До написання цієї статті мене спонукало те, як
почали себе поводити люди, яких Майдан привів до влади. А все вказує на те, що,
начебто промайданівська, влада не знає,як тепер спекатися від активістів
Майдану, як заговорити і перевести увагу українського суспільства на другорядні
теми, як не виконати вимог Майдану.
А головна вимога Майдану записана в п’ятій
статті Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в
Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування». Це означає, що потрібно міняти повністю
систему влади і управління в державі. Верховна Рада повинна прийняти закон «Про
міські , селищні і сільські громади» , змінити виборче законодавство і обирати
людей до владних інституцій не за партійною квотою, а від місцевих громад.
Зрозуміло, що це справа не одного дня – людей треба привчати і навчати бути
господарями на своїй землі.
На Майдані всіх нас єднало прагнення до Волі і
Справедливості, а ще відчуття загрози втрати своєї споконвічної ідентичності.
Ще до Вільнюського саміту в мене особисто, і я думаю не тільки в мене, було
відчуття небезпеки, в разі відміни проєвропейського курсу України і повороту її
на схід до Росії, повної втрати незалежності, а з часом і своєї української
ідентичності. Тому, я думаю, наша молодь, студенти на підсвідомому рівні вийшли
в кінці листопада минулого року на Майдан не тільки захищати наш курс на
Європу, а й на захист свого права бути господарями в «своїй хаті», бути
українцями. І хоч називають події останніх місяців в Україні революцією
гідності, для мене особисто і для мільйонів українців це була, перш за все,
Національна революція. Про це чомусь
більшість ЗМІ України не люблять говорити, неначе соромлячись того, що ми є
українцями і живемо споконвічно на своїй, Богом даній землі. Який переполох
зчинили ті ж самі ЗМІ, коли Верховна Рада відмінила закон Колісниченка-Ківалова.
Відразу звинуватили нову владу в утисках російськомовних і всі,як один, почали
вести свої передачі іноземною, тобто російською, мовою на підтримку
«русскоговорящих». Звернення переляканого Яценюка, який всіх запевняв, що вони
з дружиною вдома розмовляють російською мовою, передавали кілька днів підряд,
щоб заспокоїти україноненависників. В мене виникає запитання: «А хто захистить
українців, їхнє право розмовляти українською мовою?». Чомусь ніхто не згадує
про те, що ще до 1941 року в східних і південних областях України, в
Білгородській, Курській областях Росії, на Таганрогщині і Кубані більшість
населення розмовляли українською мовою. Та яке там до 1941 року! Я народився і
жив до 15 років в Луганській області, в шахтарському краї і добре пам’ятаю, що
ще в 60-х роках і на початку 70 – х більшість населення розмовляли українською
мовою, на свята скрізь було чутно українські пісні. І коли зараз нам
розказують, що там більшість населення російськомовне, бо так, бачите,
історично склалося, то потрібно спитати: «А хто їх зробив російськомовними, хто
відірвав від рідного коріння, хто проводив злочинний геноцид і лінгвоцид
українського народу?». Злочинна російська шовіністична влада, яка під виглядом
Радянського Союзу поневолила інші нації,
в тому числі і українців, створювала нову спільноту – радянський народ. Якщо ми
хочемо збудувати сильну і економічно незалежну Україну, то повинні ліквідувати
це джерело нестабільності, російськомовний елемент українського суспільства.
Яким чином? Нагадати їм хто вони, хто були їхні батьки і діди, хто їх зробив
російськомовними. Для цього українська влада повинна розробити довгострокову
програму розвитку української мови в південно-східних регіонах і в центрі
України з обов’язковим закладенням в держбюджет грошей на цю програму.
Українська мова повинна стати об’єднуючим чинником нашої держави!
Військова агресія Росії проти України і
анексія Криму показали всьому світові справжнє обличчя сучасної Росії. Для
українців, хто ще вірив в те,що ми братні народи, стало очевидним, що перед
нами ворог, який ніколи не змириться з незалежною Україною. Ми повинні всі
усвідомити, що Україна і Росія перебувають в стані війни, яка йшла всі ці 23
роки незалежності, просто зараз вона перейшла в відкриту стадію агресії.
Перемогти цього підступного ворога, у якого значна перевага в військовій силі,
можна тільки об’єднавшись в єдиний моноліт, тільки силою нашого незнищенного
Духа. За час правління Януковича Росія і її ФСБ заклали в Україні розгалужену
мережу своїх шпигунів, яку потрібно негайно знешкодити. Поки що вимога Майдану
про негайну люстрацію владних структур гальмується новою владою, а це під час
воєнних дій неприпустимо. Під час воєнних дій інформаційна безпека те ж грає
велику роль. Поки що за відключенням чотирьох центральних каналів телебачення
Росії нічого в цій важливій сфері не відбувається. Українські FM радіостанції продовжують
крутити пісні російських співаків, які підтримали війну проти України,
наприклад група «Любе», Газманов і багато інших. Центральні телеканали
продовжують показувати в прайм-тайм «Вулиці розбитих ліхтарів», «Менти»,
«Солдати», всілякі спецнази та інший російський агітпроп. Можна тільки уявити
собі,як під час війни між СРСР і Німеччиною Сталін дозволив показувати німецькі
агітаційні фільми типу «Тріумф Волі». А в нас показують і вважають це нормальним, аби не розсердити
російськомовних. Продовжують виходити в Україні газети «Известия в Украине»,
«Комсомольская Правда в Украине» та інші. Оборонні заводи в
Україні продовжують виробляти військове обладнання для армії Росії, щоб не
залишити людей без роботи. Як бачимо небезпека для нашої незалежності велика і
ми повинні бути в повній бойовій готовності, помилок , які нова влада допустила
в Криму, ми не повинні допустити, всі, як один повинні стати на захист України!
Поки що більшість населення південно- східних регіонів веде себе пасивно,
вичікуючи чим все закінчиться біля телевізорів. Це є результатом попередньої
політики створення гомо совєтікус. Тому дуже важлива підтримка Центру і Заходу
України, щоб приборкати сепаратистські рухи на Сході України. Дуже важливо
зараз, щоб новостворена Національна Гвардія,як найбільш патріотично
налаштована, була направлена на підсилення наших збройних сил в східні області.
І для гарантії нашої безпеки в протистоянні з Росією наша влада повинна
домагатися виконання Будапештських домовленостей від гарантів США і Англії, від
ООН і ОБСЄ введення більш жорстких санкцій проти агресора. Тільки спільні дії
України і світового співтовариства допоможуть нам вистояти в цій війні.
Слава Україні! Ми переможемо!
07.04.2014р. Микола Заремба.
Немає коментарів:
Дописати коментар