21-го лютого
міжнародний день рідної мови.
"Фахівці
висококваліфіковані, предмет знають, а от подати... вміють одиниці, які
зацікавлені в тому, щоб щось передати, а не лише в робочому місці, але є і ті,
що ставляться до студентів, як до порції м'яса…", –
Людмила Кліщук, ІФЖ.
Варто обміркувати. Що ж
міркую…Пишу статтю, а сам пишучи заглядаю в Інтернет задля перевірки
правильності написання тих чи інших слів, словосполучень, орфограм. Як завершу
роботу над статтею, попрошу дружину (економіста) щоб перевірила текст!
Ні, не соромно, а ще більше не
смішно! Пригадую як професор Анатолій Подолинний говорив, що якщо нам (тоді
студенти 4-го курсу ІФЖ) дати диктант, то помилок буде більше аніж у
п'ятикласників. Гротеск (тип художньої образності, який ґрунтується на
химерному поєднанні трагічного і комічного), інакше це не назвеш. З часом це
"комічне" наблизить нас до трагічного – нестачу кваліфікованих кадрів
у школах, технікумах, ВНЗ.
Отака система освіти
(антиосвіти).
Хто вчить мовників
мови?
Коли вступав на навчання у
педуніверситет, безумовно, того чого я очікував побачити на філологічному
факультеті свого Вінницького державного
педагогічного університету я не побачив. Тріпотіло серце, що на коридорах на
перервах буду перетинатись з активними громадськими діячами – захисниками
українського слова на Поділлі. Побачив не те, на що сподівався. Найбільше
розчарування прийшло на протесті в Києві біля Українського дому. Я там не
зустрів жодного вчителя філолога за 3 дні перебування!
Форма подачі
Ніколи не думав, що історичний
роман ми "пройдемо" так легко, без зайвих зусиль здамо іспит. Нажаль,
з курсу туманно пригадую декілька назв: "Чорна рада",
"Диво", "Роксолана". Курс історичного роману цікавий та
потрібний, проте щоб його засвоїти потрібно втричі більше часу аніж виділяє
університет.
Ще цікавіший курс історії
української мови, де зараз всім "впихають" в голови, що українська
мова – це солунський діалект староболгарської мови. Звісно, як би це та
обійтись без Кирила з Мефодієм?
Продовжує Людмила Кліщук:
"…я не можу нормально вивчати і сприймати те, що мені
"нав'язують". Наприклад, Коцюбинського читала літом, а коли прийшли
лекції і всі це подають крізь призму "треба!", воно не сприймається.
Так само і з письменниками "розстріляного Відродження" – читаю та
ознайомлююсь наперед, щоб виникла любов і повага, бо, чомусь, ВУЗ цього не
прививає".
Перспективи
Кому цікаво йти вчителювати до
школи після закінчення педуніверу? Вчителем-філологом, істориком, біологом,
математиком – байдуже. Нікому, і це сумна істина.. Українці звикли, що їх
тримають за ніщо, що їх відверто затуплюють і роблять при цьому серйозний вираз
обличчя. Замкнене коло – тупі вчителі, тупі діти, тупі студенти, тупа
нація. "Дайте мені дві тисячі
вчителів, і я збудую міцну Німеччину", -
Отто фон Бісмарк.
"Затупимо вчителів –
зруйнуємо слабку Україну", - автор
невідомий.
Михайло Рюхов
Немає коментарів:
Дописати коментар