- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 12 листопада 2013 р.

Три монстри будівельної корупції


Мабуть, ні для кого не таємниця, що підґрунтям хабарництва є складні й заплутані нормативні акти. Ситуація, коли одну й ту саму норму можна прочитати та розтлумачити по-різному, дає можливість чиновнику маніпулювати змістом документа, використовуючи його як інструмент для власного збагачення.


Нерідко певні правила пишуться спеціально, аби їх використовувати з метою отримання хабарів. Запрошуємо читача ознайомитися з технологією, що реалізується в Державній архітектурно-будівельній інспекції.

На нашу суб’єктивну думку, це і є яскравий зразок корупції. Схема не така проста, тут немає відкритого вимагання з боку посадової особи та передачі конвертів з грошима. Однак результат той само — чиновники збагачуються за рахунок людей, яким не залишили іншого виходу, як платити за розв’язання своїх проблем. На цьому прикладі спробуємо «препарувати» новітню корупцію та розібратися на яких трьох мострах-китах вона тримається.

Майстри епістолярного жанру

В Україні безліч самовільно зведених споруд, бо  десятиліттями українці будували, не надто переймаючись дозволами та погодженнями. Таких будинків де-юре начебто і не існує, їх немає в реєстрі нерухомості, вони недосяжні для податкової. Зрозуміло, що владу такий стан речей не влаштовував, тож було прийнято рішення легалізувати самобуди. Для цього було розроблено спрощену процедуру введення в експлуатацію споруд «за фактом», тобто тих об’єктів, які вже збудовано без дозволу. Затверджено процедуру наказом Мінрегіонбуду №95 від 19.03.2013 року.

Так ось, при прочитанні цих правил стає очевидним, що писалися вони не лише для наведення порядку в реєстрі прав на нерухомість та наповнення державного бюджету, а й для задоволення корупційних апетитів чиновників.

Судіть самі. В пункті 3.2 наказу наведено вичерпний перелік документів, необхідних для введення будинку в експлуатацію. Серед них: заповнені заявником заява та декларація, а також копії двох документів — технічного паспорта на самобуд та правовстановлюючого документа на земельну ділянку, де велося будівництво. Власники будівель площею 300 квадратних метрів і більше повинні надати іще один документ — «звіт про проведення технічного обстеження». Це проблемний документ, адже таке обстеження потрібно спеціально замовляти, і вартість його стартує від декількох тисяч доларів.

Та якщо ваша площа менша за 300 квадратів, і ви хочете скористатися своїм законним правом — не подавати звіт про обстеження, на вас чекає розчарування: інспекція може вам відмовити. У своїх відповідях чиновники мотивують відмову пунктом 3.1 того само наказу, де сказано: «прийняття в експлуатацію (...) здійснюється безоплатно (...) за результатами технічного обстеження об’єктів». Тож, з одного боку, маємо пункт 3.2, що дозволяє не подавати звіт про технічне обстеження, а з другого — пункт 3.1, за яким введення в експлуатацію неможливе без технічного обстеження.

Таким чином, коли до інспекції звертаються з документами, в чиновника є два варіанти: він може прийняти документи, керуючись пунктом 3.2 наказу, або відмовити, керуючись пунктом 3.1. За замовчуванням чиновники відмовляють.

Отож ми розпізнали першого кита, на якому стоїть корупція, — це незрозумілий та заплутаний регуляторний акт.

Доступ обмежений

Людей, здатних самотужки розібратися в хитрощах українського законодавства, — мало, скажемо відверто — навіть не кожен дипломований юрист на це спроможний. Абсолютній більшості потрібно, як то кажуть, «пояснювати на пальцях». Та в цьому випадку «пояснювати на пальцях» ніхто не збирається.

З проблемою введення самобуду в експлуатацію зіткнулася киянка Лідія, що розповіла про свій досвід спілкування з

Архбудінспекцією міста Києва в листі до редакції. «Документи направляла поштою. Коли перший раз інспекція надіслала відповідь, що я неправильно подала документи, то подумала, що тут якась помилка. Особисто пішла до них розібратися, та мене навіть на поріг не пустили. Кажу: «Хочу запитати про підстави відмови». А мені — все написано в листі. А там лише посилання на 95-й наказ, який я і так вже вивчила від початку до кінця. В наказі чітко написано: для будівель до 300 квадратних метрів звіт про обстеження подавати не потрібно. А в листі інспекції вимагають технічне обстеження. Подала знову документи, знову відмова. І так вже кілька місяців», — бідкається жінка.

Редакція «Голосу України», дізнавшись про такі порядки в Архбудінспекції Києва, одразу спрямувала туди листа з проханням роз’яснити —як вони самі розуміють приписи наказу № 95. Нам надійшла відповідь, що здивувала своїм цинізмом. Інспекція повідомила, що «...не наділена повноваженнями надавати роз’яснення вимог чинного законодавства». Це ж як виходить: інспекція діє за рахунок податків, які сплачують українці, а в них навіть запитати не можна?

Це яскравий приклад другого кита корупції — штучна складність в подачі документів.

Завдання просте — створити проблему. Вас або змусять вистоювати кілометрові черги, або збудують перед вами мур, який не перелізеш. Та одразу ж запропонують його «обійти»...

Приватні держоргани та комерційні чиновники

никиІ вже коли людина не знає, куди йти та до кого звертатися, на сцену виходять приватні фірми, що пропонують свої послуги у «розв’язанні проблеми».

Автор цих рядків вирішив особисто навідатися до Архбудінспекції міста Києва — цього проблемного та надсекретного державного органу. Потрапити всередину справді не вдалося. Не допомогло і журналістське посвідчення. Однак в холі приміщення вас одразу зустрічають рекламні стенди, що пропонують без зайвих проблем провести  крізь складну та заплутана процедуру легалізації будівництва. «Енергобудтехсервіс», «Партнер проект» та багато інших — усі ці компанії розміщуються в тій самій будівлі, що і державна інспекція. І якщо в інспекції двері зачинені, то в цих компаніях вас завжди будуть раді бачити. Ціни за введення в експлуатацію будинку в 200 «квадратів» стартують від трьох тисяч доларів США. В одній із компаній, що розташована  кількома поверхами вище, мені довірчо повідомили: «З нами ви гарантовано матимете від інспекції позитивний результат, а шукатимете виконавців на стороні, інспекція відмовить».

Тож, схоже, маємо і третього кита української корупції — приватні фірми, що, користуючись тісними зв’язками з чиновниками, за плату допомагають обійти штучно створені перепони.

Такі фірми цілком законно беруть гроші з людей, Далі, як то кажуть, справа техніки. При цьому чиновникне ризикують особисто, вимагачи гроші.

Феміда розгледіла, хто правий

Тим часом у протидії  чиновників та громадян вітчизняні суди стають на бік останніх. В юридичній компанії «ЮрБудКонсалтінг», що спеціалізується на подібних справах, юрист  Денис Коваленко розповів: «Нині майже всі рішення окружних адміністративних судів на користь громадян. Якщо ви подали документи на введення будинку в експлуатацію, а вам відмовили, посилаючись на необхідність проведення технічного обстеження, можете сміливо звертатися до суду. Майже гарантовано — рішення буде на вашу користь».

Окрім судової влади, на зловживання в Архбудінспекції вказують органи прокуратури. Так, прокуратура Сумщини нещодавно констатувала грубі порушення з боку інспекції. Тамтешні чиновники проводили перевірки на підставі неіснуючих звернень громадян. З цього приводу ведеться розслідування, порушникам загрожує обвинувачення за статтею 364 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем). Тож проблема все-таки існує, і її потрібно розв’язувати, бо терпіння та гаманці в українців не бездонні.

Ярослав Грущинський, "Голос України"

Колаж Олексія Кустовського.


Немає коментарів:

Дописати коментар