- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 12 листопада 2013 р.

Китайці збираються захопити головне багатство України


Україна за двадцять два роки незалежності так і не завоювала чільне місце навіть на тих ринках світу та Європи, де має колосальні абсолютні переваги. А такі переваги вона має у сфері сільськогосподарського виробництва, адже володіє левовою часткою світових запасів чорноземів.


Але незважаючи на це в Україну масово йдуть фури зі свинячими хвостами, створюючи сировинну базу для вітчизняної мясопереробки. В Україні окремі території вже давно втратили традиційну для себе спеціалізацію і перейшли на вирощування продукції енергетичного спрямування. І це в умовах загострення глобальної продовольчої кризи. Хто ж наведе лад в аграрній сфері нашої держави?

У центральній частині України чорноземні поля простягаються на милі, пише The Times. «Її грунт, один з найбільш родючих ґрунтів у світі, приніс Україні за царських часів репутацію житниці Європи. Нині він привернув увагу Китаю, в якому проживає 20% населення земної кулі, але на частку якого припадає всього 9 % сільськогосподарських угідь. Щоб компенсувати цю нестачу, Пекін забирає собі великі смуги сільгоспугідь по всьому світу, викликаючи на себе звинувачення в захопленні земель. Україна стала черговою метою», - зазначає оглядач Бен Хойл.

Видання пише, що 43-річний Віктор працював на цих полях 20 років, поки вони не були приватизовані за сумнівних обставин кілька років тому. Він розводить гусей і корів, і йому не подобається ідея, що такі поля можуть незабаром відійти до китайців. «Навіть якщо вони самі сюди не приїдуть, я проти . Наша земля – це наша земля , а ми стали б для них рабами», – сказав він. Тим часом, в 20 милях звідси, у Дніпропетровську, розробляються амбітні плани співробітництва з Китаєм, щоб перетворити сільськогосподарський сектор країни та інфраструктуру в цілому, скориставшись ненаситністю Пекіна.

«Я думаю, це буде грандіозна співпраця», – стверджує Сергій Касьянов, голова сільськогосподарського конгломерату KSG Agro. Українські закони забороняють іноземну власність на сільськогосподарські угіддя, що не дозволяє Китаю самому купувати їх. Але Касьянов вважає, що закон потрібно змінити, щоб дозволити купівлю землі іноземцями.

Досвід останніх років показує, що українські ґрунти виснажуються інтенсивними темпами вітчизняними сільгоспвиробниками, особливо агрохолдингами. Якщо так продовжиться ще декілька років, то не буде ні родючих ґрунтів, ні квітучих сіл і ще не відомо хто небезпечніший: чи український ненажерливий латифундист, чи китайський виробник, якого Піднебесна навчила дотримуватися діючих законів суспільства та науковообгрунтованих сівозмін.


Немає коментарів:

Дописати коментар