Поза всякими сумнівами, якби не
народний бунт-повстання, минуло б два тижні — все б зійшло з рук. ОЗУ
“Миколаївська міліція”, даховане ОЗУ “Миколаївська прокуратура”, звикли до
своєї безкарності.
"Ми передбачили… етапи
вдосконалення органів внутрішніх справ, закінчуючи далекою метою, яку поставив
перед нами міністр внутрішніх справ: виховання міліціонера ХХ ст. Загальна
злочинність за минулий рік знизилася... З 19 позицій зростання відзначалося
тільки за двома: вимагання і вбивства".
Генерал Валентин Парсенюк,
начальник міліції Миколаївської області, "хрещений батько"
капітана міліції Євгена Дрижака,
який викрав, зґвалтував і по-звірячому побив Ірину Крашкову
"Не телефонуйте в міліцію,
вони мене доб’ють".
Ірина Крашкова, жертва нападу
банди офіцерів міліції
"Статистика свідчить про
стабільність криміногенної ситуації".
Віталій Захарченко, міністр
внутрішніх справ, звітуючи перед Радою у справі Крашкової
Час базарних мітингів, обіцянок і
слів в Україні минає. Настає час облоги відділень міліції, "коктейлів
Молотова", вуличних бійок. Влада усунулася від ролі арбітра, перестала
виконувати свою основну функцію — захист громадян, а її власна розгнузданість
сягнула таких масштабів, що навіть у глухому райцентрі люди перестали цю владу
боятися. А це означає, що всі психологічні бар’єри впали. Бунт у Врадіївці —
найбільш шокуючий і найбільш закономірний підсумок роботи чинної влади з
побудови суперлояльної та супербезмежної вертикалі.
А чи є в системі влади Віктора
Януковича керованість і "стабільність"? Ми акцентуємо увагу на
послідовності подій, кожна з яких у державі, де влада виконує закон, стала б
надзвичайною подією. І набагато страшнішим злочином, ніж сам собою жорстокий
напад на Ірину Крашкову.
Судячи з характеру злочину та
портрету злочинців, Дрижак як старший "товариш" вирішив пов’язати
Поліщука кров’ю. Характер злочину нагадує обряд ініціації в банді. Але гучний
злочин — це лише одна з ланок ланцюжка, за яким стоять десятки та сотні інших.
Незважаючи на заяву про скоєння злочину, жоден працівник Врадіївського
відділення міліції не став на захист потерпілої. Навпаки — шість міліціонерів
засвідчили алібі ґвалтівника.
А заступник начальника райвідділу
викликав на допит єгеря Рябіненка, який не брав участі у зґвалтуванні, побив
його й запропонував велику суму грошей за те, аби він узяв усю вину на себе.
Дільничний міліціонер пройшовся будинками сусідів Крашкової, щоб зібрати
свідчення, буцім вона нібито займається проституцією. А начальник райвідділу
відіслав у центр недостовірну інформацію про злочин, не вказавши, кого саме
обвинуватила жертва і що були замах на вбивство та зґвалтування, а не грабіж із
легкими тілесними ушкодженнями. І начальник обласної міліції послав такий
рапорт у Київ, спочатку — на стіл міністру МВС, і як наслідок — Президентові
країни, хоча впродовж чотирьох днів до початку народного бунту не міг не
отримати повної інформації про надзвичайну подію від лікарів та внутрішньої
безпеки про суть і тяжкість злочину. Правоохоронна система зробила все можливе,
щоб приховати інформацію про злочин і дезінформувати керівництво.
За цей час обласна та районна
прокуратури не перевірили фактів і заяв потерпілої. Прокуратура стала на бік
підозрюваних із міліції, і також почала їх "відмазувати". Заступник
прокурора області Єфименко заявив, що в Дрижака алібі, тому немає підстав
садити його під варту. Понад те, Єфименко повідомив, що всю вину на себе взяв
Рябіненко; що вина обох міліціонерів не доведена; і, безперечно, що вповноважив
озвучувати його тексти прокурор області Андрій Курись. З погляду правосуддя,
органи прокуратури зобов’язані були максимально швидко взяти під варту
підозрюваних міліціонерів, оскільки за останні два роки у Врадіївці було
по-звірячому побито і зґвалтовано ще двох дівчат, а почерк попередніх злочинів
як дві краплі води скидався на той, від якого постраждала Ірина Крашкова.
Жахливо, що у вбивствах тих дівчат звинуватили кількох жителів Врадіївки, троє
з яких наклали на себе руки після "слідчих" дій капітана Дрижака та
його "колег", однак злочини залишилися нерозкритими.
"Визнання" були сфальсифіковані й не відповідали обставинам злочину.
Не наважилися реагувати на злочин
керівники виконавчої влади, депутати місцевої ради. Таке враження, що місцевої
районної та обласної влади немає взагалі.
Чому ж навіть після початку
безпрецедентних масових протестів Януковичу не повідомили про справжні причини
бунту?
Відповідь на це запитання дає
кадровий склад місцевих органів влади. Перевертень-міліціонер Дрижак — хрещеник
начальника обласної міліції генерала Парсенюка. Другий перевертень, Поліщук, —
племінник районного прокурора Миколаєва. Прокурор Врадіївського району Мочалко
тримає в руках піврайону, його тесть — районний суддя, решта родичів очолюють
районні управління освіти, юстиції та соціального захисту. Син начальника
обласної міліції — Роман Парсенюк — перший заступник прокурора Миколаєва.
Феодальні сімейні клани тісно переплелися між собою, і навіть якийсь Янукович
їм не указ, бо врятувати свого родича набагато важливіше, ніж потрапити в
немилість у Києві. Адже коли державна мафія діє згуртовано — змести її може тільки
народне повстання. А хіба покірне бидло повстане?..
Цей злочин було розкрито не тому,
що влада одумалася, а лише тому, що влада злякалася.
І, поза всякими сумнівами, якби не
народний бунт-повстання, минуло б два тижні — все б зійшло з рук. ОЗУ “Миколаївська
міліція”, даховане ОЗУ “Миколаївська прокуратура”, звикли до своєї безкарності.
Найстрашніше в історії зі злочином
"ментів" проти Ірини Крашкової навіть не те, як по-звірячому вони її
мучили. Найстрашніше, що ОФІЦЕРИ міліції, родичі високопоставлених керівників
правоохоронних органів, вважають за можливе й допустиме порушувати всі мислимі
норми людської моралі, честі, совісті. Які ж моральні устої в сім’ях їхніх
начальників, яке виховання дають своїм працівникам нинішні генерали української
міліції, нинішні прокурори — вершителі доль, якщо їхні родичі холоднокровно
вбивають і гвалтують?
Ну, а з іншого боку — а як інакше?
І чому те, що сталося, нас дивує — на території 132-го округу, де вибори було
зірвано й забрано законну перемогу в Аркадія Корнацького? А які кадри потрібні
обласній владі для того, щоб зривати вибори і відбирати бізнес? Звісно,
угруповання, котре керує Миколаївською областю, потребує дрижаків і поліщуків —
агресивних мерзотниках, які втратили людську подобу й чекають від господаря
лише команди "фас!", щоб пошматувати кого завгодно. І коли їх
спускають із повідка погуляти без намордника, вони, задовольнивши господаря,
задовольняють і себе.
До яких дій мусить
вдатися влада, аби показати, що вона несе відповідальність перед суспільством
за цю трагедію і готова зробити висновки:
1. Притягнути до відповідальності всіх посадових осіб, а не
тільки ґвалтівників. Названі у статті посадові особи мусять опинитися на лаві
підсудних. Їм мають обвинуватити в організації злочинної групи, зловживанні
службовим становищем, фальсифікації документів. Для виконавців — викрадення
людини, замах на вбивство, зґвалтування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень —
довічні терміни. Тим, хто їх покривав, — максимальні терміни за своїми
статтями. Генерал Парсенюк мусить відповісти: чи не був він співучасником
приховання злочину його родичем Дрижаком. Звільненню підлягає не лише Парсенюк.
Не менша відповідальність у тому, що сталося, — на губернаторі області
Круглову, главі райдержадміністрації Ростову, прокуророві області Курисю та
заступникові прокурора Єфименку.
2. На лаві підсудних мають бути ті, хто фальсифікував
розслідування вбивства у Врадіївці двох інших жінок.
3. Під суд повинні піти всі співробітники врадіївського
райвідділу, керівництво врадіївської прокуратури. Керівники обласної міліції і
прокуратури, які втратили контроль та фальсифікували інформацію про справу, які
допустили необ’єктивне розслідування попередніх убивств. Керівники кадрових
служб, главку карного розшуку.
4. На відкритих для преси колегіях МВС і ГПУ вся країна має
почути про те, як проходить розслідування, які зроблено висновки.
5. Необхідно захистити жителів Врадіївки від будь-яких спроб
переслідування за штурм райвідділу — вони діяли у рамках Конституції. Необхідне
відповідне правове рішення прокуратури.
6. Держава зобов’язана виплатити компенсацію і взяти під свою
опіку лікування Крашкової та утримання її сім’ї на цей період.
7. Далі — пане міністре Захарченку! А можна менше гольфу, та
більше присутності у справах МВС? Не капсулювання в інтригах верхівки, а
реального занурення в роботу всієї системи? Вся країна знає, що найчастіше саме
міліція контролює й організовує торгівлю наркотиками, торгівлю людьми та
проституцію, нелегальну торгівлю, виробництво і збут порнографії. Саме міліція
— основний учасник рейдерських захоплень. Саме міліція проводить які-завгодно
слідчі дії за прейскурантом. І всі ці щомісячні побори течуть прямо нагору — у
тому числі на Богомольця, 10. Те, що проти цієї корумпованої бандитської
системи повстали тільки у Врадіївці, — це не ознака "стабільності
криміногенної ситуації". Це ознака того, що мафія не має наміру боротися
сама з собою.
8. І, нарешті, головне. Пане Президенте Януковичу! Не варто
сподіватися, що коли "тушки" продаються в Раді, коли опозиція
безпорадна, ви можете почуватися спокійно за шестиметровим парканом. Революція
починається з місць, де вільні від столичних умовностей феодали насолоджуються
своєю безкарністю та вседозволеністю, як дика орда. Виходить, такі сімейні
"фірми" в областях — і є ваша опора, Вікторе Федоровичу? Але їх
поєднує не лояльність до закону чи Януковича, а лояльність до своїх задоволень
та доходів. Хіба можуть такі люди слугувати хоч якоюсь серйозною основою влади?
Трагедія Ірини Крашкової
переконливо свідчить, що влада сьогодні — це мильна булька, обгороджена щитами
кількох полків спецназу. Ця влада щось робить тільки під вашим особистим
контролем, пане Президенте. Тільки ви можете відремонтувати дорогу, виплатити
компенсацію постраждалим вкладникам, розслідувати кримінальну справу і покарати
винних, допомогти жінці й дитині. Ви хотіли абсолютну владу? Ви її отримали.
Система не працює. Не працюють канали інформації, і навіть вас не вважають за
потрібне інформувати про справжній стан справ. Не працює навіть корупція — бо
хабар уже не є гарантією виконання чиновниками своїх зобов’язань. Не працює
страх — бо розставлені вами кадри бояться не скоїти злочин, а залишити сліди
злочину. У цій системі, пане Януковичу, ви — не друг і не суверен, ви —
тимчасовий попутник, якого сама система відторгне тоді, коли вирішить, що ви
стали їй заважати. Якщо ще раніше доведені до відчаю люди не знесуть весь цей
картковий будиночок...
Немає коментарів:
Дописати коментар