У європейців зникає толерантність до емігрантів зі Сходу…
Фінський критик Джеймс Гонзо
друкує на своєму сайті політично та соціально гострі матеріали. Із серії «кого
не влаштовує – не читайте».
Останню статтю супроводжує цікава карикатурка. З
басейну виловлюють дівчат у купальниках і монахиню… Натомість там плавають
мусульманки в буркіні. Хто не знає, це такий одяг, що повністю закриває тіло
жінки, але в ньому нібито зручно плавати. Пов’язана така картинка з історією,
про яку писала нещодавно й українськомовна Deutsche Welle. Учениця школи у
Франкфурті-на-Майні відмовилася плавати в одному басейні з учнями чоловічої
статі, навіть одягненою у буркіні. В пошуках правди її батьки звернулися до
суду, але навіть вища інстанція – Федеративний адміністративний суд Лейпцига –
визначила: жодна релігія від уроків плавання не звільняє.
До чого на карикатурі монахиня? Це вже інша історія.
Батькам-мусульманам, які віддали дітей у католицьку (!) школу, не сподобалося,
що їм прививають християнські цінності. І тут не обійшлося без суду, який,
щоправда, знову став на захист школи. Висновок у статті один: нарешті й
Німеччина схаменулася!
Німець у
німецькій школі? Спробуй знайти!
Якщо хтось вважає ці дві історії не показовими в житті цієї країни,
можемо запевнити: це не так. Німеччина вже давно не є країною поважних бюргерів
арійської раси. Більше того, політкоректність дозволила численним емігрантам
потіснити корінне населення за лічені роки. Чи знаєте ви, що сьогодні німецькі
учні відчувають себе у школі відщепенцями – їх у класі меншість. Єдиний виняток
– це гімназії (старша школа). Мусульман там лише 17 %, оскільки потрібен
чималий прохідний бал, який незацікавлені в своєму майбутньому діти емігрантів
(дивно, правда?) просто не здобувають. Сьогодні партії соціалістів хочуть
збільшити квоту для мусульман. Проте більшість німців усе-таки протестує. Хоча,
яка це вже більшість…
У будь-якому німецькому місті на вулиці вас переслідуватиме задушливий
запах східних олій – мусульманки (всі як одна у паранджі) не можуть
користуватися звичайними парфумами через вміст спирту (іслам забороняє). І
важкий запах годинами висить у повітрі, погано асоціюючись із довколишнім
пейзажем… Чому емігранти обрали саме цю країну, де й досі традиційне католицьке
віросповідання є наскільки сильним, що всі без винятку німці сплачують на
церкву єдиний податок від зарплати? Можливо, саме через віру. На відміну від
розкутіших французів чи бельгійців, які визнають одностатеві шлюби,
католики-німці дотримуються традиційних поглядів на суспільство. Що не могло не
сподобатися мусульманам.
Слов’яни
були б за щастя
Крім того, звичайний підрахунок: допущені п’ять тисяч емігрантів зі
Сходу через п’ять років перетворюються на 20 тисяч. Природним шляхом…
розмноження.
Ми розмовляємо з Марком Сільверманом. Марк переїхав до Німеччини ще в
90-ті, тому добре пам’ятає, як усе починалося. Сьогодні він працює в
Мюнхенському університеті та проводить екскурсії для російськомовних туристів.
Також без прикрас розповідає про життя у баварській столиці:
– Німці просто не розрахували
своїх сил і пільг. Вони завжди думали, що біда для них – це ми (росіяни,
українці, білоруси), а виявилося, що слов’яни були б за щастя… Мусульмани
зовсім не хочуть асимілюватися й абсолютно не бажають працювати. На пільги від
держави живуть цілі родини. Знаєте, нам – і росіянам, і навіть євреям – далеко
до них у частині вибивання цих самих пільг. Ви ж бачите скільки судових
позовів, вимог… Вони лише вимагають і нічого не дають натомість. Пам’ятаю свої
перші мовні курси. Всі наші дівчата розповідають, ким працюють: прибиральницею,
медсестрою, санітаркою… Лише одна дама у паранджі говорить: «Я – мати трьох
дітей». Це все її досягнення! А розмножуються вони… Лише сьогодні влада нарешті
вирішує скорочувати кількість дозволів на проживання. Вона вже зрозуміла, що,
дозволивши в’їхати одній родині, за короткий час отримає п’ять таких родин.
А може,
лишитися бідними?
Ми ще дивуємося, чого Україну хочуть бачити в Європі. Або навіть
запитуємо себе, чи хочуть взагалі? Сумніватися не доводиться, європейці вже
зрозуміли, що емігрант із СНД, який знає англійську та хоче працювати, набагато
кращий за вічних нахлібників із Африки та Близького Сходу. Крім того, ставши
частиною ЄС, ми можемо розділити його ношу… Хоча це даремне сподівання.
Саме тому жінка в паранджі – все ще велика рідкість на київських
вулицях. Наші мінімальні зарплати й пенсії відлякуватимуть кого хочеш, ні про
які пільги для іноземців взагалі не йдеться… Однак чим ближчі ми до ЄС, тим
ближчі вони до нас. Єдиний вихід уникнути східної окупації, як не дивно,
полягає у правильно-європейській, але тільки частково толерантній позиції.
Наприклад, визнаємо одностатеві шлюби – і ми вже в чорному списку більшості
сповідувачів ісламу. Далі за списком – обов’язкові для обох статей уроки
плавання. Правда, для цього доведеться басейни побудувати, та на що не підеш
заради підтримки етнічних українців… Є й легший вихід: можна лишатися
патологічно бідною нацією і тоді до нас точно ніхто не приїде. Але якийсь це
сумний варіант, хоча він цілком влаштовує наших народних обранців.
Якщо ж сподіватися на кращі часи – то починати думати про заселення
України можна вже зараз. Враховуючи тенденції в Європі, дуже скоро в нас не
лишиться часу на роздуми. Може, навіть низькі зарплати вже не врятують…
Немає коментарів:
Дописати коментар