- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

понеділок, 28 вересня 2015 р.

Наші пріоритети в розбудові України, або, як нам відноситися до сучасних фарисеїв

Колись в Києві з 1906 року по 1914 рік виходила щоденна україномовна газета «Рада», яка гуртувала навколо себе українських лібералів, демократів, поступовців і всіляких інших діячів типу «аби чого не вийшло». Вони так пнулися із шкіри, аби довести російському Уряду, що українці мирні гречкосії, меланхолійні любителі сала і старовини.

Вони тільки хочуть одного, щоб їм дозволили розмовляти на «малороссийском наречии» і одягати вишиванки. З такими моральними пристосуванцями, гендлярами з власним сумлінням вели непримиренну боротьбу Олена Пчілка і Дмитро Донцов. Яких тільки штампів на них не ліпила тогочасна преса: духовні ізгої, реакціонери, шовіністи. Час довів їхню правоту – і Олена Пчілка, і Дмитро Донцов передбачили до чого може привести загравання з колонізатором: винищення українців голодоморами, репресіями, етноцидами і лінгвоцидами.
Сучасна Україна зараз знаходиться на вирішальному етапі свого державотворення! Від нашої постави, від того, як українці зможуть використати цей історичний шанс в розбудові нашої держави залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей та онуків. Вже йде 25 рік нашої Незалежності, як кажуть, можна підбивати перші підсумки. І, що ж ми маємо? Тішитися, особливо, немає чим. Україна мала найкращі стартові можливості серед всіх країн соцтабору і вона ними не скористалася. Натомість, за ці роки населення України скоротилося з 52 мільйонів до 46 мільйонів, більшість населення живе за межею бідності, економіка України знаходиться на межі колапсу. Все це наслідки яловості українського суспільства. Але, в цьому немає вини українців, такими їх зробило 300 літнє поневолення, тільки в XX столітті було винищено 80% української інтелігенції. І вже в роки Незалежності, згадаймо, які стереотипи нав’язували українцям наші «брати» - вороги: «россияне не виноваты в бедах украинцев, это все ихняя верхушка», «какая разница на каком языке разговаривать, лишь бы человек был хороший», Україна багатонаціональна держава. Наслідком таких мантр, які нав’язувалися українцям, стала окупація Криму і війна на Донбасі. До війни з Росією призвело ще й те, що ми за 24 роки Незалежності не мали української влади, не мали патріотів при владі, натомість, шахраї, гендлярі, блудослови і фарисеї. Війна з Росією, як рентгеном, висвітила всі проблеми України і в першу чергу в сфері державотворення. Від нашої влади ми кожного дня чуємо запевнення, що Україна йде в Європу і в той же час українська влада вважає європейців дурнішими за себе, бо вона видумує свого «українського велосипеда» в розбудові держави, починає будувати «українську хату» не з фундаменту, як роблять це в усьому світі, а із стелі і стін. Бо в усьому цивілізованому світі відома проста і зрозуміла всім істина – фундаментом, основою будівництва кожної держави є її державна мова. Саме мова згуртовує і об’єднує народ в єдину націю, бо тільки об’єднана нація затверджує свою національну ідею, за допомогою якої вона розбудовує свою державу. У кожної нації свій шлях розбудови держави, але принципи побудови держави вироблені і усталені одні і ті ж для всього цивілізованого світу. В Україні навіть в її Конституції записана одна з головних перешкод для побудови держави, де в ст..15 наголошується: «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». Як можна без ідеології будувати державу? Сучасні українські фарисеї нав’язують українцям думку, що Україна є багатонаціональною державою і це пропагується кожного дня в ЗМІ. Як відомо 2001 року в Україні відбувся перепис населення, за яким українців на той час проживало в Україні 77,8% від всієї кількості населення, а моноетнічною державою за визначенням міжнародної організації Freedom Hous є держава, в якій кількість представників однієї нації становить не менше 67% всього населення. У мене є підозри, що існує негласна таємна вказівка влади нав’язувати українцям цю маячню про багатонаціональний склад України. Це видно по нашому Павлограду, які б заходи не проводилися в місті, на них обов’язково підкреслюється , що Україна багатонаціональна, запрошуються на виступи представники багатьох націй, якщо навіть їх проживає в Павлограді 2 чоловіки. Заохочується це і доморощеними «патріотами», які перетворюють кожний культурно-мистецький захід на такий собі вінегрет, перемішують все до купи. Хочеться з цього сміятися, але це вже не смішно. В Павлограді в порівнянні з 1991 роком йде зросійщення підростаючого покоління небаченими темпами, такого не було навіть за Радянського Союзу. І це при тому, що в Павлограді переважна більшість українських шкіл за статусом, але не за духом, бо як я вже зазначив української мови від українських учнів не почуєш. І це вже злочин перед українською нацією! І як що хтось думає, що цей злочин їм так минеться , то вони глибоко помиляються. Згадаємо всіх поіменно! І в той же час це є свідченням глибокої духовної кризи української освіти, яку потрібно негайно реформувати і провести всеохопну люстрацію серед викладацького складу. Я вважаю, що в ім’я загиблих українців, які поклали своє життя на олтар Свободи української нації в війні з російським агресором, ми не можемо більше жити за подвійними стандартами. Українські школи в Павлограді є, і так по всій Центральній і Східній Україні, а українських учнів немає. Яку Україну ми будуємо? Бо першою ознакою українця є українська мова! Всі, хто не розмовляє українською мовою не є українцями за суттю. Вони є хто завгодно: хохлами, малоросами, в кращому випадку громадянами України. Українці і всі, хто проживає в Україні повинні усвідомити просту істину, що російська мова завжди була для Російської імперії зброєю масового ураження. Саме за її допомоги було асимільовано десятки народів, які проживали на теренах Росії і які зникли назавжди. Така сама доля очікувала на українців і тільки завдяки Божому Провидінню цього не сталося. Навіть якщо на Донбасі невдовзі закінчиться війна, Україна не буде в безпеці, бо зброя масового ураження – російська мова буде роз’їдати Україну з середини, як іржа. І можлива така ситуація – територія буде, назва Україна буде, а українці, як нація зникнуть. Не допустити цього – наше найголовніше завдання на сучасному етапі розвитку України! Так як Україна об’явила санкції на російські товари, ми повинні оголосити санкції на масове поширення російської мови в Україні.
Якщо ми хочемо добра і процвітання українській нації, то повинні свято виконувати Заповіти наших духовних Провідників: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Один з таких Заповітів залишив нам Франко: «Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духове відчуження від рідної нації»  (Поза межами можливого).

27.09.2015р.      Голова Павлоградського міського т-ва «Просвіта» ім. Т. Шевченка

                                                       Микола Заремба.

Немає коментарів:

Дописати коментар