(До Дня Рідної Мови –
ред.)
(Відгук на статтю Артура
Литвиненка «Населення, чи Народ?»)
«…вторая причина или смысл существования
зла состоит в том, что Бог также и зло
направляет
к добру».
Протоієрей Серафим Слободской
Давай поглянемо на ситуацію саме
з цих позицій.
По-перше. Протестні акції на
майданах – це лише сплеск того протестного масиву, який потужно зрушився в
свідомості людей. З ким не заговориш на тему «второго язика», кожен говорить,
що невже в нас немає важливіших проблем, ніж цинічна постановка питання про
«захист ісчєзающєго русскаво язика».
Своїми «проффесійними» діями
влада збурює хвилю цунамі, яка у відкритому океані непомітна, але проявить свою
рушійну силу при підході до перешкоди.
Такою перешкодою для позитивного
розвитку держави постала антинародна політика влади ПР і її сателітів.
По-друге. Етнічні росіяни, які
вважають Україну своєю Батьківщиною, також обурюються діями влади,
розрахованими на спричинення розколу й ворожнечі на мовному і національному
ґрунтах. І це роблять не якісь міфічні екстремісти, а реальна влада!
По-третє. Вас, активних щирих
патріотів, вийшло на акцію 50 душ, а в них таких не знайшлося взагалі –
довелося купувати!
А потім, за деякими відомостями,
декому з них недоплатили, а декого взагалі «кинули» і цим, байдужих до «мови» і
«язика» людей (але небайдужих до грошей), – перетворили на своїх ворогів.
По-четверте. Люди розуміють, що
влада, яка навіть отримавши величезні запозичення МВФ, через непрофесійність і
злодійкуватість неспроможна зрушити економіку і підвищити соціальні стандарти
життя народу, тому взялась виконувати обіцянку, яка не вимагає ні
капіталовкладень, ні наявності матеріальних цінностей, які можна було би
вкрасти.
Влада вкинула в наше суспільство
тест на ворожість до України. (За це їм
подяка).
По-п’яте. Таким чином, після
відсторонення кримінально-олігархічного клану від влади, люстрація має
проводитись не лише по критерію співробітництва зі злочинною владою, а й за
критерієм ворожості до України і всього українського. І ті, хто дуже любить
Московію (і сєйчас лікуют, что нє надо учіть тєлячью мову!), повинні бути
позбавлені громадянства ненависної «нєзалєжной» України.
По-шосте. Діюча влада вважає, що
вона вічна (або байдужа до майбутньої долі «русскоязичних») і намагається
прийняти закон, який дозволить оним не вивчати українську мову.
А хіба ми зацікавлені в тому, щоб
вони в майбутньому мали право бути присутніми у владі? (ще одна подяка).
По-сьоме. Навіть зараз, ми
отримаємо право і можливість вимагати від кожного чиновника реального виконання
ЗАКОНУ, тобто вживання всіх трьох мов усно і письмово, наприклад в Закарпатті,
чи в Криму, та двох мов на Сході і Півдні. (Виконання Закону не є
дискримінацією за політичною, національною, чи мовною ознакою – це кваліфікується,
як професійна непридатність. (І ще одна подяка)).
Але навіть індивідуальні вимоги
бажано супроводжувати поданням заяви до прокуратури, суду, чи у вищі владні
інстанції і домагатися офіційних відповідей, які можуть стати підставою для
майбутньої люстрації чи судового переслідування.
І головне. Люди прозрівають, а
влада продовжує вважати їх «лохторатом». Давайте спокійно спостерігати і
фіксувати, як агонізуючи, влада заплутується в павутині власних злочинів.
Переважна більшість людей,
незалежно від національності, добре розуміють всю абсурдність дій влади на всіх
напрямках організації діяльності суспільства і зокрема – даного законопроекту.
Ні Україні, ні нашій мові ніщо не
зашкодить, якщо ми вперто, не відволікаючись на їхні провокації йтимемо до
стратегічної мети – встановлення реального народовладдя.
І ми це обов’язково зробимо.
Слава Україні!
Володимир Степаненко
Джерело: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар