22-гу річницю з Дня проголошення Незалежності України дніпропетровці відзначили Урочистою ходою центральними вулицями міста.
Акція зібрала близько 150 осіб, серед яких були громадські діячі, представники опозиційних партій, молоді люди та просто небайдужі громадяни.Сформувавши колону біля входу у парк ім. Л. Глоби, хода рушила центральним проспектом ім. К. Маркса повз вулицю Сєрова до пам’ятника Т. Г. Шевченку («молодому» – прим. авт.), що розташований на вулиці ім. В. І. Леніна. Після невеличкого мітингу, покладання квітів та вшанування пам’яті Великого Кобзаря, колона повернулась на проспект та пройшовши площею Леніна, де височіє пам’ятник «вЄчно жЫвому», минаючи дорогі супермаркети, бари, ресторани, бутіки та салони краси, запарковані Лексуси, Порши, Мазераті, які здебільшого належать… самі знаєте кому, минаючи вулиці Карла Лібнехта, Дзержинського, Клари Цеткін, Куйбишева та Артема рушила у бік Жовтневої площі, де за інформацією краєзнавців знаходиться поховання Січових Стрільців – вільних козаків, поруч із Спасо-Преображенським собором УПЦ МП. Після невеличкої панахиди, колона рушила на Монастирський острів (колишній Комсомольський) повз пам’ятник комсомольцям до відреставрованого цьогоріч пам’ятника Т. Г. Шевченку. Там пройшов урочистий мітинг з нагоди святкування Дня Незалежності України. Після мітингу відбувся святковий концерт в якому взяли участь виконавці з Дніпропетровська, Павлограда та Дніпродзержинська.
О 17:00 стартувала хода патріотичної молоді Дніпропетровської області ініційована ВО «Свобода» - з Монастирського острова у зворотньому напрямі попередньої ходи (тим же маршрутом до пам’ятника «молодому» Шевченку). Вона зібрала приблизно таку ж кількість учасників.
Більш детально у ФОТОРЕПОРТАЖІ з місця події.
Підсумовуючи події хотілося б зазначити, що на мій погляд організоване громадськістю святкування відбулося дуже вдало (особливо концерт), а головне – на це не було витрачено жодної копійчини з міського бюджету. Наступного року хотілося б побачити спільну акцію всіх опозиційних сил Дніпропетровщини. Можливо дозріють? По всьому світові українці об’єднуються в діаспори, то може варто створити діаспору українців в Україні????
Про реалії депресивного сьогодення: ФОТОРЕПОРТАЖ
Відео виступів творчих колективів Урочистого мітингу з нагоди святкування Дня Незалежності України на схилах Славути-Дніпра (тисніть на посилання):
Відзначення Дня Незалежності в Дніпропетровську: http://www.youtube.com/watch?v=kYdvBLZO3Jg&feature=youtu.be
Гурт «Козацькі скарби»: https://www.youtube.com/watch?v=Fl71SekqQPk
Хор «Благовіст»: https://www.youtube.com/watch?v=8ldrK6BDYRU
Олесь Дейн: https://www.youtube.com/watch?v=7kRCqPYgF2M
Ветеранський хор: https://www.youtube.com/watch?v=kqx-i346oPc
Володимир Машлюк: https://www.youtube.com/watch?v=PRe2-ZbZzGQ
Отець Василь: https://www.youtube.com/watch?v=3hK4P0Fogf0
Олеся Чайка: https://www.youtube.com/watch?v=qCcsaOv0o0I
Наталя Онищенко: https://www.youtube.com/watch?v=1w-ot7EEHZ0
Олеся Чайка «Їхали Козаки»: https://www.youtube.com/watch?v=IJCB5rVj68Y
Урочистий мітинг: http://www.youtube.com/watch?v=W17EGI2APsk&feature=youtu.be
А, це – відкриття, яке я зробив для себе спілкуючись з розумними людьми в затінку ялинки після заходу:
Владимир Маяковский "Киев"
Лапы елок, лапки, лапушки...
Все в снегу, а теплые какие!
Будто в гости к старой, старой бабушке
я вчера приехал в Киев.
Вот стою на горке на Владимирской.
Ширь вовсю — не вымчать и перу!
Так когда-то, рассиявшись в выморозки,
Киевскую Русь оглядывал Перун.
А потом — когда и кто, не помню толком,
только знаю, что сюда вот по льду,
да и по воде, в порогах, волоком —
шли с дарами к Диру и Аскольду.
Дальше било солнце куполам в литавры.
— На колени, Русь! Согнись и стой.—
До сегодня нас Владимир гонит в лавры.
Плеть креста сжимает каменный святой.
Шли из мест таких, которых нету глуше,—
прадеды, прапрадеды и пра пра пра!..
Много всяческих кровавых безделушек
здесь у бабушки моей по берегам Днепра.
Был убит, и снова встал Столыпин,
памятником встал, вложивши пальцы в китель.
Снова был убит, и вновь дрожали липы
от пальбы двенадцати правительств.
А теперь встают с Подола дымы
киевская грудь гудит, котлами грета.
Не святой уже — другой, земной Владимир
крестит нас железом и огнем декретов.
Даже чуть зарусофильствовал
от этой шири!
Русофильство, да другого сорта.
Вот моя рабочая страна,
одна в огромном мире.
— Эй! Пуанкаре! возьми нас?..
Черта!
Пусть еще последний, старый батька
содрогает плачем лавры звонницы.
Пусть еще врезается с Крещатика
волчий вой: "Даю — беру червонцы!"
Наша сила — правда, ваша — лаврьи звоны.
Ваша — дым кадильный, наша — фабрик дым.
Ваша мощь — червонец, наша — стяг червонный
— Мы возьмем, Займем и победим.
Здравствуй и прощай, седая бабушка!
Уходи с пути! скорее! ну-ка!
Умирай, старуха, спекулянтка, набожка.
Мы идем — ватага юных внуков!
Немає коментарів:
Дописати коментар