- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділя, 8 вересня 2013 р.

Держава як національний організм. Пропорції


Які асоціації у вас складаються зі словом “огидне”? У мене це асоціюється із крайньою непропорційністю. Точніше неприродною непропорційністю. Якби у людини пальці були довшими за руки — це було б огидно. Або якби очі були різних діаметрів — це було б огидно. Справа не лише в біології. Коли нардеп-паразит отримує прямо чи опосередковано в сотню раз більше ніж середньостатистичний громадянин — це огидно. Більше півмільйона правопохоронців — це огидно. Прикладів можна навести безліч.


Непропорційне насторожує. Непропорційне — огидне. Більшість з нас прагнуть пропорційності. Коли художник на картині зменшує виріз одного ока, то так само зробить з іншим. Інженер-автобудівник не зробить розмір колеса для машини різним, він зробить їх однаковими.

В державі має бути так само. Відповідні частини мають бути пропорційні, а похибка пропорційності має бути суто природна.

Силовики

В сучасній Україні МВС та СБУ (не рахуючи прокуратури та інших силових відомств) кількісно та фінансово перевищує ЗСУ в декілька разів. У результаті такої непропорційності обороноздатність в дупі, проте маємо огидну поліцейську державу.

Після очищення народного організму, яким і має бути Держава українців, задля забезпечення відповідності зовнішнім та внутрішнім небезпекам (у тому числі небезпека скочування у поліцейським режим), має бути встановлені пропорції між силовиками, як чисельністю — так і фінансово).

Всі правоохоронні відомства чисельністю не повинні перевищувати 50% чисельності ЗСУ і відповідати пропорції 1 до 2 (або в іншій пропорції, яка буде встановлена як найефективніше). Пропорції мають бути і у фінансовому та інших ресурсах. Але інші. Оскільки ЗСУ дійсно потребує більших фінансових витрат. Наприклад, армія має величезну кількість дорогої техніки, яку потрібно утримувати і замінювати сучаснішою. І заробітна плата офіцерів і контрактників має бути не менша за заробітну плату співробітників правоохоронних органів. Тому фінансова пропорція має бути, наприклад 1 до 4.

Таким чином, якщо армія 120 тисяч, то всі правоохоронні силові структури мають бути не більшими 60 тис. Якщо потрібна більша кількість правоохоронців, то і армію потрібно збільшити відповідно і ще більше збільшити фінансування. Це, між іншим, може стримати від зайвого розбухання силових структур, оскільки їх утримання буде досить проблематичне у випадку, якщо правоохоронців стане неприродно багато (як зараз).

Це саме може стосуватися і інших сфер. Наприклад, бюрократичного апарату, який у сучасній державі надзвичайно (непропорційно!) роздутий. Слід очевидно встановити відсоткове відношення максимальної кількості держапарату до населення в цілому та в окремих регіонах. Їх точно має бути менше 1% (1% від 40 млн = 400 тис. Це навіть забагато!).

Бюджетники

Силовики теж є бюджетниками, але хотілося б охопити всі бюджетні сфери (лікарі, вчителі ітд).

Колись автор бачив відео-інтерв’ю одного діаспорянина, що несе на собі зобов’язання федерального судді США. У нього запитали про зарплату і той відповів, що зарплата хоч у них і висока, але рідко піднімається так як зарплати судді пов’язані із зарплатами їх парламентарів. Мені цей принцип здався напрочуд правильним.

Зарплати працівників бюджетних сфер так чи інакше регулюються з боку державного апарату. Регулятивні нормативи мають бути пропорційні. І зміни зарплат найвищих високопосадовців має відстрілюватися відповідно на зарплатах інших бюджетних сфер. Наприклад, якщо заробітні плати найвищих державних чиновників зростуть на 10%, то і зарплати лікарів та вчителів мають зрости на 10%. Але якщо високопосадовці зменшать собі заробітну плату на 10%, то на зарплати лікарів та вчителів залишаться однак старими, тобто без зворотної тяги. За таких умов дуже тяжко буде бути демагогом. Звісно збільшення зарплат бюджетникам не значить обов’язкове збільшення її високопосадовцям.

Оскільки важко буде зв’язати всі професії (деякі можуть з’являтися і зникати), тому варто було б закріпити три основні сфери (лікарі, науковці та викладачі), та ще 2-3 обирати з певним інтервалом, спираючись на їх пріоритетність на даний момент.

Схожі принципи можна реалізувати і для інших сфер життя держави як народного організму. Природне співвідношення між всіма галузями державного життя — має бути одним із основоположних принципів національної держави українців.

Владислав Руський


Немає коментарів:

Дописати коментар