drinking-water-to-fracking

12. http://blogs.edf.org/energyexchange/2012/02/16/if-the-problem-isnt-hydraulic-fracturing-then-what-is/

13. http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/67049/